Постанова

від 17.04.2012 по справі 13/5009/5778/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. Справа № 13/5009/5778/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, суддіДемидової А.М., суддівКоваленко С.С. (доповідач), Воліка І.М. розглянувши касаційну ТОВ "Українська гірничо-металургійна компанія"Запоріжжя" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2012р. у справі№ 13/5009/5778/11 господарського суду Запорізької області за позовомТОВ "Будпроектсервіс-універсал" доТОВ "Українська гірничо-металургійна компанія"Запоріжжя" простягнення 1149858,72 грн. За участю представників сторін

від позивача Євсієнко В.М. наказ,

від відповідача не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Будпроектсервіс-універсалВ» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю В«Українська гірничо-металургійна компанія В«ЗапоріжжяВ» про стягнення 912715,60грн. - основного боргу за договором субпідряду № СПД 02/07 від 14.05.2007 р., 94507,30грн. - пені, 74192,13грн. - 3 %, 68443,68грн. - втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.10.2011 року у справі № 13/5009/5778/11 (суддя Серкіз В.Г.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю В«Будпроектсервіс - УніверсалВ» до товариства з обмеженою відповідальністю В«Українська гірничо-металургійна компанія - ЗапоріжжяВ» задоволено. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-металургійна компанія -ЗапоріжжяВ» 912715,60 грн. - основного боргу, 94507,30 грн. - пені, 74192,13 грн. - 3 %, 68443,68 грн. - втрат від інфляції, 11498,58 грн. - державного мита, 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року у справі № 13/5009/5778/11 (судді Мартюхіна Н.О., Зубченко І.В., Марченко О.А.) рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Українська гірничо-металургійна компанія"Запоріжжя" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.05.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю В«СПС-УніверсалВ» (Субпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Українська гірничо-металургійна компанія - ЗапоріжжяВ» (Генпідрядник) був укладений договір субпідряду № СПД2/07. В Розділі 1 В«Предмет договоруВ» визначено, що:

- субпідрядник зобов'язується своїми силами та механізмами виконати по завданню Генпідрядника у відповідності з умовами договору, в межах договірної ціни наступні роботи: проведення реконструкції та ремонту будівель та споруд, енергокомунікацій, транспортних шляхів;

- загальна вартість робіт по договору визначається, як сумарна вартість виконаних етапів робіт, які здійснюються відповідно додаткових угод;

- підрядник зобов'язується надати субпідряднику об'єкт для проведення робіт, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти закінчені роботи та оплатити їх відповідно п. 4 договору;

- об'єм робіт визначається за фактичним їх виконанням.

Відповідно до п. 3.1.6 договору генпідрядник зобов'язаний прийняти від субпідрядника по актам приймання виконаних підрядних робіт та довідкам про вартість виконаних підрядних робіт, етапи виконаних робіт.

В п. 3.1.7 договору сторонами узгоджено, що генпідрядник зобов'язаний оплатити субпідряднику на протязі 10 днів з моменту підписання актів приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт вартість етапу виконаних, відповідно затвердженого кошторису, робіт.

Згідно п. 5.1 договору генпідрядник приймає від субпідрядника виконані роботи шляхом підписання акта приймання виконаних робіт не пізніше 10-го числа місяця. З цього моменту для генпідрядника наступає зобов'язання на протязі 5-ти днів сплатити вартість виконаних субпідрядником робіт, які підтверджуються довідкою про вартість виконаних робіт.

Відповідно до вимог ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонту речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником згідно умов договору, та при виявленні допущених недоліків чи інших невідповідностей негайно заявити про них підряднику.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконанні робіт.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилається на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийнятті.

Суди встановили, що згідно п. 6.1 договору здача -прийняття виконаних робіт здійснюється сторонами по акту здачі-прийняття на протязі 5 днів з моменту завершення робіт. Відповідно до п. 6.2 договору при наявності мотивованої відмови генпідрядника від підписання акта здачі - прийняття сторони не пізніше 3-х днів складають двосторонній акт з зазначенням виявлених недоліків та строків їх усунення.

Крім того, суди зазначили, що як вбачається з матеріалів справи акти виконаних робіт підписані відповідачем без зауважень, про наявність будь-яких недоліків відповідачем не заявлено, акт про виявлені недоліки чи якийсь інший акт про невідповідність виконаних робіт за зданими актами не складений, мотивованої відмови від прийняття виконаних робіт позивачу з боку відповідача не надано, а отже, позивачем були виконанні взяті на себе зобов'язання.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містяться в п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, позивачем у період з листопада по грудень 2008р. виконані підрядні роботи на загальну суму 944456,00грн.

Проте, відповідачем виконані роботи у період з листопада по грудень 2008р. оплачені частково в сумі 31740грн., у зв'язку з чим на час слухання справи у відповідача існує заборгованість по оплаті в розмірі 912715,60грн. При цьому, доказів погашення вказаної заборгованості по оплаті за виконані та прийняті роботи відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 912715,60грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Суди зазначили, що як видно з матеріалів справи, позивач крім стягнення основного боргу також просив стягнути на свою користь з відповідача пеню в розмірі 94507,30грн. за період з 06.11.2008р. по 06.05.2009р. на суму 299154,43грн.; з 08.12.2008р. по 08.06.2009р. на суму 223478,30грн., з 05.01.2009р. по 05.07.2009р. на суму 266995,20грн. та за період з 06.01.2009р. по 06.07.2009р. на суму 10618,39грн.на підставі п. 7.2. договору. В п. 7.2 договору сторонами узгоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею). Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтями 1, 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, суд першої інстанції, з яким погодився суд попередньої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені дійшов вірного висновку, що він є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем також було заявлено про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 74192,13грн. за період з 01.01.2009р. по 16.09.2011р. та індекс інфляції в розмірі 68443,68грн. за період з січня 2009р. по червень 2011р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період з 01.01.2009р. по 16.09.2011р. в сумі 74192,13грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, суд апеляційної інстанції також дійшов вірного висновку, що клопотання скаржника про призначення судової будівельної експертизи задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач при прийнятті результатів робіт та на протязі всього періоду до подання позову не заявляв позивачу про недоліки.

Отже, підписавши акти виконаних робіт відповідач погодився з тим, що спірні роботи виконані саме позивачем та будь-яких зауважень не висловлював. Крім того між сторонами виник спор не про якість чи кількість роботі, а щодо не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів за виконані підрядні роботи які належним чином останнім прийняті та оформлені.

Щодо клопотання відповідача про направлення в порядку ст. 90 ГПК України повідомлення до органів прокуратури про вчинення дій, що містять ознаки злочину, та зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції підставно не знайшов підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 90 ГПК України якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Проте, судом апеляційної інстанції не виявлені та не встановлені порушення законності та такі порушення не підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Українська гірничо-металургійна компанія"Запоріжжя" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2012р. по справі № 13/5009/5778/11 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова Суддя С.С. Коваленко Суддя І.М. Волік