Рішення

від 22.07.2008 по справі 4/328

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/328

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  4/328

22.07.08

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія

„Укрпромсервіс”

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Декор-2000”

Про             визнання договору недійсним

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

від позивача:          не з'явився, предст. Матяша В.О.- предст.за дов. був присутн. в

                               попередн. засід.

від відповідачів:          Шкуренко С.В.- предст. за дов.

Обставини справи :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщень від 28.03.2008р., укладеного між Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Укрпромсервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декор-2000».

.09.2005р.ого  відповідальністю "сності Товариства з чної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майнаОбґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що спірний договір купівлі-продажу не відповідає приписам п. 1. ст. 230 ЦК України.

Відповідач позовні вимоги не визнає свої заперечення виклав в письмовому відзиві від 17.07.2008р.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників позивача та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28   березня   2008   року   між   Товариством   з   обмеженою відповідальністю „ДЕКОР-2000” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Укрпромсервіс” був укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень.

За попередньою домовленістю між Позивачем та Відповідачем була досягнута згода, що в рахунок сплати може бути передано (видано) вексель.

01.04.2008 року вих № 1/04 від Позивача на адресу Відповідача був отриманий лист провести зарахування зустрічних вимог, в порядку ст. 601 ЦК України. Між Позивачем та Відповідачем 01.04.2008 року був укладений Акт пред'явлення векселів до оплати, був укладений договір № 61/16-08Б купівлі-продажу цінних паперів, а саме простого векселя: АА № 0610737 номінальною вартості 6 325 480, 00 грн., та АА № 0610738 номінальною вартості 6 325 480, 00 грн., була укладена угода про припинення зобов'язання зарахуванням.

Платіжним дорученням № 2 від 02.04.2008 року Позивач перерахував на р/р рахунок Відповідача суму в розмірі 19 640, 00 грн. Позивач належним чином виконав умови договору.

Відповідно до умов п. 1.4. договору відчужувальний об'єкт візуально оглянутий Позивачем до укладання цього Договору. Недоліки або дефекти, які перешкоджали б його використанню за призначенням, на момент огляду виявлені не були, що підтверджується актом прийому-передачі нежилого приміщення від 31.03.2008р, з підписанням даного Акту сторони підтвердили, що не мають один до одного жодних претензій, як майнових та і не майнового характеру.

Відповідно до умов п.3.3 договору продавець несе ризик випадкової загибелі або пошкодження об'єкту до моменту підписання Акту прийому-передачі об'єкту покупцю.

Однак 5.05.2008 року комісією з представників Позивача та Відповідача був складений та підписаний Акт обстеження нежилого будинку - будівлі спортзалу з оздоровчим комплексом в літ "А", розташований за адресою: м. Київ, вул. Інженерна, буд. 2.

Під час огляду було встановлено, що в одному приміщенні другого поверху є сліди затікання. При обстеженні даху було встановлено, що смоляне покриття даху має тріщину, через яку дощова вода попала у приміщення.

З огляду на викладене Позивач вважає, що під час продажу, Відповідач навмисно ввів в оману Позивача п. 1. ст. 230 ЦК України, щодо належного стану відчужувального Об'єкта.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимога "Торгівельна компанія "Укрпромсервіс"  про визнання договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 28.03.2008р. недійсним, є такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

28 березня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор-2000" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Укрпромсервіс" уклали Договір купівлі-продажу нежилих приміщень (наявний в матеріалах справи). Відповідно до предмету Договору Позивач прийняв майно, а саме нежилий будинок - будівля спортзалу з оздоровчим комплексом в літ. "А" газальною площею 2955.4 кв.м., розташований в м. Києві вул. Інженерна, буд. 2 та сплатив за нього певну грошову суму Відповідачу.

31 березня 2008 року сторонами був підписаний Акт прийому-передачі нежилого приміщення. Вищезазначений договір був укладений у повній відповідності до ст. ст. 655, 657 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За попередньою домовленістю між Позивачем та Відповідачем була досягнута згода, що в  рахунок сплати може бути передано (видано) вексель.

01.04.2008 року вих № 1/04 від Позивача на адресу Відповідача був отриманий лист провести зарахування зустрічних вимог, в порядку ст. 601 ЦК України. Між Позивачем та Відповідачем 01.04.2008 року був укладений Акт пред'явлення векселів до оплати, був укладений договір № 61/16-08Б купівлі-продажу цінних паперів, а саме простого векселя: АА № 0610737 номінальною вартості 6 325 480, 00 грн., та АА № 0610738 номінальною вартості 6 325 480, 00 грн., була укладена угода про припинення зобов'язання зарахуванням.

Платіжним дорученням № 2 від 02.04.2008 року Позивач перерахував на р/р рахунок Відповідача суму в розмірі 19 640, 00 грн.

Відповідно до умов п. 1.4. договору відчужувальний Об'єкт візуально оглянутий Позивачем до укладання цього Договору. Недоліки або дефекти, які перешкоджали б його використанню за призначенням, на момент огляду виявлені не були, що підтверджується актом прийому-передачі нежилого приміщення від 31 березня 2008 року, з підписанням даного Акту, сторони підтверджують, що не мають один до одного жодних претензій, як майнових так і немайнового характеру.

Відповідно до умов п. 3.1.3. договору Продавець несе ризик випадкової загибелі або пошкодження Об'єкту до моменту підписання Акту прийому-передачі Об'єкту Покупцю.

Окрім того, відповідно до приписів ч.І ст. 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо не встановлено договором або законом, а однією з умов договору встановлено, п. 3.2.4. Покупець несе ризик випадкової загибелі або пошкодження Об'єкту з моменту підписання Акту приймання-передачі Об'єкту.

Тому, безпідставним є посилання Позивача в позовній заяві на Акт обстеження нежилого будинку - будівлі спортзалу з оздоровчим комплексом в літ "А", розташований за адресою: м. Київ, вул. Інженерна, буд. 2, складеного та підписаного 5.05.2008 року комісією з представників Позивача та Відповідача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд вважає, що спірний договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 28 березня 2008 року був укладений у відповідності до чинного законодавства та ЦК України, істотні умови договору були зазначені та дотримані під час укладення цивільно-правової угоди, тому підстав для визнання такого недійсним об'єктивно не існує.

Як вбачається із зазначеної норми, законодавець встановлює право боржника реалізувати належне йому майно в рахунок погашення боргу.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З підстав вищезазначених, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

         В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                               І.І.Борисенко