Постанова

від 05.06.2012 по справі 2а-1508/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1508/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

"05" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамакс-К»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамакс-К»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2011 року № 0008512306, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2011 № 0008512306.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2012 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Вітамакс-С»з питань до тримання вимог податкового та іншого законодавства за січень, квітень, травень 2011року, за результатом якої було складено акт від 21.09.2011 № 1284/2306/34728786.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач в ході проведення перевірки дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.1 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень, квітень, травень 2011 року на загальну суму 602 291,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2011 №0008512306, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 752864,00 грн. (за основним платежем 602291,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 150573,00 грн.).

Суд першої інстанції відмовляючи в позовні, мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено факт реальності спірних договорів, а відтак, на його думку, висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 198.1 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України є обґрунтованим.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що висновки, які містить оскаржуване судове рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, а також вказана постанова постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ВМ-УКР»укладено договір від 01.12.2010 про надання маркетингових послуг.

Крім того, між позивачем та ТОВ «ВМ-УКР»09.12.2010 укладено договір купівлі-продажу.

Так, відповідно до розділу 1 договору від 09.12.2010 продавець (ТОВ «ВМ-УКР») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Вітамакс-С») товар. Асортимент товару, його кількість та вартість зазначається окремо у видатковій накладній продавця, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних, акти прийому-передачі наданих послуг, видаткові накладні, податкові накладні, копії договорів, податкові декларації з податку на додану вартість, реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що не було враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та ТОВ «ВМ-УКР» договори не визнані недійсними в судовому порядку, а тому доводи відповідача про їх нікчемність є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу протиправно збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 752864,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0008512306 від 05.10.2011.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамакс-К»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2012 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2012 -скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 05.10.2011 № 008512306.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.