Постанова

від 19.04.2012 по справі 3/298

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. Справа № 3/298

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.12 у справі№3/298 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кожанське хлібоприймальне підприємство" про стягнення Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "НІБУЛОН" у листопаді 2011 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кожанське хлібоприймальне підприємство" 182 046,08 грн, з яких: 131 868,00 грн- інфляційних втрат та 50 178,08 грн - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.11 у іншій справі №9/473 з відповідача на користь позивача було стягнуто 2442000,00 грн- збитків за втрату переданого на зберігання майна, однак вказані кошти не сплачені, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних. При цьому, позивач посилався на приписи статей 11, 625 Цивільного кодексу України, статей 33, 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.11, ухваленим суддею Сіваковою В.В, позовні вимоги задоволено частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 32 916,82 грн-3% річних та 63 492,00 грн - інфляційних втрат. Суд першої інстанції вмотивовуючи рішення установив факт виникнення у відповідача грошових зобов'язань на підставі рішення суду у іншій справі №9/473 та не виконання його відповідачем. В частині стягнення 17 261,26 грн - 3% річних та 68 376,00 грн -

Доповідач: Добролюбова Т.В.

інфляційних судом відмовлено через невірно визначений позивачем період нарахування цих коштів. Суд керувався приписами статей 11, 509, 626, 627, 936 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:Дикунської С.Я.- головуючого, Алданової С.О., Рябухи В.І., постановою від 24.01.12, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог і прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статті 11 Цивільного кодексу України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що грошове зобов'язання у відповідача виникло не з рішення господарського суду міста Києва у іншій справі №9/473, а на підставі цивільного законодавства за фактом завдання збитків, яке має грошовий вираз. На думку скаржника, нарахування інфляційних втрат та 3% річних необхідно здійснювати після спливу 7-денного строку з дати отримання вимоги відповідачем, тобто з 24.11.10, а не з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кожанське хлібоприймальне підприємство" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кожанське хлібоприймальне підприємство" 131 868,00 грн - інфляційних втрат та 50 178,08 грн - 3% річних. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", приписами статті 1 якого унормовано, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Згідно з приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 цієї статті визначено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду . Отже, цією нормою прямо передбачено можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.11 у іншій справі №9/473 з Товариства з обмежено відповідальністю "Кожанське хлібоприймальне підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" стягнуто 2 442 000,00 грн збитків, завданих внаслідок втрати відповідачем зерна пшениці м'якої 3 класу в кількості 1 500 тонн. Установлено судами і те, що вказане рішення набрало законної сили 18.02.11, проте відповідач ні в добровільному, ні в примусовому порядку обов'язок зі сплати грошової суми, покладений на нього в судовому порядку, не виконав. Твердження скаржника про те, що нарахування інфляційних та 3% річних необхідно здійснювати після спливу 7-денного строку з дати отримання відповідачем вимоги про відшкодування збитків, тобто з 24.11.10, а не з моменту набрання рішенням у справі №9/473 законної сили визнається неспроможним, оскільки наявність збитків та обов'язок з їх відшкодування, в силу правової природи збитків, встановлюється за рішенням суду, що виключає прострочення такого зобов'язання до ухвалення такого судового рішення. Таким чином, лише в наслідок ухвалення судового рішення правовідносини між сторонами зазнали відповідних змін, а саме були трансформовані в грошове зобов'язання зі сплати 2 442 000,00 грн збитків, невиконання якого допускає можливість застосування до боржника вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України. Відтак, висновок судів про підставність стягнення з відповідача на користь позивача 32 916,82 грн - 3% річних та 63 492,00 грн - інфляційних, нарахованих з моменту набрання рішенням у справі №9/473 законної сили, визнається правомірним. Інші доводи, наведені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції правових підстав для скасування постанови апеляційного суду та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.12 у справі №3/298 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець