Рішення

від 21.07.2008 по справі 46/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2008 р.   Справа 46/96

За позовомВідкритого акціонерного товариства “Будіндустрія”  

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Екосистем”

простягнення 25 867,75 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаНегода Н.І. —представник за довіреністю від 03.03.2008 р.

від відповідача Кузін О.В.—представник за довіреністю від 21.07.2008 р. № 20

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2008 р. Відкрите акціонерне товариство “Будіндустрія” звернулося до  суду з позовом № 500 від 06.06.2008 р., яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екосистем” 25 867,75 грн. попередньої плати за товар, що не був поставлений.     

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2008 р. № 46/96, яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.07.2008 р.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, стягнувши з відповідача 25 877,75 грн., що були перераховані на його рахунок в якості попередньої плати згідно з усною домовленістю. Позивач зазначає, що ним було виконано свої договірні зобов'язання перед відповідачем, натомість останній порушив умови усної домовленості сторін, а саме, не  передав товар, що був оплачений.

На підтвердження заявлених вимог позивачем приєднано до позовної заяви копії платіжних доручень про перерахування на користь відповідача 186 787,55 грн., видаткових накладних на отримання частини оплаченого товару та вимог про повернення попередньої плати.

Представник відповідача заявлені вимоги визнав, про що надав відповідну заяву від 21.07.2008 р.     

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

За твердженнями позивача, не запереченими відповідачем, між сторонами існували господарські правовідносини, в рамках яких відповідачем передавався у власність позивача товар (щебінь) на умовах попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи у період з листопада 2006 року по лютий 2007 року позивачем сплачено відповідачу 186 787,55 грн. за щебінь, що стверджується платіжним дорученням № 1635 від 21.11.2006 р. на суму 51 071,51 грн., перераховану відповідно до рахунку № 34 від 15.11.2006 р., № 1638 від 21.11.2006 р. на суму 25 265,52 грн., перераховану відповідно до рахунку № 34 від 15.11.2006 р., № 1803 від 19.12.2006 р. на суму 81 755,52 грн., перераховану відповідно до рахунку № 37 від 08.12.2006 р., № 1976 від 17.01.2007 р. на суму 28 695,00 грн., перераховану відповідно до рахунку № 03 від 16.01.2007 р.

В свою чергу, відповідачем було передано позивачу у власність, а позивачем прийнято обумовлений усною угодою товар (щебінь) на загальну суму 160 919,80 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи приєднано видаткові накладні № ЕКО-0000028 від 16.11.2006 р. на суму 51 071,51 грн., № ЕКО-00000030 від 25.12.2006 р. на суму 21 780,00 грн., № ЕКО-000004 від 19.01.2007 р. на суму 29 327,76 грн., № ЕКО-000005 від 29.01.2007 р. на суму 29 412,77 грн., № ЕКО-0000006 від 29.01.2007 р. на суму 29 327,76 грн.     

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Виходячи з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є правочини (дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків) та договори (домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).   

У ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі вищевказаних рахунків-фактур відповідач зажадав оплати, а позивач оплатив товар на суму 186 787,55 грн. Отже, таким документом та його погодженням сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, що передається, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини за договором купівлі-продажу, оскільки у відповідача виникли зобов'язання передати позивачу визначений товар, а у позивача —прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити його).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання  щодо оплати товару виконав належним чином, а саме: ним було перераховано 186 787,55 грн. платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи, а відповідачем отримано такі кошти.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобов'язанню з передачі оплаченої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки не передав товар.  

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем оплачено, а відповідачем не передано товар на суму 25 867,75 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який  одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

29.01.2008 р. позивач направив, а 22.02.2008 р. передав відповідачеві письмові вимоги № 83 та № 171, в яких просив останнього у семиденний строк перерахувати йому суму попередньої плати за щебінь в розмірі 25 867,75 грн. Зазначені листи позивача залишено відповідачем без реагування —відповідь не надано, кошти не перераховано.     

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з заявою, наданою суду представником відповідача у судовому засіданні 21.07.2008 р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Екосистем” заявлені вимоги визнає повністю. Заперечень щодо обставин, наведених позивачем, відповідачем не надано.     

У відповідності з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про його задоволення.

Зважаючи на встановлені обставини справи та викладені положення діючого законодавства, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Виходячи з ст. вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, при задоволенні позову, на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екосистем” (01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського, 11, ідентифікаційний код 31606286) на Відкритого акціонерного товариства “Будіндустрія” (14011, м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11, ідентифікаційний код 01349644) 25 867 (двадцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 75 коп. боргу, 258 (двісті п'ятдесят вісім) грн. 68 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя                                                                                                            С.В. Шабунін

справа №  46/96

21.07.08

За позовом     Відкрите акціонерне товариство "Будіндустрія"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосистем"

про                    стягнення 25 867,75 грн

Суддя  Шабунін С.В.

                                                                                                Шабунін С.В.