Постанова

від 03.04.2012 по справі 2а-1508/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2012 року № 2а-1508/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітамакс-К" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2011р. №0008512306 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітамакс-К»- звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2011 №0008512306.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог законодавства за зазначає, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено невірно встановлені факти, що призвело до невірного застосування норм закону.

Відповідач -Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби -заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивачем порушено вимоги п.198.1 ст.198, ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 602 291,00 грн.

Відповідач в судове засідання не прибув хоча був належним чином повідомлений хоча й був завчасно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи.

19.03.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою відповідача. Представник позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не прибув хоча й був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Вітамакс-С»з питань до тримання вимог податкового та іншого законодавства за січень, квітень, травень 2011року, за результатом якої було складено акт від 21.09.2011 №1284/2306/34728786 (далі -акт перевірки).

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач в ході проведення перевірки дійшов висновку про порушення позивачем п.198.1 ст.198, ст. 185 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень, квітень, травень 2011 року на загальну суму 602 291,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2011 №0008512306, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 752864,00 грн. (за основним платежем 602291,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 150573,00 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень, скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ВМ-УКР»укладено договір від 01.12.2010 про надання маркетингових послуг.

Крім того, між позивачем та ТОВ «ВМ-УКР»09.12.2010 укладено договір купівлі-продажу, копія якого долучена до матеріалів справи.

Так, відповідно до розділу 1 договору від 09.12.2010 продавець (ТОВ «ВМ-УКР») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Вітамакс-С») товар. Асортимент товару, його кількість та вартість зазначається окремо у видатковій накладній продавця, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Так, на підтвердження реальності позивачем суду надано копії наступних документів, які долучено до матеріалів справи:

- розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних,

- акти прийому-передачі наданих послуг,

- видаткові накладні,

- податкові накладні,

- податкові декларації з податку на додану вартість,

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних,

Як вбачається з акту перевірки на момент проведення перевірки первинні та інші документи ТОВ «Вітамакс-С»відсутні , за адресою вказаною в реєстраційних документах ТОВ «Вітамакс-С»не знаходиться, місцезнаходження посадових осіб не відомо, перевірку проведено за результатами аналізу співставлення аналізу даних АІС «Реєстр платників податків»ДПІ у Печерському районі м. Києва, АІС ОРД ПА України у м. Києві, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт»ДПІ у Печерському районі м. Києва, ТАХ ДПІ у Печерському районі м. Києва, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»також перевіркою встановлено наявність податкового кредиту сформованого за рахунок ТОВ «ВМ-Укр» у січні, квітні, травні 2011 року.

Так, відповідно до абзацу 2 пп. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: листа від 28.09.2011 за вих. №34, позивачем надано до перевірки документи визначені в акті як відсутні: податкові накладні, рахунки коригування, видаткові накладні.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, наявні у справі матеріали, а саме видаткові і податкові накладні за результатами проведених операцій за спірними договорами, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Проте, як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами поставки має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі Товару.

При цьому, вказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (Позивачем та його контрагентом) у вищенаведеному договорі купівлі-продажу.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту отримання зазначеного в накладних товару.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною .

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Як визначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Суд звертає увагу, що зазначені в акті перевірки документи, а саме: головні книги, журнали - ордери та картки рахунків № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», № 64 «Розрахунки по податкам і платежам», № 643 «Податкові зобов'язання», № 68 «Розрахунки по іншим операціям», № 70 «Доходи від реалізації», позивачем відповідно до вимог абзацу 2 пп. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України до перевірки надані не були .

Разом з цим, Відповідачем за результатами автоматизованого співставлення по ТОВ «ВІТАМАКС-К »(код ЄДРПОУ 34728786) встановлено:

• розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання ТОВ «ВІТАМАКС-К»(код ЄДРПОУ 34728786) та сумою податкового кредиту, задекларованого підприємствами - покупцями за січень, квітень, травень 2011 року становлять 602,3 тис. грн.;

• розбіжності між: сумою задекларованого податкового кредиту ТОВ «ВІТАМАКС-К»(код ЄДРПОУ 34728786) та сумою податкових зобов'язань, задекларованих підприємствами -постачальниками за січень, квітень, травень 2011 року становлять 0 тис. грн.

Причиною розбіжностей є ненадання (відсутність) ТОВ «ВІТАМАКС-К»(ЄДРПОУ 34728786) підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань: головні книги, журнали - ордери та картки рахунків № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», № 64 «Розрахунки по податкам і платежам», № 643 «Податкові зобов'язання», № 68 «Розрахунки по іншим операціям», № 70 «Доходи від реалізації», податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні, тощо.

Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Інформація щодо загальної чисельності працюючих на ТОВ «ВІТАМАКС-К»відповідно до баз даних АІС ОР, АІС РПП, ПДС та Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»відсутня.

Відповідальною особою за подання звітності за січень, квітень, травень 2011 року була Саттарова І.Б. (директор Товариства).

ТОВ «ВІТАМАКС-К»за юридичною та фактичною адресами згідно реєстрації не знаходиться.

Крім того, відповідно до складеного акту ДПІ у Печерському р-ні м. Києва невиїзної документальної перевірки з ТОВ «Вм-Укр»(ЄДРПОУ 37242893) від 07.09.2011р. № 1227/23-3/37242893 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 року, з 01.04.2011 по 31.05.2011 року, копія якого не долучено до матеріалів справи, яким не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) ТОВ «Пілатексс»(постачальник) у січні 2011 року, ТОВ «Торгмонтажресурс»у квітні 2011, ТОВ «Кубера Трейд»у травні 2011, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Пілатексс»(постачальник), ТОВ «Торгмонтажресурс», ТОВ «Кубера Трейд»(постачальники), ТОВ «ВМ-УКР»(покупець) та ТОВ «ВІТАМАКС-К», ТОВ «Вітамакс-ХРК», ТОВ «ВІТАМАКС-ОДС»(замовники) здійснені без мети настання реальних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників ТОВ «Пілатексс»у січні 2011 року, ТОВ «Торгмонтажресурс»у квітні 2011, ТОВ «Кубера Трейд»у травні 2011 продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям в тому числі з ТОВ «Вм-Укр»у січні 2011, квітні 2011, травні 2011 року в розумінні ст. 22, та ст.. 185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. за № 2756-V1.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Вм-Укр», не спричинили жодних правових наслідків для його сторін.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Суд погоджується з твердженням Позивача, що висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між іж ТОВ «Пілатексс»(постачальник), ТОВ «Торгмонтажресурс», ТОВ «Кубера Трейд»(постачальники), ТОВ «ВМ-УКР»(покупець) та ТОВ «ВІТАМАКС-К», ТОВ «Вітамакс-ХРК», ТОВ «ВІТАМАКС-ОДС»(замовники) не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Також, на підтвердження факту подальшого використання у власній господарській діяльності придбаного Позивачем надано та судом долучено до матеріалів справи:

:

- копію договору оренди від 23.11.2009 №03/95/89-09 укладеного між позивачем та ОСОБА_3, про оренду частини нежитлового приміщення в торговому центрі «Олімпійський»,

- копії довідок про резервування фіскального номера реєстратора розрахункових операцій,

- копії штатного розпису,

- копії карток рахунку №281 по товарам з копіями чеків,

- копії банківських виписок.

Так, відповідно до п. 44.6. ст.. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи викладене, оскільки вищезазначені документи позивачем до перевірки надані не були, суд дійшов висновку, що вказані документи не є належними доказами реального виконання спірного договору.

Також, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження фактичної передачі Товару та подальшого використання його у господарській діяльності, а саме: товарно-транспортних накладних на перевезення Товару, довіреності на отримання Товару.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до спірних договорів.

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом визначення, наведеного в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні належні докази виконання спірних договорів, тобто у Позивача не відбулось зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, оскільки певна частина первинних документів наданих Позивачем на підтвердження реального виконання спірних договорів, надана філіями самого Позивача, враховуючи відсутність атів прийому-передачі Товару, довіреностей на передачу Товару та сертифікатів якості, наявність яких є обов'язковою умовою виконання спірних договорів, суд дійшов висновку, що сторони не могли не усвідомлювати протиправність дій при укладанні вищевказаних спірних договорів і їх суперечність мети та інтересам держави і суспільства.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Згідно з п. 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного право відношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочини не відповідають моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного занижено суму податку.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно, дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочинів, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу і є нікчемними, оскільки їх недійсність встановлена законом та визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. І ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, зазначені спірні договори є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість та бюджетне відшкодування податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, не виникає. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди по зазначеним операціям.

Отже, як встановлено судом, позивачем не доведено факт реальності спірних договорів, а відтак висновки відповідача щодо порушення Позивачем вимог п.198.1 ст.198, ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI в результаті чого Позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень, квітень, травень 2011 року на загальну суму 602 291,00 грн. є обґрунтованим, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку що, податкове повідомлення рішення від 15.10.2011 №0008512306 відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність податкового повідомлення-рішення від 15.10.2011 №0008512306.

Зважаючи на викладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятих податкового повідомлення -рішення.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.

Суддя В.І. Келеберда