Рішення

від 31.10.2011 по справі 10/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/412 31.10.11

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АРМА»

до Відкритого акціонерного товариства

Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 256 від 17.01.2011р.);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 31 жовтня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «АРМА»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(відповідач), про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі - 16 661,51 грн. з них основного боргу -16 361,51 грн. та вартість автотоварознавчого дослідження - 300,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № ВЕ/1980532.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що не заперечуватиме проти виплати страхового відшкодування в розмірі -16 361,51 грн., а 300,00 грн. відповідно до законодавства України не відшкодовується.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3.10.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 20.10.2011р.

В судовому засіданні 20 жовтня 2011 року оголошено перерву до 31 жовтня 2011 року, про що сторони повідомлялися під розписку.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2010 року між позивачем (надалі - Страховик) та ОСОБА_2 (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 022-20700417 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту -Договір добровільного страхування або Договір).

Об'єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «ЗАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема -пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 13.10.2010р. на 443 а/д Знаменка-Луганськ-Ізварене, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «ЗАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і автомобіля «МАН», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3.

В результаті ДТП автомобіль «ЗАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою № 248 від 13.10.2010р., виданою органами МВС України на ім'я Страхувальника (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі -16 361,51 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 17.12.2010р., від 20.12.2010р. та № 26 від 17.03.2011р. (копії платіжок в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи страховими актами 3725-А-Д-Д та 3725-А-Д (належним чином засвідчені копії страхових актів містяться в матеріалах справи).

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що позивачем були понесені додаткові фінансові витрати по оплаті за проведення експертних послуг в розмірі 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 301 від 4.11.2010р. (копія платіжки в справі).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З положень довідки № 48 від 20.10.2011р. виданої органами УДАІ ГУМВС України в Донецькій області вбачається, що ДТП, яка трапилася 13.10.2010р. на 443 а/д Знаменка-Луганськ-Ізварене за участю автомобіля «ЗАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і автомобіля «МАН», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, сталася з вини - ОСОБА_3.

Зі змісту постанови Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 22.02.2011р. слідує, що водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем «МАН», реєстраційний номер НОМЕР_2 не дотримав безпечну відстань та здійснив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, чим вчинив правопорушення (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_3 застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «МАН», реєстраційний номер НОМЕР_2, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з відповідачем поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1980532 (тип договору -1, належним чином засвідчена копія полісу містяться в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з ОСОБА_3 полісу № ВЕ/1980532 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану ОСОБА_3 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «МАН», реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3, транспортного засобу «МАН», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як визначено зі звіту № 03-01/11 від 3.11.2010р. вартість матеріального збитку, що був заподіяний власнику автомобіля «ЗАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що відбулося 13.10.2010р., становить: 16 878,01 грн. (копія звіту в справі).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в порядку досудового врегулювання спору 21.03.201р. відповідачу була направлена претензія на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 38 на суму 16 661,51 грн. (16361,51 грн. + 300,00 грн.). Позивач зазначає, що відповідач на відповідну претензію ніяким чином не відреагував, суму страхового відшкодування в порядку регресу на його рахунок не провів.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи викладене, враховуючи ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, а також зважаючи на те, що полісом № ВЕ/1980532 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 25500,00 грн., а також франшизу в розмірі - 510,00 грн., сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3, транспортного засобу «МАН», реєстраційний номер НОМЕР_2, складає: 15 851,51 грн. з розрахунку: 16 361,51 грн. (відшкодована шкода) -510,00 грн. (франшизи за полісом).

На час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а відповідно до Закону України «Про страхування» відшкодуванню підлягає оцінена шкода, відтак, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі -15 851,51 грн.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткових фінансових витрат, зокрема, за проведення експертизи в розмірі - 300,00 грн. - є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Так, зі змісту страхових актів №№ 3725-А-Д-Д та 3725-А-Д не вбачається, що розміри витрат за проведення експертних послуг в відповідному розмірі включались Страховиком до загальної суми страхового відшкодування, яку він сплатив своєму Страхувальнику, окрім того, відповідно до п. 22.4.2. Договору добровільного страхування встановлено, що страховик має право самостійно з'ясовувати причини й обставини настання страхового випадку.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення основного боргу в розмірі - 15 851,51 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 324,48 грн. (97,92 грн. державного мита та 226,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(ідентифікаційний код: 00034186, адреса: 01032, м. Київ, Голосіївський район, Жилянська, будинок, 75), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АРМА»(ідентифікаційний код: 21265671, адреса: 03037, м. Київ, Солом'янський район, проспект Червонозоряний, буд. 52), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу -15 851,51 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одну гривню 51 копійку) та судові витрати в сумі -324,48 грн. (триста двадцять чотири гривні 48 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 7.11.2011р.