Рішення

від 03.11.2011 по справі 8/418

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/418 03.11.11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна cтрахова компанія "Інго Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія Гарант-Авто"

про відшкодування 8 508,98 грн. шкоди в порядку регресу

Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 -представник за довіреністю

від відповідача не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна cтрахова компанія "Інго УкраїнаВ»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія Гарант-Авто" про відшкодування 8 508,98 грн. шкоди в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 08.09.2011 р. в судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 р. справу № 8/418 передано для розгляду судді Шевченко В.Ю. у зв'язку з перебуванням судді Катрич В.С. у щорічній відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 р., призначено розгляд справи на 14.10.2011 р. в судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 р. справу № 8/418 передано для розгляду судді Катрич В.С. у зв'язку із виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2011 р. справу №8/418 було прийнято до свого провадження суддею Катрич В.С.

В судовому засіданні 03.11.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що ним на підставі статті 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1187, 1188 Цивільного кодексу України було набуто в порядку регресу право вимоги до відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 8 508,98 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 14.10.2011 та 03.11.2011 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору -не надав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2010 між позивачем -ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(правонаступник -ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»як страховиком, та «Астелас Фарма Юрон Б.В.», як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів № 250503840.10, відповідно до умов якого страховиком було застраховано належний страхувальнику транспортний засіб -«Фольцваген», д.р.н. НОМЕР_1, строк дії договору - з 30.04.2010 до 29.04.2011.

Згідно довідки ДАІ м. Києва, 17.10.2010 у м. Києві на вул. Крестовського, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Фольцваген», д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_5 у зв'язку з чим вказаний транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2010 у справі №3-5276/1-10 (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), судом встановлено, що 17.10.2010 у м. Києві по вул. Райдужній, 15 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Фольцваген», д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_5 та автомобіля «Шклода Октавія», д.р.н. -НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 Згідно вказаної постанови гр. ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно Звіту № 636 про оцінку вартості відновлювального ремонту після пошкодження транспортного засобу «Фольцваген», д.р.н. НОМЕР_1 від 22.11.2010 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), вартість відновлюваного ремонту заподіяного власнику транспортного засобу «Фольцваген», д.р.н. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 10 334,95 грн.

Відповідно до страхового акту № 55406 від 03.12.2010 , пошкодження транспортного засобу марки «Фольцваген», д.р.н. НОМЕР_1, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування загалом 8 349,43 грн., які виплачені виконавцю ремонтних робіт по автомобілю «Фольцваген», д.р.н. НОМЕР_1 - ТОВ «Атлант-М Лепсе», згідно платіжного доручення № 12187 від 17.12.2010 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/1363616 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), відповідач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб забезпеченим транспортним засобом -«Шклода Октавія», д.р.н. -НОМЕР_2, страхувальник -гр. ОСОБА_6, франшиза -00,00 грн. Ліміт відповідальності -50 000,00 грн. Строк дії договору - з 10.07.2010 до 09.07.2011.

Як зазначає, позивач у позовній заяві, 25.03.2011 позивач надіслав на адресу відповідача регресну вимогу про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 349,43 грн. (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Вказану вимогу відповідач отримав, що підтверджується відміткою відповідача на такій - вх. № 7а-922, датована -30.03.2011.

Однак, відповідач, як зазначає позивач у позові, так і не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 8 349,43 грн. у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 8 349,43 грн. в порядку регресу (франшиза за полісом№ВС/1363616 -00,00 грн.).

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1172 ч. 2 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В статті 1187 Цивільного кодексу України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно абз. ґ) п.п. 38.1.1 п. 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов зокрема до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

У підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(у редакції закону України від 17.02.2011 р. N 3045-VI) визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Відповідно до п.22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що між відповідачем, як страховиком, та «Астелас Фарма Юрон Б.В.», як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів № 250503840.10 від 27.04.2010, відповідно до умов якого страховиком було застраховано належний страхувальнику транспортний засіб -автомобіль «Фольцваген», д.р.н. НОМЕР_1.

Внаслідок ДТП, яка сталася 17.10.2010 в м. на вул. Крестовського, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Фольцваген», д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_5

Згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2010 у справі №3-5276/1-10 -17.10.2010 у м. Києві по вул. Райдужній, 15 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Фольцваген», д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_5 та автомобіля «Шклода Октавія», д.р.н. -НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, у зв'язку з чим автомобіль «Фольцваген», д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, а гр. ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На виконання умов укладеного договору № 250503840.10 від 27.04.2010, на підставі страхового акту № 55406 від 03.12.2010, пошкодження транспортного засобу марки «Фольцваген», д.р.н. НОМЕР_1, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 8 349,43 грн. , яке було виплачено виконавцю ремонтних робіт по автомобілю «Фольцваген», д.р.н. НОМЕР_1 - ТОВ «Атлант-М Лепсе», згідно платіжного доручення № 12187 від 17.12.2010.

В свою чергу, оскільки відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/1363616, відповідач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб забезпеченим транспортним засобом -«Шклода Октавія», д.р.н. -НОМЕР_2, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат щодо відновлювального ремонту автомобіля «Фольцваген», д.р.н. НОМЕР_1 .

Також судом встановлено, що 25.03.2011 позивач виставив відповідачу регресну вимогу про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 349,43 грн., однак відповідач так і не сплатив відшкодування у вищенаведеній сумі.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8 349,43 грн. -є обґрунтованими та законними, доведеними позивачем належними та допустимими доказами та такими, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 159,55 грн. за період з 02.05.2011 до 15.06.2011.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тож, пеня є способом відповідальності за порушення зобов'язання та застосовується у випадку, передбаченому договором чи законом .

Статтею 992 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(у редакції статті чинній до її зміни Законом України від 17.02.2011 № 3045-VI, який набув чинності 19.09.2011) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

При цьому, згідно приписів ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, встановлений ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України перехід права вимоги, та його обмеження фактичними витратами визначає лише те, що у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди, особа, яка її завдала, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Разом з тим, зазначені приписи не обмежують позивача права компенсувати за рахунок відповідача у порядку, визначеному вказаними нормами права, витрати, та покласти на відповідача відповідальність у вигляді пені.

Оскільки, відповідач взяв на себе зобов'язання відповідати за заподіяну шкоду у межах суми, що покриває завдану шкоду, та до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки, але останні свого обов'язку не виконав, суд погоджується з висновками позивача про наявність правових підстав щодо стягнення з відповідача пені.

Аналогічні висновки про правомірність стягнення пені у випадку несвоєчасного виконання страховиком обов'язку з компенсації суми страхового відшкодування містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі № 48/144 від 07.09.2011 р.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 02.05.2011 до 15.06.2011 становить -159,55 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія Гарант-Авто" (01042, м. Київ, Новопечерський провулок, 19/3, код 16467237) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна cтрахова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, код 16285602) 8 349 (вісім тисяч триста сорок девять) грн. 43 коп. -шкоди, 159 (сто п'ятдесят девять) грн. 55 коп. -пені, 102, 00 (сто дві грн. 00 коп.) грн. - державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Катрич

Повне рішення складено: 20.04.2012