Постанова

від 19.04.2012 по справі 49/93

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. № 49/93 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Алєєва І.В., Акулова Н.В., Євсіков О.О. за участю представників: від позивача:ОСОБА_4, дов. №36 від 31.07.2011р.; від відповідача:не з'явився; від третьої особи:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011р.

у справі № 49/93 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд 2010"

до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"

про визнання недійсним договору оренди майна (обладнання)

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд 2010"

про визнання права власності на майно (обладнання), зазначене у акті приймання -передачі від 22.03.2011р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2011р. (складене 03.06.2011р.) у справі №49/93 відмовлено у задоволенні первісного позову у повному обсязі. Зустрічну позовну заяву задоволено у повному обсязі, визнано за Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" право власності майно (обладнання).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011р. у справі №49/93 зазначене рішення скасоване в частині задоволення зустрічного позову та відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011р. у справі №49/93 не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначену постанову та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2011р . (складене 03.06.2011р.) у справі №49/93 .

Свої вимоги скаржник обґрунтовує порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.02.2012р. у складі колегії суддів: Прокопанич Г.К. -головуючий, Алєєвої І.В., Попікової О.В., касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 14.03.2012р.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 14.03.2012р., від 20.03.2012р. та від 04.04.2012р. розгляд касаційної скарги було відкладено.

У зв'язку з відпусткою судді Прокопанич Г.К. було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 49/93 відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/193 від 09.04.2012р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.04.2012р. у справі №49/93 касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі колегії суддів: Алєєва І.В. -головуючий (доповідач), Акулова Н.В., Євсіков О.О.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 19.04.2012р. представник скаржника підтримав вимоги касаційної скарги, представники відповідача та третьої особи не з'явились.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, 22.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегабуд 2010" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" було укладено договір оренди майна (обладнання), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно (обладнання) згідно додатку №1 до цього договору, яке розташоване за адресою: Вінницька область. м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45.

Вступ Орендаря у користування Майном настає одночасно з підписанням акту прийому -передачі вказаного Майна, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.1 Договору). Умовами Договору (п. 2.2) сторони погодили, що передача Майна в оренду не тягне за собою передачу Орендарю права власності на це Майно. Власником орендованого Майна залишається ПАТ "Укрінбанк"(м. Київ), а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами ч. 1 ст. 229 ЦК України встановлено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Договори вчинені під помилкою відносяться до договорів вчинених з недоліком волі. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

Під помилкою, що має істотне значення, законодавець розуміє помилку щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

06.09.2005р. між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" було укладено кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 296 відповідно до умов якого банк надав позивальнику кредит на умовах відновлюваної кредитної лінії на термін 60 місяців окремими частинами ("траншами") в межах максимального ліміту заборгованості до 3 515 000 Євро.

В якості забезпечення виконання своїх зобов'язань банк укладає з позичальником іпотечний договір №02-02/25з від 06.09.2005р. відповідно до умов якого позичальник передає в іпотеку частину цілісного майнового комплексу "Калинівський завод фруктових концентратів" (виробничі будівлі, споруди та обладнання), який розміщений за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, заставною вартістю 41 713 676,19 грн.

Пунктами 3.2.1 та 3.2.3 іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником зобов'язань, забезпечених іпотекою, згідно з цим договором, одержати задоволення за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами, а також задовольнити свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки відповідно до умов кредитного договору №296, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання предмету іпотеки, а також витрат, понесених в зв'язку із пред'явленням вимоїн (нотаріальні послуги, виконавчий збір тощо).

Відповідно до п. 6.4. іпотечного договору вимоги іпотекодержателя можуть бути задоволені шляхом прийняття іпотекодержателем, у разі згоди останнього, та направлення іпотекодавцю письмового повідомлення про прийняття предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором. Іпотечний договір та докази направлення письмового повідомлення іпотекодавцю (штемпель поштового відділення зв'язку тощо) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

18.12.2007р. між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк"та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрукт"було укладено Кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №143-07.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору №296 банк надав позичальнику кредит на умовах відновлюваної кредитної лінії на термін 60 місяців окремими частинами ("траншами") в межах максимального ліміту заборгованості до 6 868 000 грн., графік змін максимального ліміту заборгованості визначений кредитним договором №143-07.

В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги банк укладає з позичальником договір застави №02-09/135з від 18.12.2007р., предметом якого є застава обладнання (упаковочна лінія Tetra Brik, технологічна лінія обробки та переробки рідких продуктів харчування) загальною вартістю 11 821 484,97грн., що належать ВАТ "Вінніфрут" та знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, по вул. Фрунзе, 45.

У разі невиконання чи неналежного виконання заставодавцем зобов'язань, передбачених кредитним договором №143-07 та договором застави, заставодержатель має право задовольнити за рахунок майна свої вимоги у розмірі, визначеному кредитним договором №143-07 та договором застави в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відшкодування суми кредиту, процентів за кредитом, пені, штрафу. збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на Майно, та його реалізацією (нотаріальні послуги, виконавчий збір, тощо).

Відповідно до п. 6.2 договору застави заставодержатель має право задовольнити власні вимоги за рахунок заставленого майна; задоволення вимог можливе, зокрема, шляхом набуття права власності заставодержателем на майно після одержання майна у володіння, після письмового повідомлення про це заставодавця та усіх інших обтяжувачів.

З метою забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, враховуючи умови кредитного договору №296 та відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" відповідач направляв позивачу лист № 02-3265 від 23.11.2010р. з вимогою погасити заборгованість перед банком на загальну суму 8 813 143,84 Євро та 1689846,01 доларів США, лист також містив застереження про звернення стягнення на предмет іпотеки (частину майнового комплексу "Калинівський завод фруктових концентратів" (виробничі будівлі, споруди та обладнання), у випадку невиконання кредитних зобов'язань у 30 денний термін, як шляхом набуття права власності, так і шляхом продажу від власного імені. Вказаний лист отриманий позивачем 18.12.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення. Однак, був залишений позивачем без належної відповіді та реагування.

У відповідності до вимог Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" 23.11.2010р. банк листом №02-3265/1 повідомив третю особу про дострокове стягнення кредитної заборгованості в розмірі 9 173 055,06 грн., передбаченому пунктом 5.2.5 кредитного договору №296 (у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №296, а також у інших випадках, передбачених договором, банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за договором, відшкодування збитків, та звернення стягнення на майно, що належить позичальнику) та пунктом 3.1.6 договору застави, крім того попереджав про звернення стягнення на предмет застави, в тому числі і шляхом прийняття у власність майна, що є предметом застави.

Місцевим господарським судом встановлено, що вказаний лист отриманий третьою особою 18.12.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення, проте, був залишений без відповіді та належного реагування.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання

здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Приписами ст. 37 зазначеного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Законом України "Про внесення змін в Закон України "Про заставу" від 21.10.1997p. встановлено, що в тому разі, коли предметом застави є рухоме майно, реєстрація застави не пов'язана з моментом виникнення застави. Цим законом замість книги реєстрації застави запроваджується реєстрація застави рухомого майна в Державному реєстрі застав рухомого майна. При цьому державна реєстрація застави рухомого майна у відповідному Державному реєстрі не є обов'язковою. В новій редакції ч. 3 ст. 15 Закону України "Про заставу" йдеться про те, що застава рухомого майна не повинна, а всього лише може бути зареєстрована в Державному реєстрі.

Місцевим господарським судом встановлено, що банк листами №02-3265 від 23.11.2010р. та №02-32654 від 23.11.2010р. звертався до ТОВ "Вінніфрут" з вимогою погасити заборгованість та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави, в тому числі і шляхом прийняття у власність майна, що є предметом іпотеки та застави, які були залишені без належного реагування і в подальшому задовольнив свою вимогу забезпечену іпотекою та заставою шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та предмет застави. Предмет іпотеки складається з частини цілісного майнового комплексу "Калинівський завод фруктових концентратів", а саме будівель, споруд, обладнання відповідно до додатку №1 до договору.

Статтею 191 ЦК України встановлено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

03.03.2011р. відповідач зареєстрував право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди - в Комунальному підприємстві "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 03.03.2011р. за реєстраційним №30889774.

Крім того, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011р. (складена в повному обсязі 07.11.2011р.) скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2011р. у справі №2а/0270/2894/11 якою було зобов'язано КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на частину цілісного майнового комплексу "Калинівський завод фруктових концентратів", а саме будівель і споруд згідно додатку №1 до іпотечного договору №02-02/25з від 06.09.2005р., що знаходиться за адресою вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, за Приватним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", а також відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на частину цілісного майнового комплексу "Калинівський завод фруктових концентратів" за адресою вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область за Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут". В зв'язку з прийняттям відмови ВАТ "Вінніфрут" від позову - закрите провадження за адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктами 3,4 ст. 191 ЦК України передбачено, що підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Враховуючи вищезазначене господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову, оскільки відповідач 22.03.2011р. мав право в якості реалізації прав власника, передати частину майна, що є предметом договору іпотеки, в оренду.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу, зокрема визнання права.

Вимогами ст. 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Місцевий господарський суд вірно визначився, що позовні вимоги щодо визнання права власності, зокрема, на майно (обладнання) можуть бути заявлені до особи, яка не визнає або оспорює таке право та право власності такої особи повинно підтверджуватись відповідними правовстановлюючими документами, на підставі яких у встановлених законом випадках проводиться реєстрація права власності.

Оскільки майно, що перелічене у додатку до іпотечного договору є предметом договору і є частиною цілісного майнового комплексу та перейшло до відповідача за первісним позовом у законне володіння після реєстрації прав власності банку на нежитлові приміщення, в яких саме і знаходиться це майно (обладнання), господарський суд першої інстанції з урахуванням приписів ст. 33 ГПК України, на відміну від апеляційної інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про задоволення зустрічної позовної заяви у повному обсязі, вірно застосував норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано відмовив у задоволенні первісного позову.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011р. у справі №49/93 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2011р. (складене 03.06.2011р.) у справі №49/93 -залишенню без змін.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати, пов'язані з поданням касаційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегабуд 2010" .

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011р. скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2011р. (складене 03.06.2011р.) у справі №49/93 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд 2010" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, код ЄДРПОУ 36758325) на користь Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-а, код ЄДРПОУ 05839888, МФО 300142) 12 750,00 грн. витрат зі сплати державного мита за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011р. у справі №49/93.

Господарському суду міста Києва доручити видати відповідний наказ.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Н.В. Акулова Суддя О.О. Євсіков