Постанова

від 27.02.2012 по справі 2а-13051/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2012 р. 17:16 Справа №2а-13051/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Бебешко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.10р. №0023792301/0

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 03.01.12р.;

відповідача - не з'явився;

експерт - ОСОБА_2, посвідчення №40 від 01.07.02р.;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба» (далі - відповідач, ТОВ «Дружба» )звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим АР Крим (далі - відповідач, ДПІ в м. Сімферополі) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.10р. №0023792301/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено в порушенням норм податкового законодавства, в зв'язку з чим, воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.11.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач проти позову заперечував з підстав, наведених в письмових заперечееннях від 08.12.2010 за вих № 19295/9/10-1 (т.2 а.с.41).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.12.2010 було призначено по справі судову-бухгалтерську, проведення якої доручено ТОВ «Інституту обліку та аудиту».

На вирішення експерта поставлені наступні питання:

1). Чи підтверджуються документами первинного податкового та бухгалтерського обліку ТОВ " Дружба" щодо зниження податку на прибуток на загальну суму 753212 грн. - 4 квартал 2009, 1 квартал 2010р., 2 квартал 2010р.;

2) Чи підтверджується документами завишення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на сум 1206684,00 грн. ( 1 квартал 2009р.,9 місяць 2009р.)

3) Якщо так, о в якій сумі?

Ухвалою Окружного адміністартивного суду АР Крим від 07.12.2010 провадження по справі було зупинено до отримання результатів ексспертного дослідження.

30.12.2011 згідно супроводного листа за вих № 195 до Окружного адміністративного суду надійшов висновок експерта № 135 від 30.12.2011.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.01.2012 провадження по справі було поновлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 19.04.2000р. , внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , ідентифікаційний код - 30639184(т.1. а.с. 80).

Працівниками відповідача у період з 07.04.11р. по 13.04.11р. було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09р. по 30.06.10р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09р. по 30.06.10р., за результатами якої 16.09.10р. було складено акт №12249/23-7/30639184 (Далі - акт перевірки)(т.1 а.с.8-49).

Зазначеною перевіркою було, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4,п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 753213,00грн., у тому числі: 4 квартал 2009 року у сумі 57800,00грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 293500,00грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 401913,00грн., завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1206684,00грн., у тому числі: за 1 півріччя 2009 року у сумі 673404,00грн., за 9 місяців 2009 року у сумі 1206684,00грн.,

Непогоджуючись із зазначеними висновками акту перевірки, 24.09.10р. позивач подав до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим заперечення до акту перевірки від 16.09.10р. №12249/23-7/30639184 (т.1.а.с. 72-75).

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим листом від 28.09.10р. вих. №42618/10/23-7 повідомив позивача, що висновки акту перевірки від 16.09.10р. №12249/23-7/30639184 відповідають законодавству та не підлягають зміні чи скасуванню (т.1 а.с. 76-78).

На підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.09.10р. №0023792301/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 753213,00грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 116231,30грн. (т.1 а.с. 79).

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли у період, за який було встановлено порушення відповідачем.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював на час виникнення спірних правовідносин порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Ст.17 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначав порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював на час виникнення спірних правовідносин порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень були висновки відповідача щодо заниження позивачем валового доходу в сумі 3012850,00 грн., у т.ч. 2009- 231200,00грн., 1-е півріччя 2010 - 2781650,00 грн., зроблені на підстав аналізу документів - декларацій з податку на прибуток підприємств, головної книги, журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей по рахункам 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 301 «Каса в національній валюті», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 701 «Доход від реалізації готової продукції» , 702 «Доход від реалізації товарів», договорів, рахунків, актів виконаних робіт, актів прийому -передачи об'єкту нерухомості, довідка вартості будівельно-монтажних робіт, виписок по банку, касових ордерів та інших документів.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Проведеною перевіркою було встановлено заниження показників рядку 01.1 Декларацій за перевіряє мий період «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» в сумі 3012850,00 грн., який на думку відповідача виник у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому періоді між ТОВ «Дружба» та фізичними та юридичним особами було укладено договорі пайової участі для досягнення спільної мети - будівництво та введення в експлуатацію готелю 48 місць за адресою: м. Алупка, вул. Набережна, 16, копії деяких договорів долучено до матеріалів справи (т.2 а.с.22).

Як пояснив представник позивача, договори, укладені за типовою формою.

Ведення загальних справ Учасників договору за спільною угодою Учасників покладаються на ТОВ «Дружба», яка наділяється повноваженнями у відношенні третіх осіб ведення бухгалтерського обліку по всіх майнових та немайнових договорах і іншим зобов'язанням перед усіма третіми юридичними та фізичними особами, органами державної влади та управління, установами, організаціями, укладання та виконання договорів, пов'язаних з будівництвом об'єкту, закупівля матеріальних цінностей.

Днем виконання грошових зобов'язань по договорах в день внесення грошового вкладу на рахунок ТОВ «Дружба», Розмір паю визначається з вартості 4000,00 грн. за 1 кв.м фактичної площі долі Пайовика.

Після оформлення права власності Пайовика, право загальної пайової власності припиняється , кожна зі сторін розпоряджається виділеною йому часткою у об'єктів за своїм поглядом.

Доля пайовика рахується прийнятою пайовиком після підписання ним Акту про виконання договору ТОВ «Дружба».

Як встановлено підчас перевірки за вказаними договорами фізичні особи та ТОВ ППП «Пластополімер» перерахували ТОВ «Дружба» грошові кошти в сумі 740836,80 грн., з урахуванням повернутих коштів в сумі 5333280,00 грн. фізичній особі ОСОБА_3, у зв'язку з розірванням договору від 01.11.2007 №01/11-07.

Відповідач, посилаючись на норми Закону України «Про фінансово-кредитні механізми у управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 № 978-IV, вважає, що ТОВ «Дружба» не мало право залучати кошти фізичних осіб для фінансування будівництва житла, без отримання відповідної ліцензії для надання фінансових послуг та діяло всупереч нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим, вказані кошти вважає валовим доходом позивача, який є об'єктом оподаткування.

На підставі встановленого, відповідач відповідно до п.п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахував за ставкою 25% податок на прибуток підприємств в сумі 3012850,00 грн.

Перевіряючи доводи відповідача судом встановлено наступне.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлені Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" 12.07.2001 № 2664-III (зі змінами та доповненнями).

Фінансовими послугами відповідно до ст. 4 вказаного Закону вважаються в тому числі (п.п.12) операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону, а саме: операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно з п.4 ст. 34 цього Закону діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, здійснюється виключно за умови отримання ліцензії.

Відповідно до Закону України від 15.12.2005 № 3201-IV, що набрав чинності 14.01.2006 було внесено доповнення до ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 47, ст. 646), відповідно до якого "Об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості".

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується в порядку ст. 72 КАС України сторонами, позивач не отримував відповідну ліцензію на надання фінансових послуг, та не має статусу фінансової установи.

Загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю встановлені Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19.06.2003 №978-IV(зі змінами та доповненнями).

Згідно п.п.4.1.6. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових доходів включаються в тому числі доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

- сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

- сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

- сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

- сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

- вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

- сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

- сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

- сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

- доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

- сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на 2009 рік) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Враховуючи висновки про завищення валових витрат в сумі 3012850,00 грн. відповідач зробив висновок про завищення з тих самих підстав від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 1206684,00 грн., в тому числі за 1-е півріччя 2009 року та за 9 місяців 2009 року.

Проте, проведеним під час судового розгляду експертним дослідженням встановлено, що у позивача за результатами господарської діяльності за період 2-й - 4-й квартал 2009, 1-е півріччя 2010 року є від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 104322,00 грн. відповідно до п.п.4.2.5. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вказаному періоді.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також зазначає, що відповідач в порядку ст. 71 КАС України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи.

Суд погоджується з висновком експерта, оскільки валовий дохід це дохід від продажу товарів (робіт, послуг) (п.п.4.1.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно п.1.31 ст. 1 вказаного Закону під продажем товарів розуміється будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з аналізу, договорів, укладених позивачем з фізичними та юридичним особами щодо пайової участі в будівництві грошові кошти в сумі 3835803,54 грн., отримані від сторін по вказаним договорам за період квітень 2009 - 1 півріччя 2010 не є власністю ТОВ «Дружба».

Суд зазначає, що за умови наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у позивача за період 2-4 -й квартали 2009 та 1-е півріччя 2010 року не виник об'єкт оподаткування.

При цьому суд враховує, що актом перевірки відповідач не встановив завищення валового доходу позивача, проте Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(п.п.4.2.2. ст. 4) до обов'язку контролюючого органу віднесено самостійне визначення суми податкового зобов'язання платника податків у разі дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, що відповідачем під час проведення перевірки встановлено не було.

У зв'язку з зазначеним суд вважає, що висновок експерта є повним обґрунтованим, у зв'язку з чим суд враховує його як належний та допустимий доказ, та дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем об'єкту оподаткування з податку на прибуток.

Ст.17 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначав порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Враховуючи висновки суду про безпідставність донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 753213,00 грн., суд зазначає, що відсутні підстави й для розрахунку штрафних(фінансових) санкцій в сумі 116231,3 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

Згідно із наданою судовим експертом калькуляцією по виконанню судово-економічної експертизи, експертом проведено експертизу за нормативної вартості експерто-години 95,00 грн. і витрачено на її проведення 157,9 години дослідження, що складає 15000,00 грн.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року №710.

Фактична сплата позивачем вартості проведеної експертизи підтверджується матеріалами справи.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати у розмірі 15003,40 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору та проведенням експертного дослідження.

В судовому засіданні 27.02.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 03.03.12р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 29.09.10р. №0023792301/0 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 869444,30грн., з яких: 753213,00грн. за основним платежем та 116231,30грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Стягнути з Державного бюджету за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» (і.к. 30639184, м. Сімферополь, вул. Будьонного, 32) 15003,40грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.