Постанова

від 12.02.2009 по справі 25/377

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/377

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.02.2009                                                                                           № 25/377

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:            Кошіля В.В.

          Шапрана В.В.

 при секретарі           Цецарському А.О.

 за участю представників:

 від позивача –           не з'явилися

 від відповідача –  не з'явилися

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Соціал-демократичної партії України (об"єднаної)

 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2008

 у справі № 25/377 (Морозов С.М.)

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства  „Український мобільний   „зв'язок”

 до                                                   Соціал-демократичної партії України (об'єднаної)

 про                                                   стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

 Позивач, ЗАТ „Український мобільний зв'язок” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2008 року позов був задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 2521,41 грн. В задоволенні вимоги про стягнення договірної санкції відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій  вказує, що  рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

          Представником позивача відзив на апеляційну скаргу суду не надано.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

09.03.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку  №2133705/1.10197314 та додаткова угода до нього.

08.11.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку  №2538352/1.10197314  та додаткова угода до нього.

Відповідно до положень пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, в тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно з положеннями вказаних договорів відповідач взяв на себе зобов'язання  своєчасно сплачувати рахунки за надані йому послуги, авансові внески та плату за утримання номерів в межах стільникового радіотелефонного зв'язку по всіх телефонах, зареєстрованих на особистому рахунку відповідача .

Відповідачу було надано особистий рахунок №1.10197314.

Позивач, відповідно до умов договору належним чином виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу послуги мобільного зв'язку.

Проте, відповідач свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконав та має заборгованість перед ЗАТ „Український мобільний зв'язок” в розмірі 2521,41 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач звертався до відповідача з претензією №С 1.10197314/05 від 07.05.2008 року, з вимогу виконати умови договору та сплатити суму боргу.

Проте, дана претензія залишилась без відповіді.

Відповідачем не надано  суду доказів відсутності такого боргу, або наявність його, але в меншому розмірі.

Таким чином, на час розгляду спору в суді відповідач має заборгованість перед позивачем за отримані послуги мобільного зв'язку в розмірі 2521,41 грн., які підлягають повному задоволенню.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача договірні санкції за неналежне виконання умов договорів в сумі 2277,60 грн.

Дані вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов додаткових угод до договорів встановлено, що починаючи з дати підписання цієї додаткової угоди сторонами та протягом 548 календарних днів з моменту її підписання відповідач не має право відмовлятись від основного договору та/або від цих додаткових угод.

Згідно із п. 1.2 додаткових угод до договорів визначено, що забезпеченням виконання зобов'язання абонента (відповідача) перед оператором (позивачем) не відмовлятись від основного договору  та/або цих додаткових угод, є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 Цивільного кодексу України.

В разі, якщо абонент відмовляється від основного договору  та/або цих додаткових угод до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цих додаткових угод, або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п. 5.2 основного договору у зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг зв'язку, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь оператора договірної санкції в розмірі 3,65 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цих додаткових угод, починаючи з дня відмови або припинення дії.

Статтею 546 Цивільного кодексу України  встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Позивач посилається на той факт, що встановлена в п. 1.2 додаткових угод договірна санкція  у вигляді сплати на його користь 3,65 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цих Додаткових угод, є іншим, не тотожним неустойці (штрафу, пені), окремим видом забезпечення виконання зобов'язання, що не передбачений пунктом першим ст. 546 ЦК України.

Проте дане твердження спростовується наступним.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вище зазначені норми чинного законодавства можна зробити висновок, що договірна санкція, встановлена у п. 1.2 додаткових угод до договорів, є неустойкою, оскільки така штрафна санкція встановлена за порушення відповідачем визначеного п. 1.1 додаткових угод зобов'язання, та встановлена у певній, визначеній грошовій сумі - а саме 3,65 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії додаткових угод.

А тому до такої санкції мають застосовуватися вимоги законодавства України щодо визначення її розміру та періоду нарахування.

          Договори, які укладалися між позивачем та відповідачем та з приводу виконання  яких виник даний спір є договорами приєднання.

          Згідно із ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договори про надання послуг мобільного зв'язку є договорами приєднання, оскільки їх умови встановлені у стандартних формулярах у вигляді таблиць (на першій сторінці), в які вписуються лише ідентифікаційні дані сторін (а саме дилера позивача з одного боку та споживача послуг - з іншого) та робляться відмітки про обраний набір послуг, друга ж сторінка договорів та додаткові угоди є стандартною надрукованою формою, в яку в момент підписання споживач не може вносити жодних змін.

          Також порядок встановлення саме позивачем умов договору про надання послуг мобільного зв'язку також підтверджується і змістом пункту 217 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 720, яким визначено, що порядок укладення договору встановлюється оператором відповідно до вимог, визначених законодавством.

В абзаці четвертому частини другої ст. 207 ГК України визначено, що нікчемними визнаються такі умови типових договорів і договорів приєднання, що вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. 

Розмір санкцій за відмову відповідача від договору до закінчення терміну його дії, які встановлені на підставі п. 1.2 Додаткових угод до договорів, в сумі 2277,60 грн. є непропорційно великим порівняно з розміром фактичної заборгованості відповідача за надані позивачем послуги, яка складає 2521,41 грн.

Крім того, ані договорами, ані додатковими угодами до нього, які є його невід'ємними частинами, не встановлена аналогічна санкція для позивача.

Тому умови п. 1.2 додаткових угод до договорів  №№ 2133705/1.10197314 від 09.03.06.2005 року, №2538352/1.10197314 від 08.11.2005 року щодо встановлення в разі відмови відповідача від основного договору та/або цих додаткових угод до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цих додаткових угод, або дострокового припинення основного договору санкцій в розмірі 3,65 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цих додаткових угод, є нікчемними, а тому не створюють для сторін жодних правових наслідків з моменту їх укладення.

Таким чином, позовні вимоги ЗАТ „Український мобільний зв'язок” про стягнення з відповідача договірних санкцій в розмірі 2277,60 грн. не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права,  правомірно  частково задоволено позовні вимоги ЗАТ „Український мобільний зв'язок”, а тому апеляційна скарга Соціал-демократичної партії України (об'єднаної)  не підлягає задоволенню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Соціал-демократичної партії України (об'єднаної)залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2008 року у справі № 25/377 – без змін.

2.          Матеріали справи № 25/377 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Шапран В.В.