Рішення

від 29.09.2008 по справі 29/411

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29/411

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  29/411

29.09.08

За позовом             Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»

До                            1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексбуд компані»

          2. Громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів»

Про                          визнання договору недійсним

                                                                           Суддя Усатенко І.В.                                                                                                 

Представники сторін:

Від позивача                     Безух О.В.  –предcт.,

Від відповідача                 не з'явились,

Від третьої особи              не з'явились.

Обставини справи:

Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів»(далі –ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів та просить визнати недійсним договір купівлі –продажу нежитлових приміщень будівлі по вул. Дегтярівська.8-а від 04.04.2008р., укладеного між громадською організацією "Київська міська спілка автомобілілстів" і ТОВ "Лексбуд Компані"; витребувати нежитлову будівлю по вул. Дегтярівська.8-А загальною площею 4246,6 кв. м. з чужого незаконного володіння ТОВ "Лексбуд Компані" на користь його законного власника –громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів".

В обґрунтування заявлених позовних вимог Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів»стверджує, що відповідачі не є власниками майна, яке є предметом спірного договору, а тому, не мали жодних правових підстав на укладення договору купівлі-продажу майна, що є власністю позивача. На підставі зазначеного, та в силу положень статті 215 Цивільного кодексу України, позивач просить визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень будівлі по вул. Дегтярівська, 8-а від 04.04.2008 недійсним.

Відповідачі відзивів на позовну заяву не надали, повноважні представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про причини неявки представників суд належним чином не повідомили, жодних заяв та клопотань від сторін не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ради Міністрів УРСР від  16.04.1974р. № 193 був затверджений статут  Українського  республіканського добровільного товариства автомотолюбителів, яке було засноване на установчому з"їзді товариства 30.01.1974р. На ІУ з"їзді Українського республіканського добровільного товариства автолюбителів, що відбувся 8.12.1989р., було прийнято рішення про перетворення Українського республіканського добровільного товариства автолюбителів в Українську республіканську спілку автомобілістів, у зв"язку з чим постановою Ради Міністрів  УРСР від 26.09.1990р. № 290 був зареєстрований статут Української республіканської спілки автомобілістів, вищезазначена постанова від 16.04.1974р. № 193 втратила чинність. 26.11.1992р. на підставі Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про об"єднання громадян" від 16.06.1992р. Українська республіканська спілка автомобілістів перереєструвалась в Міністерства юстиції України як всеукраїнська громадська організація із внесенням термінологічних змін у назву, а саме –"Українська республіканська спілка" на "Всеукраїнську спілку автомобілістів". При цьому рішення про ліквідацію однієї організації та створення нової не приймало.  

Таким чином, вищезгадані назви належали одній і тій же організації Всеукраїнській спілці автомобілістів.

Згідно з положеннями статуту  місцезнаходженням Всеукраїнської спілки автомобілістів є вул. Дехтярівська.8-А у м. Києві.

Відповідно до п. 7.4 статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів кожен член спілки не мав права власності на долю майна спілки. Власником майна є спілка в цілому. Організація Автономної республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міська організації, створені спілкою госпрозрахункові установи та підприємства використовували майно спілки, що знаходилось в їхньому господарському віданні, на правах оперативного управління.  

Судовими рішеннями по справі № 34/251-25/536 встановлено, що 04.09.1978р. Виконавчим комітетом Київської міської Ради народних депутатів було прийнято рішення № 1261/18 "Про відведення Київській міській Раді Автолюбитель" земельної ділянки площею 0,4 га по вул.. Пархоменко 8-а під будівництво авто школи.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.06.1986р. був підписаний акт державної приймальної комісії про прийняття  закінченого будівництвом об"єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Пархомено 8-а.

Рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів  м. Києва № 242 від 30.06.1986р. затверджено акти державних приймальних комісій  про прийняття в експлуатацію в червні 1986р.об"єктів житлово –цивільного призначення згідно з додатком № 1, зобов"язано Головне управління капітального будівництва виконкому Київської міськради передати, а організаціям, на які покладається експлуатація прийняти на баланс будинки, об"єкти комунального призначення та інженерні мережі згідно з додатком № 1.

Відповідно до додатку № 1 до названого рішення на Республіканське добровільне товариство автолюбителів УРСР покладено експлуатацію та зобов”язано прийняти на баланс будівлі автошколи, розташованої по вул.  Пархоменко,8-А в м. Києві.

Згідно архівної довідки, виданої Головним управлінням капітального будівництва Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 1.04.2005р. будівлю автошколи за адресою: м. Київ, вул. Пархоменко 8-А передано та прийнято в експлуатацію Республіканським добровільним товариством автолюбителів УРСР.  

04.04.2008 між Громадською організацією «Київська міська спілка автомобілістів»та ТОВ «Лексбуд компані»був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі –Договір).

Відповідно до умов цього Договору відповідачі погодили, що ГО «Київська міська спілка автомобілістів»зобов'язується передати у власність ТОВ «Лексбуд компані»нерухоме майно –нежитлову будівлю, загальною площею 4 246,6 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, а ТОВ «Лексбуд компані»зобов'язалось прийняти та оплатити вказане майно.

ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів»стверджує, що вказаний правочин суперечить чинному законодавству, а  тому має бути визнаний судом недійсним.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації „Український правовий альянс” від 26.11.2007р. у справі № 10/64-17 за позовом Підприємства "Юравтосервіс" КМСА до Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів", Недвиженка В.О., Козловської С.І. про зобов"язання вчинити дії та зобов"язання визнати право власності, зокрема, визнано за громадською організацією "Київська міська спілка автомобілістів" право власності на нерухоме майно – нежитлову будівлю  по вул. Дехтярівська,8-4 в м. Києві, загальною площею 4246,6 кв.м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2007 у справі № 34/251-25/536 за позовом Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»до Громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів»та Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»про визнання недійсним реєстраційного посвідчення та визнання права власності, було встановлено право власності ГО «Всеукраїнської спілки автомобілістів»на нерухоме майно по вул. Дегтярівській, 8-а  (вул. Пархоменко) у м. Києві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 у справі № 34/251-25/536 апеляційні скарги Громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів»та Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 34/251-25/536 від 18.12.2007 –без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008 № 34/251-25/536 касаційну скаргу Громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів»залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 у справі № 34/251-25/536 –без змін; зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2007 скасовано. Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що вул.. Пархоменка, 8-а в подальшому перейменована на вулицю Дегтярівську.

Ухвалою Верховного Суду України від 14.08.2008 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 26.06.2008 у справі № 34/251-25/536.

Рішення третейського суду прийняте 26.11.2007р., тобто до  прийняття господарським судом міста Києва рішення  від 18.12.2007р. у справі № 34/251-25/536. Таким чином після прийняття рішенням третейським судом, розглянутий спір господарським судом міста Києва стосовно одного й того ж об"єкту власності –нежитлова будівля  по вул. Дехтярівській  8-А в м. Києві загальною площею 4246,6 кв.м. та визнане право власності  на зазначене приміщення за ГО „Всеукраїнською спілкою автомобілістів”. Оспорюваний договір укладений після набуття чинності рішенням господарського суду міста Києва у справі №34/251-25/536.

Відповідно до ст. 124 Конституції України рішення суду є обов"язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до ст..4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов”язкових до виконання на усій території України рішень.

Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2007 у справі № 34/251-25/536 набрало законної сили, та беручи до уваги той факт, що зазначеним рішенням визнане недійсним реєстраційне посвідчення від 25.09.1995р. щодо будівлі, розташованою за адресою:м.Київ, вул..Дегтярівська, буд..8-а, визнане право власності Всеукраїнської спілки автомобілістів на будівлю, розташовану за адресою: м.Київ, вул..Пархоменко 8-А, зазначене рішення є обов”язковим на території України, у т.ч. при вирішенні данного господарського спору.

Суд зазначає, що зазначеним рішенням також встановлено, що а ні Київська міська організація Всеукраїнської спілки автомобілістів, а ні її правонаступник –ГО «Київська міська спілка автомобілістів»не могли мати право власності на нерухоме майно по вул. Дегтярівській, 8-а в м. Києві, а тому реєстраційне посвідчення від 25.09.1995 щодо будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, визнано недійсним.

02.04.2008 позивач своїм листом № 85 звернувся до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»з заявою про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого            майна –будівлю за адресою вул. Дегтярівська, 8-а у м. Києві за позивачем. Докази реєстрації права власності КП „Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна”  на будівлю, за адресою м.Київ, вул..Дегтярівська буд.8-А за ГО „Всеукраїнська спілка автомобилістів” господарському суду не подані. Позивач наполягає на тих обставинах, що станом на дату вирішення спору зазначена реєстрація не відбулась, оскільки існує оспорюваний правочин, що порушує права позивача як власника, зазначеної будівлі.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право володіння означає юридично забезпечену можливість власника мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу.

Право користування –це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей.

Право розпорядження – це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом (стаття 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.

Як передбачено  частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України).

В частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України зазначено, що волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ст..ст.655, 658 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає, або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу товару належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Таким чином, судом встановлено, що на момент укладення спірного Договору купівлі-продажу від 04.04.2008 відповідач-2 не мав права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 4 246,6 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, відповідно у ГО «Київська міська спілка автомобілістів»були відсутні будь-які права щодо володіння, користування та розпоряджання вказаною будівлею, а тому спірний договір купівлі-продажу від 04.04.2008, укладений між відповідачами, в силу положень статті 215 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 203 ЦК України визнається судом недійсним.

Статтею 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 одним із способів захисту прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно із ст.. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст..ст.328, 330 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом. Незаконність набуття права власності сторонами оспорюваного договору (як продавцем так і покупцем)

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом. встановлена судом. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст..ст.387, 388, 390 ЦК України). Позивач наполягає на тих обставинах, що станом на день вирішення даного господарського спору він позбавлений прав власника, у т.ч. володіння, розпорядження і користування своїм майном. Відповідачами докази в спростування зазначених обставин суду не подані.

Згідно із витягом з Державного реєстру право чинів (№витягу 6568568) станом на дату вирішення спору (28.09.2008р.) нежитлова будівля, що розташована за адресою м.Київ, вул..Дегтярівьска, буд.. 8-А, загальною площею 4246, 60 кв.м відчужена ГО „Київською міською спілкою автомобілістів” на користь набувача ТОВ „Лексбуд Компані” за договором купівлі-продажу від 04.04.2008р. Інші правочини щодо зазначеної будівлі не укладались. Зазначений правочин є чинним станом на день вирішення спору.

Вимога позивача про витребування будівлі по вул. Дегтярівська, 8-а, загальною площею 4 246,6 кв.м з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексбуд компані»направлена на захист прав позивача, який є власником зазначеної будівлі, а за таких обставин підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачі а ні відзивів на позовну заяву, а ні належних доказів на спростування, викладених в позовній заяві, обставин до суду не надали.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі –продажу нежитлових приміщень будівлі по вул. Дегтярівська.8-а від 04.04.2008р., який укладений між Громадською організацією "Київська міська спілка автомобілілстів" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, код 05508648) і ТОВ "Лексбуд Компані" (03151, м. Київ, вул. Керченська, 7/7, код 35489399).

Витребувати нежитлову будівлю по вул. Дегтярівська.8-А загальною площею 4246,6 кв. м. з чужого незаконного володіння ТОВ "Лексбуд Компані" (03151, м. Київ, вул. Керченська, 7/7, код 35489399) на користь його законного власника –Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, код 05508648)  .

Стягнути з Громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, код 05508648) на користь Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, код 00023857) 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексбуд компані»(03151, м. Київ, вул. Керченська, 7/7, код 35489399) на користь Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, код 00023857) 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                          І.В.Усатенко