Рішення

від 17.09.2008 по справі 50/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  50/160

17.09.08

За позовом           до

про    

товариства з обмеженою відповідальністю „РЕМА-ПРІНТ”товариства з обмеженою відповідальністю „Німецько-Українське видавництво 7плюс7медіа”стягнення  338 720,35 грн.                                                            Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:від позивачавід відповідача

Гайдаржийська М.М.(дов. від 03.05.2008)не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за виготовлений та поставлений товар в сумі 338720,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно ухиляється  від належного виконання зобов'язань перед позивачем по оплаті вартості отриманої поліграфічної продукції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.07.2008 порушено провадження у справі №50/160 та призначено її до розгляду на 11.08.2008.

Представник відповідача в судове засідання 11.08.2008 не з'явився, витребувані судом докази не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Представник позивача надав пояснення по суті справи. Слухання справи було відкладено на 27.08.2008.

27.08.2008 в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази.

Представник позивача наголосив на необхідності розгляду клопотання про забезпечення позову, яке було додано до позовної заяви.

Представник відповідача заперечував проти клопотання позивача про забезпечення позову, посилаючись на його необґрунтованість.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено достовірних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Слухання справи було відкладено на 17.09.2008.

В судовому засіданні 17.09.2008 представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 17.09.2008 не з'явився, витребувані судом докази та відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          03.01.2008 між відповідачем(виконавець за договором) та позивачем(замовник за договором) був укладений договір № 03/01/08 на виготовлення друкованої продукції(далі договір), відповідно до умов якого(п. 1.1.), позивач, як виконавець, зобов'язався виготовити друковану продукцію відповідно до її опису, на умовах, що викладаються в додатках до договору та передати її відповідачу у власність, а відповідач взяв на себе обов'язок прийняти, і у встановлений термін оплатити і забрати продукцію на умовах і в порядку визначених у договорі(п. 6.2.).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 3.1. договору вартість щомісячного виготовлення продукції по договору зазначена в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Оплата за договором здійснюється у гривнях на підставі рахунків-фактур виконавця. Умови платежів і порядок взаєморозрахунків визначаються в додатках до договору.

          Відповідно до договору між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 03.01.2008, № 2 та № 3 від 08.01.2008, де сторони визначили вартість, кількість, строк оплати продукції.

          Судом встановлено, що на виконання вищевказаних домовленостей сторін та обов'язків, взятих на себе згідно договору, позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 488 466,73 грн., з яких відповідачем не було оплачено продукцію на загальну суму 296 942,65 грн.

Зазначене підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а саме рахунками - фактурами та видатковими накладними, зокрема:

рахунок - фактура № СФ-1052 від 11.12.2007 та видаткова накладна

№ РН-1052 від 14.12.2007  на загальну суму 32070, 24 грн.

рахунок - фактура № СФ-1081 від 17.12.2007 та видаткова накладна

№ РН-1081/1 від 21.12. 2007 на загальну суму 32764, 80 грн.

рахунок - фактура № СФ-1116 від 28.12.2007 та видаткова накладна

№ РН-0011 від 02.01.2008 на загальну суму 21385,44 грн.

рахунок - фактура № СФ-0001 від 02.01.2008 та видаткова накладна

№ РН-0012 від 02.01.2008 на загальну суму 29536,80 грн.

рахунок - фактура № СФ-0008 від 10.01.2008 та видаткова накладна

№ РН-0051 від 22.01.2008 на загальну суму 116933,76 грн.

рахунок - фактура № СФ-0009 від 10.01.2008 та видаткова накладна

№ РН-0013 від 11.01.2008 на загальну суму 30066,72 грн.

рахунок - фактура № СФ-0023 від 16.01.2008 та видаткова накладна

№ РН-0047 від 23.01.2008 на загальну суму 34184,89 грн.

Отже, загальна сума на яку було здійснено передачу продукції та яка не оплачена відповідачем, складає 296 942,65 грн.

В кожному виставленому рахунку-фактурі зазначався строк, до якого даний рахунок дійсний до сплати.

Факт отримання відповідачем  продукції на вищезазначену суму підтверджується також довіреностями(в матеріалах справи), що були видані керівництвом відповідача своїм співробітникам для отримання продукції у позивача, а саме: ЯЛЯ № 463992 від 13.12.2007 , ЯЛЯ № 463996 від 21.12.2007, ЯОШ № 948001 від 02.01.2008,  ЯОШ № 948001 від 02.01.2008, ЯОШ № 948007 від 22.01.2008, ЯОШ № 948002 від 11.01.2008, ЯОШ № 948009 від 23.01.2008.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з  умовами п. 1.ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідач не надав суду доказів оплати переданої йому поліграфічної продукції. Так, відповідач повинен був провести розрахунок з позивачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача. В кожному виставленому рахунку -  фактури зазначався строку до якого рахунок дійсний до сплати.

Беручи до уваги зміст зазначених рахунків –фактури та додаткових угод до договору, а також з огляду на наведені обставини суд вбачає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманої продукції.

Факт, того що відповідач не заперечує проти суми основного боргу перед позивачем,  підтверджується залученим до матеріалів справи гарантійним листом, в якому зазначається, що відповідач гарантує позивачу оплату по простроченому боргу з 28.01.2008 по 23.05.2008.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача, щодо стягнення з відповідача суми основаного боргу у розмірі 296 942,65  грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Згідно зі ст. 230, 232 ГК України, ст. 546 ЦК України штрафними санкціями у визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено обов'язок боржника за порушення строків здійснення розрахунків за поставлений товар сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, обчисленої за кожен день прострочення від вартості неоплаченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що відповідно до п. 7.3. договору за порушення  термінів оплати вартості відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,05% вартості продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ України, яка діяла в період прострочення.

Враховуючи, що факт прострочення виконання зобов'язання судом встановлено, то вимоги позивача про нарахування пені визнаються судом обгрунтованими та задовольняються за розрахунком позивача у розмірі: 7 615, 94  грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні витрати за прострочення виконання зобов'язання.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача(в матеріалах справи) сума 3% річних складає: 3 995,00 грн.

Згідно розрахунку позивача(в матеріалах справи) сума інфляційних втрат становить 30 166,76 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем в розумінні зазначеної правової норми не надано жодних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85  ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Рема-Прінт»задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Німецько-Українсьске видавництво 7плюс7 медіа” (юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, н.п. 43; фактична адреса: 01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 10, поверх 4, код ЄДРПОУ 33499410, р/р 260033678001 в ЗАТ «Банк Петрокомерц –Україна», МФО 300120) на користь товариства з обмеженою відповідальністю  “РЕМА-ПРІНТ” (юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Олексіївська, буд. 4 офіс 38, код ЄДРПОУ 32421097, р/р 26001013356531 в Подільському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк»в м. Києві, МФО 322012) 296 942(двісті дев'яносто шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 65 коп. основної суми боргу, 3 995(три тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. 3% річних, 7 615(сім тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 94 коп. пені, 30 166 (тридцять тисяч сто шістдесят шість) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 3 387(три тисячі триста вісімдесят сім) грн. 20 коп. держаного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                    Головатюк Л.Д.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення – 10.10.2008