Постанова

від 24.04.2012 по справі 15/5007/154/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 15/5007/154/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.12 р.

у справі № 15/5007/154/11 (суддя Кравець С.Г. )

позивач Коростенський транспортний прокурор в інтересах держави в особі

1) Житомирської обласної державної адміністрації

2) Головного управління Держкомзему у Житомирській області

відповідач 1 Житомирська районна державна адміністрація Житомирської області

відповідач 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Акорд"

про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови районної державної адміністрації від 09.08.2004р. №393; від 26.02.2007р. №125 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

органу прокурутури - Кривецька-Люліч Т.Я. (посвідчення №32 від 12.05.2011р.);

позивача 1 - не з'явився;

позивача 2 - не з'явився;

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 13.02.2012р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не надходило.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.02.2012 року у справі №15/5007/154/11 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації №393 від 09.08.2004р. та №125 від 26.02.2007р. припинено. В задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007р., укладеного між Житомирською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акорд", відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, перший заступник прокурора Житомирської області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги прокурор посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що позов про визнання протиправним та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації, а також визнання недійсним договору оренди земельної ділянки підвідомчий господарському суду, оскільки є спором приватноправового характеру, з відносин врегульованих нормами цивільного та господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки.

При цьому, вказує на те, що виходячи з положень ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, ст.148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Крім того, прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації від 09.08.2004р. за №393 та від 26.02.2007р. за №125 є протиправними і незаконними та підлягають скасуванню, а договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі вказаних розпоряджень, є недійсним, посилаючись на те, що дані розпорядження прийняті Житомирською районною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, внаслідок чого, останньою порушено ст.122 Земельного кодексу України, ст.22 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Позивач 1 - Житомирська обласна державна адміністрація в поясненнях на апеляційну скаргу підтримує вимоги і доводи викладені прокурором в його апеляційній скарзі. При цьому зазначає, що оспорювані розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації прийняті з перевищенням повноважень.

Від позивача 2- Головного управління Держкомзему у Житомирській області на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання, відповідно до якого останній підтримує доводи і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, поданій прокурором. При цьому, просить розглядати справу без участі його представника.

Відповідач 1 - Житомирська районна державна адміністрація відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач 2 - ТзОВ "Акорд" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор та представник відповідача 2 повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача 1 та відповідача 1, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.151-157).

Крім того, відповідно до п.3 ухвали апеляційного суду від 10.04.2012 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №15/5007/154/11 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Враховуючи викладене, справа №15/5007/154/11 розглянута у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення місцевого господарського суду - скасувати частково.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Так, прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 09.08.2004р. № 393 та від 26.02.2007р. № 125, а також визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007р. укладеного між Житомирською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акорд", посилається на те, що дані розпорядження прийняті Житомирською районною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, оскільки право розпоряджатися землями промисловості за межами населених пунктів належить обласним державним адміністраціям, у даному випадку - Житомирській обласній державній адміністрації.

Суд першої інстанції, розглядаючи питання про законність та обґрунтованість позовних вимог прокурора в частині визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 09.08.2004р. № 393 та від 26.02.2007р. № 125 виходив з того, що даний спір існує між Житомирською районною державною адміністрацією та Житомирською обласною державною адміністрацією, тобто, між органами державної виконавчої влади, між якими є владна підпорядкованість, з приводу їх владних повноважень у сфері управління, тобто, даний спір є публічно-правовим.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд в частині вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень першого заступника голови Коростенської районної державної адміністрації від 09.08.2004р. №393 та від 26.02.2007р. №125 припинив провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Застосувавши положення вказаної норми, місцевий господарський суд виходив з висновку про непідвідомчість даного спору господарським судам як такого, що відноситься до юрисдикції адміністративних судів. При цьому, суд послався на положення п.1 ч.1 ст.3, п.3 ч.2 ст.17 КАС України, а також на те, що господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають з публічно-правових відносин, у яких держава та територіальні громади через свої органи беруть участь з метою реалізації владних повноважень.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч.2 ст.17 КАС України).

Термін "суб'єкт владних повноважень" розуміється, як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

При цьому, частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин.

Зміст господарських правовідносин визначений у статті 1 Господарського кодексу України, відповідно до якої, господарськими правовідносинами є правовідносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У земельних відносинах держава та територіальні громади через свої органи можуть брати участь як для реалізації влади у публічно-правових відносинах згідно з повноваженнями щодо управління в галузі використання і охорони земель, закріпленими в розділі VІІ ЗК України, так і з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, зокрема, прав власника земельних ділянок відповідно до положень ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, ст.ст. 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України.

Крім того, відповідно до п.1.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року (далі - Постанова), органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

З огляду на викладене, господарським судам у вирішенні питання щодо підвідомчості спору, що виник із земельних відносин, слід аналізувати не лише предмет та склад сторін спору, але і його підставу, яка розкриває характер спірних правовідносин між сторонами і вказує на рівність або адміністративне підпорядкування сторін спору.

Крім того, в пункті 1.2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що за змістом статей 13,14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123,124,127,128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам, розглядаються в порядку господарського судочинства.

Зважаючи на те, що місцевим господарським судом належним чином не з'ясовано, на врегулювання яких саме господарських чи публічно-правових відносин спрямовано прийняття 1-м відповідачем оспорюваних розпоряджень, висновок про те, що адміністрація в цих відносинах діяла як орган владних повноважень, є передчасним.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, спірні розпорядження стосуються господарських правовідносин, а відтак, рішення господарського Житомирської області суду від 21.02.2012 року про припинення провадження у справі в частині вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень першого заступника голови Житомирської районної державної адміністрації від 09.08.2004р. №393 та від 26.02.2007р. №125 підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.

Враховуючи норми ст.103 ГПК України, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути позов по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 09.08.2004 року за №393 вирішено передати ТОВ "Акорд" земельну ділянку загальною площею 5,7090 га, в оренду на 5 років, в зв'язку з переходом права власності на будівлі та споруди від ДП "Аеропорт Житомир" на території Глибочицької сільської ради (а.с.6).

В подальшому, розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 26.02.2007 року за №125 затверджено технічну документацію по визначенню нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду ТОВ "Акорд" для авіаційного транспорту на території Глибочицької сільської ради та встановити орендну плату на термін дії договору оренди землі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки (а.с.7).

На підставі вказаних розпоряджень, 03 квітня 2007 року між Житомирською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акорд" був укладений нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, державну реєстрацію якого проведено у Житомирському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру 30.07.2007р. за №040720900011(далі - договір оренди, а.с. 29-31).

Як вже зазначалося вище, прокурор, звертаючись до суду з посиланням на ч.2 ст. 19 Конституції України та ст.122 Земельного кодексу України, вказує, що Житомирська районна державна адміністрація перевищила свої повноваження, прийнявши розпорядження від 09.08.2004р. № 393 та від 26.02.2007р. за № 125, на підставі яких, був укладений договір оренди земельної ділянки від 03.04.2007 року.

З врахуванням викладеного, прокурор просить визнати протиправними та скасувати вищевказані розпорядження, і як наслідок, визнати недійсним договір оренди від 03.04.2007р. на підставі ст.ст. 203,215 ЦК України.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Повноваження місцевих державних адміністрацій визначаються Законом України "Про місцеві державні адміністрації".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань, в тому числі, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля (п.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

В силу статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст.17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно із приписами частини 3 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції від 12.05.2004 року), районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою.

Відповідно до статті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 12.05.2004 року), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Враховуючи викладене, розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 09.08.2004 року за №393 не суперечить чинному на момент його прийняття законодавству, в тому числі і ст.122 Земельного кодексу України.

З метою врегулювання та прискорення вирішення питання щодо переходу та переоформлення права користування земельними ділянками при переході права власності на будівлі та споруди та переоформлення права постійного користування земельними ділянками Житомирською обласною державною адміністрацією 17 червня 2005 року прийнято розпорядження "Про посвідчення права користування земельними ділянками" №172, відповідно до якого, обласною державною адміністрацією було доручено районним державним адміністраціям посвідчувати право користування земельними ділянками, межі яких визначені в натурі без зміни їх цільового призначення, шляхом прийняття відповідного розпорядження та укладання договору оренди землі: 1) при переході права власності на будівлі та споруди; 2) при переоформленні права постійного користування земельними ділянками громадянам та юридичним особам (а.с.63).

За таких обставин, Житомирська обласна державна адміністрація делегувала Житомирській районній державній адміністрації повноваження щодо оформлення права користування земельними ділянками при переході права власності на будівлі та споруди.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, розпорядження голови Житомирської районної державної адмінінстрації від 09.08.2004р. №393 та від 26.02.2007р. №125 не суперечать нормам чинного на момент їх прийняття законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що спірні розпорядження РДА не суперечать закону, прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди від 03.04.2007р., апеляційний суд дійшов висновку, що зазначена вимога також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

За змістом частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Як вже зазначалося, на підставі вищевказаних розпоряджень, 03 квітня 2007 року між Житомирською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акорд" був укладений договір оренди земельної ділянки, державну реєстрацію якого проведено у Житомирському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру 30.07.2007р. за №040720900011(далі - договір оренди, а.с. 29-31).

Відповідно до п.1 договору оренди, орендодавець на основі розпорядження голови районної державної адміністрації від 09.08.2004р. № 393 та від 26.02.2007р. за № 125 надає, а орендар, в свою чергу, приймає в строкове платне користування земельну ділянку для авіаційного транспорту, яка знаходиться на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,7090 га, в тому числі під будівлями - 0,0353 га, під спорудами - (злітно-посад. смуг) - 5,2754 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,3992 га. (п.2 договору оренди).

Відповідно до п. 4 договору оренди земельної ділянки, останній укладено на 5 років.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", розглядаючи питання про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій.

Таким чином, в даній справі необхідною умовою для визнання договору оренди від 03.04.2007р. недійсним є умова щодо встановлення обставин, передбачених ст.ст. 215, 203 ЦК України.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина третя ст. 215 ЦК України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи, що земельна ділянка загальною площею 5,7090 га, яка знаходиться на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, яка є предметом договору оренди від 03.04.2007р., передана відповідачем-1 в оренду правомірно, то вимоги прокурора про визнання договору оренди, укладеного між відповідачами, з посиланням на ст.ст. 203,215 ЦК України, є безпідставними.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки від 03.04.2007 року, був укладений на підставі розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 09.08.2004р. № 393 та від 26.02.2007р. за № 125, а тому позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 03.04.2007 року є похідними від позовної вимоги про визнання недійсним вказаних розпоряджень.

Тобто, при вирішенні даного спору апеляційний суд вважає чинними розпорядження голови Житомирської РДА від 09.08.2004р. № 393 та від 26.02.2007р. за № 125, на підставі яких був укладений спірний договір оренди.

Отже, при наявності підстав для укладення договору оренди земельної ділянки, передбаченої нормою ст.123 ЗК України, рішення органу виконавчої влади, відсутні правові підстави для визнання спірного договору недійсним.

Що стосується поданої відповідачем 2 заяви про застосування позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Апеляційним судом враховується той факт, що позов в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Держкомзему у Житомирській області подано Коростенським транспортним прокурором, який дізнався про факт незаконної передачі земельної ділянки в оренду ТОВ "Акорд" в результаті перевірки дотримання вимог земельного законодавства ДП "Аеропорт Житомир" ТОВ "Акорд", проведеної в жовтні 2011 року спеціалістами Головного управління Держкомзему у Житомирській області за дорученням Коростенської транспортної прокуратури.

Після проведеної перевірки Головне управління Держкомзему у Житомирській області звернулося до Коростенського транспортного прокурора з листом від 25.11.2011 року №5873/15/20-11 для вжиття заходів прокурорського реагування (а.с.8-11).

Відтак, саме з дати одержання листа і почався перебіг строку позовної давності у три роки. Як вбачається, позов заявлено прокурором 23.12.2011 року, тобто в межах трьохрічного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, оцінюючи встановлені обставини справи та приписи законодавства в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи та норми закону на обгрунтування позовних вимог не можуть бути підставою для визнання протиправним та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 09.08.2004р. № 393 та від 26.02.2007р. за № 125 та визнання договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007 року недійсним.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу прокурора Житомирської області слід задоволити частково; рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.2012 року - скасувати частково в частині припинення провадження у справі та прийняти в цій частині нове рішення, про відмову в позові. В решті - рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокурора Житомирської області задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.2012 року скасувати частково в частині припинення провадження у справі. В цій частині прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.