Рішення

від 19.04.2012 по справі 5011-5/1576-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/1576-2012 19.04.12

За позовом Комунального підприємства "Залізничне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

до Приватного підприємства "Лііл"

про стягнення 24 476, 03 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 2 від 03.01.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Залізничне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Лііл" (далі -відповідач) про стягнення з відповідача 25 926, 99 грн., в тому числі: 22 788, 51 грн. основного боргу, 1 199, 72 грн. інфляційних втрат, 1 007, 88 грн. 3% річних, 145, 60 грн. пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу комунальні послуги, які були оплачені останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення залишку боргу та нарахованих на його суму пені, інфляційних втрат, 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/1576-2012, розгляд справи призначено на 14.03.2012 р.

У судовому засіданні 14.03.2012 р. представником позивача було подано клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого він просить стягнути з відповідача 21 337, 54 грн. основного боргу, 1 199, 72 грн. інфляційних втрат, 1 007, 88 грн. 3% річних, 145, 60 грн. пені. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідачем було сплачено позивачу 1 450, 97 грн. згідно з банківською випискою від 17.02.2012 р.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З урахуванням зазначеного позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх зменшення на підставі клопотання позивача, поданого до суду 14.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 29.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 19.04.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 19.04.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 19.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 р. між позивачем (Підприємство за Договором) та відповідачем (Орендар (Власник) за Договором) укладено Договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 364/3 (далі по тексту - Договір).

У відповідності до умов Договору (п. 1.1.), предметом Договору є надання Підприємством за плату Орендарю (Власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю (далі приміщення (будівля), загальною площею 133, 8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Іскрівська, 3. Орендар (Власник) приймає участь у витратах по утримання будинку та прибудинкової території тощо. Приміщення використовується як салон перукарня.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору визначено, що Орендар (Власник) щомісячно сплачує підприємству вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно встановлених постачальниками табуляграм. Розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами. Орендар (власник) користується послугами:

- опалення: оплата здійснюється в опалювальний період за табуляграмами, які постачальник (АЕК "Київенерго") надає підприємству;

- гаряче водопостачання: оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (АЕК "Київенерго") надає підприємству;

- холодне водопостачання: оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (ДКО "Київводоканал") надає підприємству.

Тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому Договору без додаткового погодження сторін.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що крім плати за комунальні послуги Орендар (Власник) сплачує підприємству експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення Договору становить 101, 69 грн. на місяць.

У відповідності до п. 2.8. Договору, Орендар (Власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені Договорами незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов Договору, у період з 01.12.2009 р. по 01.01.2012 р. позивач надавав відповідачу комунальні послуги, що засвідчується наявними в матеріалах справи табуляграмами, проте відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 22 788, 51 грн.

При цьому, вже після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив позивачу 1 450, 97 грн. згідно з банківською випискою від 17.02.2012 р.

Вважаючи, що зазначеними діями відповідач порушує права позивача, останній вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

При цьому, під час провадження у даній справі, відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав заперечень проти заявлених до стягнення сум та їх контррозрахунку.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

В силу положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 2.8. Договору, Орендар (Власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені Договорами незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оплата наданих послуг відповідачем здійснена частково, заборгованість по Договору складає 21 337, 54 грн. та станом на час вирішення спору не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Оскільки позивач на виконання умов Договору надав відповідачу послуги, вартість яких у розмірі 21 337, 54 грн. останній не оплатив, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Пунктом 2.9. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100% від суми боргу.

Положення зазначеного пункту договору кореспондуються з приписами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", відповідно до якого суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням -простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України, Постанова № 41/153-07 від 11.10.2007 року).

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 145, 60 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача, пеню він нараховує лише відносно останніх шести місяців надання послуг та не за весь період прострочення, а лише протягом місяця, з огляду на що сума пені, заявлена до стягнення є меншою від суми, на яку позивач мав право.

Водночас, оскільки позивач не заявляв клопотання про вихід за межі позовних вимог та не звертався до суду із заявою про їх збільшення, суд задовольняє вимогу про стягнення пені згідно з розрахунком позивача.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 1 199, 72 грн. інфляційних втрат та 1 007, 88 грн. 3% річних, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не оспорено розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Лііл" (04111, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Щербакова, будинок 47-В, код ЄДРПОУ 24573798) на користь Комунального підприємства "Залізничне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Єреванська, будинок 3А, код ЄДРПОУ 35756945) 21 337 (двадцять одну тисячу триста тридцять сім) грн. 54 коп. основного боргу, 145 (сто сорок п'ять) грн. 60 коп. пені, 1 199 (одну тисячу сто дев'яносто дев'ять) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 1 007 (одну тисячу сім) грн. 88 коп. 3% річних, 1 609 (одну тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака