Рішення

від 02.10.2008 по справі 25/377

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/377

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  25/377

02.10.08

За позовом      Закритого  акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок”

до                      Соціал –демократичної партії України (об'єднаної)

про                    стягнення заборгованості

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання  Денисенко А.В.

Представники:

від позивача:      Король Л.М. (довіреність № 01-397 від 20.10.2007р.);

від відповідача:  не з'явився

В судовому засіданні 02 жовтня 2008 року за згоди представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите  акціонерне товариство “Український мобільний зв'язок” (надалі позивач) звернулося до суду з позовом до Соціал –демократичної партії України (об'єднаної) (надалі - відповідач) про стягнення  заборгованості та санкцій в розмірі 4799,01 грн., в тому числі 2521,41 грн. заборгованості за надані послуги та 2277,60 грн. –сума договірної санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за Договорами про надання послуг стільникового зв'язку, укладеним між сторонами.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що керівник перебуває у відпустці. Судом було відхилено подане клопотання, оскільки відповідачем у справі є підприємство, а не його представник, ГПК України передбачена участь через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену особу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку  №2133705/1.10197314 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи) та Додаткова угода до нього.

08.11.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку  №2538352/1.10197314 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи) та Додаткова угода до нього(надалі всі разом - Договори).

Відповідно до положень пункту 5 статті 33 Закону України «Про телекомунікації»споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, в тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно з положеннями вказаних договорів відповідач взяв на себе зобов'язання  своєчасно сплачувати рахунки за надані йому послуги, авансові внески та плату за утримання номерів в межах стільникового радіотелефонного зв'язку по всіх телефонах, зареєстрованих на особистому рахунку відповідача (п. 2.4.2 Договору).

Відповідачу було надано особистий рахунок №1.10197314.

Згідно з положеннями вказаних договорів кількість та вартість послуг, наданих відповідачу у розрахунковий період, визначається у відповідності до показників належних позивачу технічних засобів виміру обсягу послуг, наданих відповідачу (п. 3.4 Договору).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проте, відповідачем свої зобов'язання перед позивачем виконувались неналежним  чином і станом на день звернення позивача до суду сума заборгованості відповідача за вказаними Договорами (вартість отриманих та несплачених послуг) складає 2521,41 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позивач звертався до відповідача з претензією №С 1.10197314/05 від 07.05.2008р., яка залишилась без відповіді.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 2521,41 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктами 1.1 Додаткових угод до Договорів встановлено, що починаючи з дати підписання цієї Додаткової угоди сторонами та протягом 548 календарних днів з моменту її підписання відповідач не має право відмовлятись від Основного договору та/або від цих Додаткових угод.

Таким чином, вказаним пунктом Додаткових угод встановлено нове зобов'язання відповідача –не відмовлятись від Основного договору та/або від цих Додаткових угод протягом терміну їх дії.

Згідно із п. 1.2 Додаткових угод до Договорів визначено, що забезпеченням виконання зобов'язання Абонента (відповідача) перед Оператором (позивачем) не відмовлятись від Основного договору  та/або цих Додаткових угод, є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 Цивільного кодексу України. В разі, якщо Абонент відмовляється від Основного договору  та/або цих Додаткових угод до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цих Додаткових угод, або коли дія Основного договору достроково припиняється на підставі п. 5.2 Основного договору у зв'язку з несплатою Абонентом наданих йому послуг зв'язку, Абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь Оператора договірної санкції в розмірі 3,65 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цих Додаткових угод, починаючи з дня відмови або припинення дії.

Статтею 546 Цивільного кодексу України (на яку йдеться посилання в п. 1.2 Додаткових угод) встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Таким чином, законодавцем визначено, що перелік видів забезпечення виконання зобов'язання, встановлений пунктом першим ст. 546 ЦК України, не є вичерпним, і договором можуть бути визначені  інші види забезпечення, які не передбачені вказаною статтею, а саме не є по своїй сутності неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, чи завдатком.

Позивач посилається на той факт, що встановлена в п. 1.2 Додаткових угод договірна санкція  у вигляді сплати на його користь 3,65 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цих Додаткових угод, є іншим, не тотожним неустойці (штрафу, пені), окремим видом забезпечення виконання зобов'язання, що не передбачений пунктом першим ст. 546 ЦК України. Вказаний висновок суперечить правовій сутності понять санкції і неустойки, що підтверджується наступним.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

При цьому, не дивлячись на те, що Цивільний та Господарський кодекси України по різному підходять до визначення складу штрафних санкцій (неустойки), в них встановлюється єдине правило, що штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) застосовуються у разі порушення зобов'язання.

Так, стаття 230 ГК України визначає штрафні санкції як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. А частиною четвертою ст. 230 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи із аналізу вищезазначених норм, у зв'язку з тим, що ст. 230 ГК України відносить до штрафних санкцій неустойку, суд приходить до висновку про те, що договірна санкція, встановлена у п. 1.2 Додаткових угод до Договорів, є неустойкою, оскільки така штрафна санкція встановлена за порушення відповідачем визначеного п. 1.1 Додаткових угод зобов'язання, та встановлена у певній, визначеній грошовій сумі - а саме 3,65 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії Додаткових угод. А тому до такої санкції мають застосовуватися вимоги законодавства України щодо визначення її розміру та періоду нарахування.

Згідно із ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Виходячи із аналізу укладених між позивачем і відповідачем Договорів №№2133705/1.10197314 від 09.03.06.2005 року, №2538352/1.10197314 від 08.11.2005 року, суд приходить до висновку, що такі Договори про надання послуг мобільного зв'язку є договорами приєднання, оскільки їх умови встановлені у стандартних формулярах у вигляді таблиць (на першій сторінці), в які вписуються лише ідентифікаційні дані сторін (а саме дилера позивача з одного боку та споживача послуг - з іншого) та робляться відмітки про обраний набір послуг, друга ж сторінка Договорів та Додаткові угоди є стандартною надрукованою формою, в яку в момент підписання споживач не може вносити жодних змін. При цьому суд виходить також з того факту, що наявні в матеріалах справи Договори укладені в магазинах та точках розповсюдження послуг позивача їх дилерами на підставі відповідних доручень, тобто в місцях, де відповідач був позбавлений навіть технічної можливості внести будь-які зміни до запропонованих позивачем стандартних форм договорів, а тому не міг запропонувати свої умови договору.  

Крім того, порядок встановлення саме позивачем умов договору про надання послуг мобільного зв'язку також підтверджується і змістом пункту 217 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720, яким визначено, що порядок укладення договору встановлюється Оператором відповідно до вимог, визначених законодавством.

За таких умов Договори були укладені шляхом приєднання відповідача до запропонованих позивачем договорів в цілому, а тому є договорами приєднання.  

Згідно із ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до частини другої ст. 207 ГК України умова господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб визначається нікчемною умовою, яка може бути визнана недійсною.

Згідно з частиною другою  ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В абзаці четвертому частини другої ст. 207 ГК України визначено, що нікчемними визнаються такі умови типових договорів і договорів приєднання, що вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. 

Розмір санкцій за відмову відповідача від Договору до закінчення терміну його дії, які встановлені на підставі п. 1.2 Додаткових угод до Договорів, в сумі 2277,60 грн. є непропорційно великим порівняно з розміром фактичної заборгованості відповідача за надані позивачем послуги (2521,41 грн.), а саме складає 90% розміру заборгованості. Крім того, ані Договорами, ані Додатковими угодами до нього, які є його невід'ємними частинами, не встановлена аналогічна санкція для позивача. Тому умови п. 1.2 Додаткових угод до Договорів  №№2133705/1.10197314 від 09.03.06.2005 року, №2538352/1.10197314 від 08.11.2005 року щодо встановлення в разі відмови відповідача від Основного договору та/або цих Додаткових угод до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цих Додаткових угод, або дострокового припинення Основного договору санкцій в розмірі 3,65 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цих Додаткових угод, є нікчемними, а тому не створюють для сторін жодних правових наслідків з моменту їх укладення.

З урахування викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача договірної санкції в сумі 2277,60 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача у сумі 143,21 грн. (25,21 грн. державного мита пропорційно сумі задоволених вимог та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Соціал –Демократичної партії України (об'єднаної) (ідентифікаційний код: 00042636, адреса: 01030, м. Київ,  вул. Івана Франка, 18) на користь Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок»(ідентифікаційний код 14333937, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцігська 15, р/р 26008526 в АППБ Аваль м. Києва, МФО 300335) 2521,41 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять одну гривню 41 копійку). Видати наказ.  

          Стягнути з  Соціал –Демократичної партії України (об'єднаної) (ідентифікаційний код: 00042636, адреса: 01030, м. Київ,  вул. Івана Франка, 18) на користь Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок»(ідентифікаційний код 14333937, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцігська 15, р/р 26008526 в АППБ Аваль м. Києва, МФО 300335) судові витрати в розмірі  143,21 грн. ( сто сорок три гривні 21 копійку). Видати наказ.  

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  прийняття.

Суддя                  С.М. Морозов

                                        Дата підписання повного тексту рішення  08.10.2008р.