Ухвала

від 24.12.2012 по справі 49/93

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 грудня 2012 р. № 49/93

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Плюшка І.А., суддів:Владимиренко С.В., Мирошниченка С.В., Першикова Є.В., Шевчук С.Р., розглянувши заяву Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 19.04.2012 у справі№ 49/93 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд 2010" доПублічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" провизнання недійсним договору оренди майна (обладнання) та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд 2010" провизнання права власності на майно (обладнання), зазначене в акті приймання-передачі від 22.03.2011

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі № 49/93 відмовлено у задоволенні первісного позову у повному обсязі; зустрічну позовну заяву задоволено, визнано за Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" право власності майно (обладнання).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011р. у справі №49/93 зазначене рішення скасоване в частині задоволення зустрічного позову та відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2012 у справі № 49/93 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Відкрите акціонерне товариство "Вінніфрут" звернулось до Вищого господарського суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19.04.2012 у справі № 49/93, в якій просить скасувати зазначену постанову суду касаційної інстанції та залишити в силі постанову апеляційного господарського суду.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 05.10.2010 у справі № 4/35-10-1209, від 08.04.2008 у справі № 1/1114-21/315 та від 19.10.2011 у справі № 5023/4165/11, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статтей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та статтей 328 та 392 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 19.04.2012 у справі № 49/93, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні первісного позову про визнання недійсним договору оренди та про задоволення зустрічного позову про визнання права власності на майно (обладнання), визначене у відповідному акті приймання-передачі. При цьому, відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд касаційної інстанції виходив із встановлених місцевим господарським судом обставин справи про те, що відповідач за первісним позовом мав право, в якості реалізації прав власника, передати частину майна в оренду. При задоволенні зустрічного позову про визнання права власності на майно (обладнання), Вищий господарський суд України виходив із встановлених місцевим господарським судом обставин справи про те, що спірне майно (обладнання) перейшло до позивача за зустрічним позовом у законне володіння після реєстрації прав власності банку на нежитлові приміщення, в яких знаходиться це майно.

Водночас, у постанові від 08.04.2008 у справі № 1/1114-21/315, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову до відповідачів-1 та 2 про визнання права власності на нерухоме майно. При цьому, Вищий господарський суд України, враховуючи межі касаційного перегляду, виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що позивачем не доведено порушення та/або оспорювання його права іншою особою, зокрема відповідачем-2; предметом позову до міжрайонного бюро технічної інвентаризації (відповідача-1), у разі відмови останнього у державній реєстрації прав на нерухомість, може бути оскарження відмови у реєстрації прав власності, а не визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.

У постанові від 19.10.2011 у справі № 5023/4165/11 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зокрема, про відмову у задоволенні позову про визнання права власності на нерухоме майно (в частині, що стосується доводів заявника), оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачами не оспорювалось та не заперечувалось право власності позивача на спірне майно, з огляду на що, такий спосіб захисту прав позивача, як визнання права власності не може застосовуватись до спірних правовідносин.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджує доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчить лише про наявність у згаданих справах та у справі, про перегляд постанови у якій подано заяву, різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постанова від 05.10.2010 у справі № 4/35-10-1209 не береться до уваги тому, що вказаною постановою скасовано рішення місцевого господарського суду, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на них не можуть здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 111 16 ГПК України.

З огляду на викладене вище колегія суддів дійшла висновку про відсутність ознак, визначених статтею 111 16 ГПК України в якості підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Відкритому акціонерному товариству "Вінніфрут" у допуску справи № 49/93 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ. Плюшко Судді:С. Владимиренко С. Мирошниченко Є. Першиков С. Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (08.04 - розгляд)