Рішення

від 22.09.2008 по справі 22/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  22/4

22.09.08

За позовом     Національного комплексу "Експоцентр України"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю"Мультітвіст Україна"

про                    стягнення 19 339,14 грн

Суддя  Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:     Мельник Т.М. (довіреність № 01-11/1328 від 15.09.2008р.);

від відповідача: Кобилянський О.І. (довіреність № 96 від 12.08.2008р.)

22.09.2008р. у судовому засіданні, за згодою позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний комплекс «Експоцентр України» (надалі НК «Експоцентр України», позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітвіст Україна" (надалі ТОВ «Мультітвіст Україна», відповідач) заборгованості в загальному розмірі 19 339, 14 грн. (основний борг 10 659, 65 грн., пеня –3 965, 39 грн., три відсотки річних –509, 03 грн., відшкодування втрат внаслідок інфляції –3 458, 89 грн., штраф у розмірі семи відсотків –746, 18 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача зобов'язань які виникли з договору № 93-4 за умовами якого відповідач (Поклажодавець) зобов'язався передати майно Зберігачеві (п. 3.1.1.) у строк визначений п.1.4. Договору (з 07 листопада 2006 р. по 31 грудня 2006 р.).

Сторони досягли згоди, визначивши в п. 4.2., що оплату послуг по зберіганню майна відповідач (поклажодавець) здійснює щомісячно до 20 числа за наступний місяць.

Позивачем, з метою виконання умов договору, було виділено площу під зберігання майна Відповідача, про що свідчить «Акт заняття частини площі під зберігання майна в пав. № 21 ТОВ «Мультітвіст Україна», яка належить НК «Експоцентр України»(акт підписаний 06.11.2006 р. позивачем та відповідачем).

Позивач і відповідач домовилися, п. 5.6. Договору, що «у випадку не передачі поклажодавцем майна на зберігання, поклажодавець відшкодовує Зберігачу збитки, завдані йому у зв 'язку з тим, що зберігання не відбулося».

З урахуванням наведеного позивач зазначає, що відповідач взяв на себе обов'язок по передачі майна на зберігання, і зобов'язався відшкодувати збитки у випадку, коли зберігання не відбулося. Відповідач, погоджуючись на відшкодування збитків незалежно від передачі майна, повинен був запобігти завданню збитків позивача, а саме оплатити зберігання, яке не відбулося через вину відповідача.

З посиланням на ст. 226 Господарського кодексу України позивач просить стягнути з відповідача основний борг по договору визначений як плату за зберігання, а також штрафні санкції у вигляді пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції, штрафу у розмірі семи відсотків нарахування яких передбачено договором, ЦК України та ГК України.

Відповідачем позов не визнано, заперечення викладені у відзиві на позов та залучені до матеріалів справи. Так, відповідно до ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Із суті цього визначення випливає, що договір зберігання є реальним договором, тобто вважається укладеним з моменту передачі речі зберігачу.

Ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідач не передавав майна позивачеві у зберігання, а отже, договір зберігання, на який посилається Позивач, не був укладений, права та обов'язки за таким договором у сторін (в тому числі обов'язки у Відповідача та права вимоги у Позивача) не виникли.

Позовні вимоги відповідач вважає необґрунтованими, безпідставними, у їх задоволенні просить відмовити.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2006р. між ТОВ «Мультітвіст Україна»та НК «Експоцентр України укладено договір зберігання № 93-4 за умовами якого останній в порядку та на умовах визначених договором зобов'язувався прийняти від поклажодавця (відповідач у справі) і за плату зберігати майно останнього, а також повернути поклажодавцеві відповідне майно в схоронності в обумовлений договором строк (п. 1.1 договору).

Укладений договір за правовою природою є  договором зберігання майна загальні положення щодо договорів даного виду передбачені у главі 66 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.  

Посилання відповідача на те, що договір зберігання № 93-4 від 06.11.2006р. є неукладеним через невизначеність у договорі майна яке буде передаватись на зберігання, непередання майна на зберігання, не приймається судом через наступне.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, серед яких вказано й договори, визначено також статтею 11 Цивільного кодексу України.

Загальні умови укладання договорів, які породжують господарські зобов'язання, визначено статтею 179 Господарського кодексу України. Також частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

В силу положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положення аналогічного змісту містяться й у ГК України (ч. 2 ст. 180).

При укладенні договору зберігання № 93-4 від 06.11.2006р. сторонами погоджено його істотні умови, а щодо майна яке має бути переданим на зберігання, сторони домовились, що його докладний перелік, кількість і оцінка (вартість) мають бути визначені в акті приймання-передавання –п. 1.3 договору. Строк зберігання погоджено з 07 листопада 2006р. по 31 грудня 2007р., місцем зберігання визначено м. Київ, пр-т. Академіка Глушкова 1, порядок передачі та повернення майна –за актом приймання-передавання (п. 1.3 –1.7 договору). Актом про зняття частини площі під зберігання майна в пав. 21 ТОВ «Мультітвіст», яка належить НК «Експоцентр Україна»підтверджено намір останнього щодо прийняття на зберігання майна фірми ТОВ «Мультітвіст Україна» на площі 236 кв. м. після укладення договору зберігання; акт підписано обома сторонами, копія належним чином засвідчена міститься в матеріалах справи.  

Згідно ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Положення закону, зокрема ст. 936 не вимагають конкретизації кожної речі яка передається на зберігання у договорі, в даному випадку сторонами визначено належність майна яке буде передаватись на зберігання саме відповідачу, та про додаткове визначення його переліку в акті приймання-передавання, невиконання зобов'язань щодо передачі майна на зберігання не є підставою вважати договір неукладеним, оскільки в даному випадку має місце порушення умов вже укладеного договору.

Як про те зазначено у п. 8.1 договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань за цим договором. Права та обов'язки сторін за договором визначені у розділах 2 та 3 Договору, та зокрема у п. 3.1.1-3.1.2 передбачено обов'язок поклажодавця (відповідача) передати зберігачеві майно на зберігання та забрати у зберігача майно у строки передбачені п. 1.4 договору –з 07 листопада 2006р. по 31 грудня 2007р..  

Відповідно до встановлених обставин, що також не заперечується сторонами, майно відповідача на зберігання позивачу згідно укладеного договору № 93-4 від 06.11.2006р. не передавалось. Таким чином, в даному випадку відповідачем, зобов'язання по договору, які передбачені наведеними вище положеннями у передбачені строки не виконані, що є порушенням  договірних зобов'язань в цій частині.

          Згідно п. 5.6 договору у випадку не передачі поклажодавцем майна на зберігання, поклажодавець відшкодовує зберігачу збитки, завдані йому у зв'язку з тим, що зберігання не відбулось.

          Відповідно до умов укладеного договору, зберігач у випадку виконання зобов'язань з передачі майна на зберігання у строки встановлені договором розраховував на оплату послуг по зберіганню, що згідно положень договору (п. 4.1) складає 5 958, 53 грн. в місяць, згідно виставлених рахунків на оплату № 5263 від 20.11.2006р., № 5264 від 20.11.2006р. вартість послуг по зберіганню становила 10 659, 65 грн..

          Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої. Порушення умов договору в даному випадку відбулось з вини відповідача, у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань.

За таких обставин, збитки нанесені позивачу внаслідок невиконання відповідачем умов договору (п. 3.1.1-3.1.2) складають вартість послуг за період зберігання та враховуючи що відповідальність за вказане порушення прямо передбачена договором (п. 5.6) підлягають відшкодуванню на користь позивача в розмірі 10 659, 65 грн. (виставлені позивачем та несплачені відповідачем рахунки).

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та штрафу в розмірі семи відсотків задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (п. 1, 3 ст. 549 ЦК України).  

Підставою для стягнення з відповідача пені в розмірі 3 965, 39 грн. позивач зазначає положення п. 5.3 Договору які передбачають сплату поклажодавцем пені у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу у випадку порушення останнім строку оплати послуг встановленого договором.

Відповідно до п. 4.3 оплата послуг по зберіганню майна здійснюється з моменту передачі поклажодавцем зберігачу майна, що підтверджується актом приймання-передавання. Таким чином, саме складання акту приймання-передавання є підставою виникнення обов'язку для відповідача по оплаті послуг по зберіганню, та зважаючи, що акту сторонами не складалось відсутні підстави вважати порушеними строки оплати послуг. Порушення за яке передбачена відповідальність у вигляді пені згідно п. 4.3 договору відповідачем не могло бути допущене, оскільки майно на зберігання не передавалось, акту приймання-передавання майна сторонами не складалось.

З наведених підстав необґрунтованими є також вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 7 відсотків за порушення виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг з простроченням понад 30 днів.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із матеріалів справи суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення  3% річних в розмірі 509, 03 грн. та інфляційних збитків в розмірі 3 458, 89 грн. не підлягає задоволенню з огляду на той факт, що у відповідача відсутні грошові зобов'язання перед позивачем, такі з договору № 93-4 від 06.11.2006р. для відповідача не виникли, а тому штрафні санкції, передбачені ст. 625 ЦК України, не можуть бути застосовані у даному спірному випадку.

З урахуванням всього вищевикладеного, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати позивача (в сумі 194 грн. по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) у відповідності з положеннями ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 171, 97 грн..

Керуючись  ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультітвіст Україна»(04205, м. Київ, пр-т. Оболонський 18, 3 поверх, код ЄДРПОУ 34044936, р/р 26005300827501 в Оболонській філії АКБ «Київ», МФО 320605, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Національного комплексу «Експоцентр України»(03680, м. Київ, пр-т. Академіка Глушкова 1, код ЄДРПОУ 21710384, р/р 26007699 у ВАТ «Кредитпромбанк»ТВБВ № 1 м. Києва, МФО 300863) 10 659, 65 грн. (десять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять гривень) збитків завданих невиконанням умов договору № 93-4 від 06.11.2006р..

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультітвіст Україна»(04205, м. Київ, пр-т. Оболонський 18, 3 поверх, код ЄДРПОУ 34044936, р/р 26005300827501 в Оболонській філії АКБ «Київ», МФО 320605, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Національного комплексу «Експоцентр України»(03680, м. Київ, пр-т. Академіка Глушкова 1, код ЄДРПОУ 21710384, р/р 26007699 у ВАТ «Кредитпромбанк»ТВБВ № 1 м. Києва, МФО 300863) 171, 97 грн. (сто сімдесят одна гривня 97 копійок) судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                     Р.І. Самсін

                                                                                 дата підписання рішення 25.09.2008р.