Ухвала

від 01.02.2017 по справі 2а-1508/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року м. Київ К/800/4797/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

головуючого Бухтіярової І .О .

суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016

у справі № 2а-1508/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вітамакс-К (далі - позивач, ТОВ Вітамакс-К )

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Вітамакс-К звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008512306 від 05.10.2011 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2012 відмовлено в задоволенні позовних вимог, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ Вітамакс-К з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за січень, квітень, травень 2011 року, складено акт № 1284/2306/34728786 від 21.09.2011, в якому встановлено порушення: п. 198.1 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень, квітень, травень 2011 року на загальну суму 602 291 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки 05.10.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0008512306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 752 864 грн., в т.ч.: 602 291 грн. основного платежу та 150 573 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновок про порушення ТОВ Вітамакс-К вимог податкового законодавства контролюючий орган зробив з огляду на недотримання вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків по правочинах з контрагентом ТОВ ВМ-УКР .

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ Вітамакс-К та ТОВ ВМ-УКР укладено договір № 1 від 01.12.2010 про надання маркетингових послуг.

09.12.2010 між позивачем та ТОВ ВМ-УКР укладено договір купівлі-продажу товару № 09/12ВМК, за умовами якого продавець (ТОВ ВМ-УКР ) зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ Вітамакс-К ) товар. Асортимент товару, його кількість та вартість зазначається окремо у видатковій накладній продавця, яка є невід'ємною частиною даного договору.

В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду: розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних; акти здачі прийомки наданих послуг; видаткові накладні (повернення); податкові накладні; видаткові накладні; виписку з ЄДРЮОФОП; протокол загальних зборів ТОВ Вітамакс-К та статут; довідки про резервування фіскального номера реєстратора розрахункових операцій та про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій; штатний розпис.

На підтвердження наявності торгового приміщення позивачем до суду надано договір оренди № 03/95/89-09 від 23.11.2009, згідно якого ТОВ Вітамакс-К бере в тимчасове платне користування нежитлове торгове приміщення в ТЦ Олімпійський площею 89,3 кв.м., а також акт прийому-передачі приміщення та додаткову угоду.

На підтвердження реалізації придбаної продукції надано копії фіскальних чеків, також надано довідки про резервування фіскального номера реєстратора розрахункових операцій та довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій.

В обґрунтування проведення розрахунків ТОВ Вітамакс-К надано банківські виписки по рахунку.

Як встановлено матеріалами справи, господарські операції, здійснені з вищевказаним контрагентом є пов'язаними з основною діяльністю ТОВ Вітамакс-К , що підтверджено документально.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до перевірки не надані головні книги, журнали-ордери та картки рахунків № 311 Поточні рахунки у національній валюті , № 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями , № 64 Розрахунки по податкам і платежам , № 643 Податкові зобов'язання , № 68 Розрахунки по іншим операціям , № 70 Доходи від реалізації ; позивачем не надано належних доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до спірних договорів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що є помилковими посилання податкового органу на висновки акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.09.2011 № 1227/23-3/37242893 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ ВМ-УКР , як на підтвердження фіктивності діяльності та фактів нереального здійснення операцій даними СГД, та як підтвердження відсутності фактичних даних, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання; висновки, викладені в такому акті є лише відображенням фактичних дій та особистої думки посадових осіб податкового органу, а тому не створюють жодних правових наслідків та не є обов'язковими для сторін; податковий орган не надав суду належних доказів відсутності у контрагента позивача та у самого позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей; ТОВ Вітамакс-К на підтвердження своєї позиції надано достатню кількість первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій та відповідають вимогам, передбаченим ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. а п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. п. 201.1, 201.4, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми ПК України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Слід зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Матеріалами справи встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ ВМ-УКР , що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується первинними документами, які належним чином досліджені судами попередніх інстанцій, укладені правочини відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили реальні зміни в структурі його активів.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько