Рішення

від 13.04.2009 по справі 50/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/160

13.04.09

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Молочна

                        слобода»

до                     товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»

про                  стягнення 1 817,90 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача            Бреус Л.М. (дов. № 151 выд 09.04.2009 )                                                                                              

від відповідача       не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

   На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Молочна слобода»до товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»про стягнення заборгованості в розмірі                 1 817,90 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 142/12/05-КФ060277 від 14.12.2004.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.03.2009 порушено провадження у справі № 50/160 та призначено до її розгляду на 27.03.2009.

Представник відповідача в судове засідання 27.03.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі. В зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи був відкладений на 13.04.2009.

В судовому засіданні 13.04.2009 представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач в судові засідання 27.03.2009 та 13.04.2009 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2004 товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Молочна слобода»(далі –позивач, постачальник за договором) та товариство з обмеженою відповідальністю «Севастополь»(далі –відповідач, покупець за договором) уклали договір поставки №142/12/05-КФ060277 (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору позивач зобов'язався  поставити у зумовлені строки, а саме 2 доби, відповідачу товар, а відповідач зобов'язався приймати даний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування ( асортимент, номенклатура)  та кількість товару, що підлягає поставці згідно договору, визначається відповідно до специфікації до договору, яка є його невід'ємною частиною (п.п. 1.3., 1.5. договору).

Пунктом 1.6. договору встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передання товару, що засвідчується підписанням представниками сторін відповідної накладної.

Умовами розділу 4 договору сторони визначили, що всі розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України. Зобов'язання щодо оплати виникає у покупця за умови надання йому постачальником наступних документів: - накладної, на підставі якої отриманий товар; - рахунок фактури; - податкової накладної.

Відповідно до положень п. 4.3.  договору покупець зобов'язався здійснити оплату товару протягом 30 календарних днів з дня прийняття товару. Сторони домовились, що днем здійснення оплати товару вважається день, в якому сума, що підлягає сплаті, перераховується з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника.

Згідно п. 6.1. договору, товар, що поставляється на умовах даного договору, має відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним нормам, стандартам встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду.

Як встановлено судом , на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 2 448,22 грн. відповідно до видаткових накладних  на відпуск товарно-матеріальних цінностей: № 1990 від 12.05.2008 на суму 1 049,27 грн.,  № 2378 від 09.06.2008 на суму 823,50 грн. та № 2678 від 27.06.2008 на суму 575,64 грн.

Вищевказані накладні  приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу  та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 823,50грн.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено претензію № 254 від 24.12.2008 з вимогою терміново погасити існуючу заборгованість. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 1 624,72грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в розмірі 193,18 грн. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до п. 9.7 договору у випадку порушення  строків оплати поставленого товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 9.7) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 193,18 грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

          1.   Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»   (м. Київ, бул. Чоколівський, 6; код ЄДРПОУ 24362305) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Молочна слобода»(63702, м. Купянськ, Харківська обл., вул. Ломоносова, 26;  код ЄДРПОУ 32358958) основний борг в сумі 1 624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири)грн. 72 коп.,  пеню в сумі 193 (сто дев'яносто три) грн. 18 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

       3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 29.04.2009