Постанова

від 19.04.2012 по справі 22/302

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. Справа № 22/302 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: ОСОБА_4 -дов. від 03.01.12, відповідача: ОСОБА_5 -дов. від 20.12.11, третьої особи: ОСОБА_6 -дов. від 27.01.12, касаційну скаргуДочірнього підприємства "Міськінвестжитлобуд" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.02.12 у справі№ 22/302 за позовомДочірнього підприємства "Екос" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" доДочірнього підприємства "Міськінвестжитлобуд" третя особаАкціонерне товариство Холдингова компанія "Київміськбуд" простягнення 6832,90 грн.

Дочірнє підприємство "Екос" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Міськінвестжитлобуд" 6832,90 грн. витрат з утримання 19 житлових квартир, загальною площею 1564,44 кв.м у будинку №14 на вул. Костянтина Данькевича у м. Києві. Позивач вказував на те, що він як балансоутримувач будинку сплачував витрати з утримання спірних квартир, переданих відповідачеві за актом №1/51 від 16.03.10, і відшкодування таких витрат було погоджено при передачі цих квартир.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.11 (суддя Самсін Р.І.) позов задоволено. Місцевий господарський суд виходив з наявності підстав для стягнення спірної суми витрат понесених позивачем на утримання квартир відповідача. При цьому, судом було враховано, що відповідач є власником спірних квартир і таке відшкодування було погоджено при передачі цих квартир за актом №1/51 від 16.03.10. Суд керувався приписами статті 319 Цивільного кодексу України, статей 1, 13, 19, 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.12 (судді: Смірнова Л.Г., Тищенко О.В., Чорна Л.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з урахуванням додаткових пояснень, звернулося Дочірнє підприємство "Міськінвестжитлобуд", яке просить судові рішення у справі скасувати, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та відмовити в позові. Скаржник наголошує на порушенні судами приписів статей 16, 22, 208, 256, 316, 319, 322, 328, 623 Цивільного кодексу України, статей 224-226 Господарського кодексу України, статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Підприємство вказує на відсутність обов'язку у відповідача сплачувати витрати за утримання спірних квартир, оскільки відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються на договірних засадах. Водночас скаржник посилається на те, що право власності на спірні квартири за відповідачем ще не оформлено, і це, на його думку, також унеможливлює стягнення спірних коштів.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в кому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу -без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.05.07 між Дочірнім підприємством "Міськінвестжитлобуд" та Акціонерним товариством Холдингової компанії "Київміськбуд" було укладено договір №9, предметом якого є реалізація проекту, пов'язаного з будівництвом на земельній ділянці (ж.б. №2 на перетині вул. О.Бальзака та М.Цвєтаєвої у Деснянському районі м. Києва) житлового будинку, введенням його в експлуатацію та передачею об'єктів інвестування у власність юридичним та фізичним особам. Під об'єктом інвестування сторони розуміють квартиру або нежитлове приміщення різного функціонального призначення (в тому числі, вбудовано-прибудовані приміщення, машиномісця у паркінгу тощо), які після завершення будівництва стають окремим майном (пункт 1.1 договору). Відповідно до пункту 1.3 договору сторони є замовниками будівництва житлового будинку, кожна із сторін -в межах функцій та обов'язків, визначених договором. Пунктом 2.2 сторони обумовили, що одночасно з підписанням даного договору, підприємство (відповідач) передає компанії (третя особа) майнові права на всі об'єкти інвестування у житловому будинку для подальшої передачі фізичним та юридичним особам, які повністю проінвестують їх будівництво; передача зазначених майнових прав третім особам не потребує укладання сторонами окремого документу (додаткової угоди, акту приймання-передачі, тощо). З метою своєчасного прийняття в експлуатацію та заселення житлового комплексу з вбудованими приміщеннями і підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. К. Данькевича 14, за рішенням Правління Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" від 02.10.09 Дочірньому підприємству "Екос" було передано зазначений житловий комплекс на баланс, обслуговування і експлуатацію без права його відчуження. Наказом Дочірнього підприємства "Екос" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" №173 від 08.10.09 будинок передано на баланс, обслуговування і експлуатацію. Судами також установлено, що за актом №1/51 від 16.03.10 відповідачу було передано 19 квартир загальною площею 1564,44 кв. м у житловому будинку №14 на вулиці Костянтина Данькевича у місті Києві. При цьому, як установили господарські суди, відповідачем були взяті зобов'язання зі сплати витрат на утримання квартир. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Дочірнього підприємства "Екос" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" про стягнення з Дочірнього підприємства "Міськінвестжитлобуд" 6832,90 грн. витрат з утримання 19 житлових квартир, загальною площею 1564,44 кв.м у будинку №14 на вул. Костянтина Данькевича у м. Києві. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення цих вимог. Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина 2 статті 3, стаття 19 Закону). Згідно з приписами статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо). Відповідно до приписів статті 1 названого Закону балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Статтею 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що балансоутримувач, окрім іншого, здійснює функції з утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна. Разом з цим, пунктом 6 частини 1 цієї ж норми названого Закону унормовано, що балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного спору є відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат на утримання квартир, що, між іншим, було погоджено при передачі квартир відповідачеві. Господарськими судами в ході розгляду спору було установлено, що відповідач є забудовником, котрим на умовах договору від 23.05.07 укладеного з АТХК "Київміськбуд", отримані квартири у спірному будинку. Водночас, як вже зазначалося і це було установлено судами, відповідач (при отриманні квартир) взяв на себе зобов'язання з відшкодування витрат понесених житловим органом на їх утримання. Господарськими судами будо установлено і те, що позивач є балансоутримувачем спірного будинку та він ніс витрати з його утримання та обслуговування. Відтак, суди визнали підставним стягнення витрат понесених позивачем на утримання квартир відповідача. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для стягнення спірних коштів. Довід скаржника про неукладення договору на надання (споживання) житлово-комунальних послуг, а відтак і відсутність підстав для стягнення співних коштів, не може бути підставою для скасування постанови у справі, позаяк він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований. Решта доводів касаційної скарги також визнаються непереконливими, позаяк не спростовують установленого судами.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.12 у справі №22/302 залишити без змін.

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Міськінвестжитлобуд" залишити без задоволення.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець