Рішення

від 20.10.2011 по справі 8/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/196 20.10.11

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

компанія «ОРАНТА»

Про відшкодування 10 663, 30 грн. шкоди в порядку регресу

Суддя Катрич В.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. № 0368/1 від 01.08.2011р.)

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про відшкодування 10 663, 30грн. шкоди в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита - 106,63грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -236, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.08.2011р. суддею Катрич В.С. порушено провадження у справі №8/196, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.09.2011р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2011р., у зв'язку з перебуванням судді Катрич В.С. у відпустці, справу передано для розгляду судді Прокопенко Л.В.

За наведених обставин, ухвалою від 29.09.2011р. справа № 8/196 прийнята до розгляду суддею Прокопенко Л.В., розгляд справи призначено на 20.10.2011р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 13.10.2011р., у зв'язку з тим, що суддя Катрич В.С. повернулась з відпустки, справу №8/196 передано для розгляду судді Катрич В.С.

У судовому засіданні 20.10.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 20.10.2011р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином за адресою офіційного місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, 75.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.10.2011р. після закінчення розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2008р. на 67 км. а/д Борзна-Ічня-Прилуки, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «КІА Ceed», д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 (власник), та автомобіля марки ВАЗ 21063, д/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3 (власник - ОСОБА_4), що підтверджується довідкою Відділу ДАІ Ічнянського району УДАІ Чернігівської області МВС України.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2008р. у справі №3-3341/2008р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «КІА Ceed», д/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору страхування наземного транспорту № 2758-а/07к від 19.10.2007р., з терміном дії з 19.10.2007р. по 18.10.2008р. Страхувальником виступає ОСОБА_2

Згідно Звіту №2651 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 25.02.2008р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «КІА Ceed», д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, складає 8699,88грн. з ПДВ.

Згідно Звіту № 2651-додатковий огляд з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 25.02.2008р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «КІА Ceed», д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, складає 1963,42грн. з ПДВ.

На підставі страхового акта №2758-а/07к-1 від 05.05.2008р. та доповнення №1до нього від 31.07.2008р., позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування наземного транспорту № 2758-а/07к від 19.10.2007р., сплатив власнику автомобіля «КІА Ceed», д/н НОМЕР_1 -ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 10 920,62грн., що підтверджується платіжними дорученнями №795 від 06.05.2008р. та №1487 від 31.07.2008р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 10 663,30грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_3, отже ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «КІА Ceed», д/н НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_3 однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «НАСК «Оранта»(страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено Поліс №ВА/3678157 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ВАТ «НАСК «Оранта» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Забезпечений транспортний засіб згідно Полісу -ВАЗ 21063, д/н НОМЕР_4.

Згідно матеріалів справи франшиза за Полісом №ВА/3678157 -нульова.

Оскільки між ВАТ «НАСК «Оранта»та ОСОБА_3 укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ПАТ «СК «АХА Страхування»правомірно звернулась до ВАТ «НАСК «Оранта»про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10 663, 30 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 10 663,30 грн. -страхового відшкодування в порядку регресу, 106,63грн. -державного мита, 236,00грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання рішення 20.04.2012 р.