Постанова

від 27.03.2012 по справі 2а-19111/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2012 року 12:14 № 2а-19111/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача -Легейди І.І., Кушніренко О.О.,

від відповідача -Косякевич Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Ліфт Сервіс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігма Ліфт Сервіс»(далі -позивач, ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс») з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), в якому просило:

- визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва, які полягають у проведенні невиїзної документальної перевірки ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс», в результаті якої було складено Акт № 116/23-02/36146408 від 21.03.2011 про результати невиїзної документальної перевірки;

- визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»з підприємствами-постачальниками, такими, що мають ознаки нікчемності;

- визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва, які полягають у встановленні факту про те, що ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»безпідставно сформувало податковий кредит за 2010 рік в сумі 762 439,00 грн. іншим підприємствам;

- зобов'язати ДПІ у Оболонському районі м. Києва внести зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в Акті № 116/23-02/36146408 від 21.03.2011.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки ДПІ у Оболонському районі м. Києва, викладені в Акті № 116/23-02/36146408 від 21.03.2011, складеному за результатами проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс» щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»з підприємствами-постачальниками, такими, що мають ознаки нікчемності, є безпідставними, оскільки органи державної податкової служби не наділені чинним законодавством правом визнавати нікчемними правочини, які згідно з нормами ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України можуть бути визнані недійсними, виключно, в судовому порядку.

Не відповідає дійсності, на думку позивача, також і висновок ДПІ у Оболонському районі м. Києва щодо безпідставного формування податкового кредиту іншим підприємствам з тих підстав, що всі господарські операції, здійснені з підприємствами-постачальниками, за наслідками яких було сформовано податковий кредит за 2010 рік підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку, які надавалися під час проведення перевірки.

Позивач вважає необгрунтованими твердження ДПІ у Оболонському районі м. Києва, викладені в Акті перевірки № 116/23-02/36146408 від 21.03.2011, щодо відсутності можливості постачання ТОВ «Дніпро-Бріг», ТОВ «К.А.Р.Т.», ТОВ «Система Резерв»товарів на користь позивача з огляду на відсутність у вказаних підприємств складських приміщень, наявність автомобільного транспорту та устаткування, оскільки вказані обставини не можуть свідчити про відсутність можливості здійснення господарської діяльності.

Оскаржувані дії відповідача позивач вважає такими, що створюють для позивача правову невизначеність, оскільки висновки про порушення законодавства, викладені органом державної податкової служби в акті перевірки без прийняття ним відповідних рішень, позбавляє позивача можливості оскаржити такий акт в судовому порядку. В той же час, дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва тягнуть за собою вкрай негативні наслідки для іміджу та ділової репутації ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»та порушують його немайнові права.

Крім того, на думку позивача, недостовірна інформація, викладена в Акті № 116/23-02/36146408 від 21.03.2011, не повинна була вноситися відповідачем до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, а тому підлягає виключенню з такої системи.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на ту обставину, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва за результати перевірки позивача податкові повідомлення-рішення чи рішення про застосування штрафних санкцій не приймалися.

Представник відповідача пояснив, що акт документальної перевірки, який містить висновки податкового органу щодо її результатів не є актом державного чи іншого органу в розумінні КАС України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків і не носить обов'язкового характеру для платника податків, який перевіряється. Актом, який може створювати правові наслідки та породжувати права та обов'язки для позивача є рішення податкового органу, прийняте за результати проведення перевірки. Такого рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва щодо позивача не приймалось.

Відповідач також зазначив, що позовні вимоги щодо протиправності висновків, викладених в акті перевірки, не узгоджуються із способами захисту права, встановленими законом, з огляду на те, що суд не наділений компетенцією спонукати податковий орган вносити зміни до акту перевірки, оскільки правом проводити перевірки та складати за результатами їх проведення акти наділені виключно, податкові органи відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено що товариство з обмеженою відповідальністю «Сігма Ліфт Сервіс»зареєстровано 04.09.2008р. Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією, код за ЄДРПОУ 36146408. Місцезнаходження ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс», відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.01.2012р.: 04114, м. Київ, вул. Дубровицька, 28.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 09.03.2011 року по 14.03.2011 фахівцем ДПІ у Оболонському районі м. Києва, на підставі наказу начальника ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 04 березня 2011 року № 666, було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»з питань правових відносин з платниками податків ТОВ «К.А.Р.Т.», ТОВ «Дніпро-Бріг», ТОВ «Система-Резерв»за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 116/23-02/36146408 від 21.03.2011 року (далі -Акт перевірки, Акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п/п 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у безпідставності видачі податкових накладних на поставку товарів (робіт, послуг).

Суть виявлених перевіркою порушень полягає у відсутності реального продажу товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»його постачальниками - ТОВ «К.А.Р.Т.», ТОВ «Дніпро-Бріг», ТОВ «Система-Резерв»у 2010 році на загальну суму 735 109,00 грн., що свідчить про укладення позивачем правочинів із зазначеними підприємствами-постачальниками без мети настання реальних наслідків, які відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З цих підстав, податковий орган також дійшов висновку, що ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»безпідставно сформувало податковий кредит за 2010 рік в сумі 762 439,00 грн. іншим підприємствам.

Отримавши Акт перевірки, позивач звернувся до ДПІ у Оболонському районі м. Києва з інформаційним запитом № 02/06-2 від 02.06.2011 щодо надання інформації про прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення на підставі Акту перевірки.

Листом № 17517/10/23-706 від 16.06.2011 ДПІ у Оболонському районі м. Києва проінформувало позивача про те, що за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення податковим органом не приймалося.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У розумінні ст. 2 та 17 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин , вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 № 1145/11/13-10, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Предметом оскарження у даній справі є дії ДПІ, пов'язані із викладеним у акті перевірки висновків щодо неправомірного віднесення ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»до податкових зобов'язань та податкового кредиту сум податку на додану вартість на наслідками здійснених господарських операцій, які є нікчемними. Позивач в позові вказує на відсутність у податкового органу повноважень та законних підстав для таких висновків, а тому такі дії є неправомірними і порушують його права та інтереси.

Таким чином, порушення своїх прав та інтересів позивач пов'язує саме із змістом акту перевірки від 21.03.2011 року № 116/23-02/36146408 з питань правових відносин з платниками податків ТОВ «К.А.Р.Т.», ТОВ «Дніпро-Бріг», ТОВ «Система-Резерв»за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

Відповідно до пункту 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, передбачає що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Отже, за своїм правовим значенням акт документальної перевірки дотримання податкового законодавства не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке в силу п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки, акт перевірки є службовим документом, яка підтверджує факт проведення перевірки і фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, а тому не створює для платник податків будь-яких правових наслідків.

Згідно приписів статті 56 Податкового кодексу України тільки рішення контролюючого органу, прийняті при здійсненні повноважень щодо справляння податкових платежів, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

В той же час, право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Отже, суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом, на чому наголошено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006 року.

З урахуванням наведеного судом було перевірено наявність підстав для проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»та дотримання відповідачем процедури проведення такої перевірки.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 201. статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п/п 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

З матеріалів справи вбачається, що перевірку було проведено на підставі постанови про призначення позапланової перевірки від 10 лютого 2011 року, винесеної старшим слідчим з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Києві, за наслідками розгляду кримінальної справи № 56-2659, порушеної за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Горнер»та підробки реєстраційних документів за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205 та ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України, яка перебуває в провадженні слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до п/п 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, однією з підстав здійснення документальної позапланової перевірки є отримання податковим органом постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відтак, підставою для проведення перевірки ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»була постанова слідчого податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Києві, що відповідає ст. 78 Податкового кодексу України (а.с. 108).

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва було вручено позивачеві повідомлення № 6606/10/23-206 про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки із зазначення часу та предмету перевірки, про що свідчить фіскальний чек та повідомлення про вручення рекомендованого листа (а.с. 116).

В судовому засіданні представниками позивача не висувались заперечення щодо наявності у податкового органу підстав для проведення перевірки.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у ДПІ у Оболонському районі м. Києва були законні підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Отже, правові підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними дій ДПІ у Оболонському районі м. Києва, які полягають у проведенні невиїзної документальної перевірки ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс», в результаті якої було складено Акт № 116/23-02/36146408 від 21.03.2011, відсутні.

Разом з тим, як встановлено судом, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення -рішення, якими б з наслідками перевірки, оформленої актом № 116/23-02/36146408 від 21.03.2011, позивача було зобов'язано сплатити суму грошового зобов'язання або внести зміни до його податкової звітності, податковим органом не приймалися, що підтверджується листом ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 17517/10/23-706 від 16.06.2011 та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Крім того, корегування податкових зобов'язань ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»податковим органом не здійснювалось, що підтверджується наданою податковим органом випискою з особової картки позивача, де обліковуються його податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Так, Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом ДПА України від 18.07.05 № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.05 за №843/11123 (надалі - Інструкція), встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктами 3.1, 3.6 Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Зворотний бік картки особового рахунку відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Пунктом 4.1 Інструкції встановлено, що нарахуванню в особових рахунках платників підлягають : податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Відповідно до підпунктів 4.2.1, 4.2.2 пункту 4.2 Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри. Податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум.

Таким чином, будь-які нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов'язань платника податків відображаються структурними підрозділами органу державної податкової служби в картці особового рахунку платника податків.

Дослідженням наданої представником відповідача картки особового рахунку ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»з податку на додану вартість встановлено, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва у ній жодних коригувань на підставі акту перевірки 116/23-02/36146408 від 21.03.2011 не проведено і жодних нарахувань податкових зобов'язань не здійснено (а.с. 113-115).

Зі змісту позовної заяви та пояснень, наданих представниками позивача вбачається, що ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»фактично оскаржує дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва щодо включення до Акту перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених позивачем з підприємствами-постачальниками на загальну суму 735 109,00 грн., та висновків податкового органу щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту за 2010 рік в сумі 762 439,00 грн. іншим підприємствам.

Оскарження таких дій є нічим іншим як оскарженням висновків акту перевірки, який за своєю правовою природою є службовим документом та який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не є актом державного чи іншого органу в розумінні КАС України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового органу не порушують прав позивача.

Складання акту перевірки, за результатами такої перевірки, не є дією, з якою закон пов'язує настання правових наслідків, якщо такі наслідки не настали. Дії суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України - це активна поведінка такого суб'єкта владних повноважень, яка має вплив на права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. В даному випадку, така дія як складання акта перевірки та включення до нього певних висновків відповідає повноваженням податкового органу. В той же час, висновки акта перевірки, з якими не погоджується позивач, не потягли за собою будь-яких негативних для позивача наслідків, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати право позивача порушеним.

Судом не приймаються посилання позивача на можливе прийняття відповідачем на підставі висновків акту перевірки рішень, якими будуть порушені права позивача, оскільки захисту підлягає тільки порушене право, а не ймовірно порушене в майбутньому.

Посилання позивача на те, що оскаржувані дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва мають негативні наслідки для іміджу та ділової репутації ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»та порушують його немайнові права також не може взяти судом до уваги.

Аналізуючи ст. 201 та ст. 1116 ЦК України можна зробити висновок, що ділова репутація є немайновим благом, яке охороняється чинним цивільним законодавством України. Засобом захисту честі і гідності та ділової репутації фізичної або юридичної особи є спростування відомостей, які їх порочать. Крім того, у разі наявності порушень, юридична особа має право вимагати відшкодування матеріальної та моральної шкоди за приниження її ділової репутації.

Як зазначено в п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р. № 01-8/184, особа, чиї права або інтереси порушено поширенням недостовірної інформації, має право з урахуванням правил ГПК подавати до господарського суду і позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої її поширенням, та про спростування недостовірної інформації.

Таким чином, питання про поновлення прав, порушених внаслідок приниження ділової репутації фізичної або юридичної особи, має вирішувати в порядку цивільного або господарського судочинства, залежно від суб'єктного складу спірних правовідносин.

Розгляд даного питання в порядку адміністративного судочинства виключається, оскільки відсутнє суб'єктивне публічне право , яке може бути предметом захисту адміністративної юстиції.

Крім того, суд зазначає, що проведення перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва контрагента позивача - ТОВ «Житлобуд», що було здійснено за результатами проведеної перевірки ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс», не порушує законних прав та інтересів позивача, оскільки результати перевірки ТОВ «Житлобуд»не тягнуть за собою жодних правових наслідків для позивача. Результати перевірки ТОВ «Житлобуд»можуть мати правові наслідки лише щодо платника податків, який перевіряється.

Виходячи із встановлених судом обставини та наведених приписів законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовним вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання правочинів такими, що мають ознаки нікчемності, та визнання протиправними дій відповідача, які полягають у встановленні факту безпідставного формування позивачем податкового кредиту за 2010 рік в сумі 762 439,00 грн. іншим підприємствам.

Вирішуючи спір в частині зобов'язання ДПІ у Оболонському районі м. Києва внести зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в Акті № 116/23-02/36146408 від 21.03.2011, суд дійшов до таких висновків.

Як визначено пунктом 71.1 статті 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби -це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Згідно зі статтею 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Судом встановлено, що органи державної податкової служби використовують у своїй діяльності автоматизовану інформаційну систему (АІС) «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Вказана система створена як програмний продукт для реалізації Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів Державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (надалі -Методичні рекомендації), які затверджені наказом ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів».

Згідно з пунктом 1.1. Методичних рекомендацій вони запроваджуються в органах державної податкової служби з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження системи подвійного контролю перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Відповідно до пункту 1.3. Методичних рекомендацій для їх реалізації створені такі програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Як передбачено пунктами 2.14, 2.16 - 2.18, 2.21, 2.24 Методичних рекомендації, інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Обробка системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України проводиться щоденно у міру надходження незвірених даних.

Працівники підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб, податкового контролю та податкової міліції після проведення автоматизованого співставлення на центральному рівні даних податкової звітності з податку на додану вартість контрагентів (розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів, розрахунків коригування сум ПДВ контрагентів) у той же день отримують доступ (екранні форми) до інформації (у розрізі звітних періодів) про результати такого співставлення платників ПДВ, що перебувають на обліку в органі ДПС, у вигляді: переліків платників ПДВ у розрізі категорій; детальної інформації щодо обраного платника ПДВ про результати співставлення кожної операції з контрагентом (записів, що пройшли співставлення); статистичної інформації про результати такого співставлення у розрізі органу ДПС.

Отримані результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ підлягають перевірці органами ДПС на місцях.

Підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Підрозділи органу ДПС усіх рівнів (центрального, регіонального, районного) отримують доступ (екранні форми) до статистичної інформації результатів автоматизованого співставлення на рівні ДПА України даних податкової звітності з податку на додану вартість контрагентів (розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів, розрахунків коригування сум ПДВ контрагентів) у розрізі звітних періодів. Статистична інформація щодо кількості, суми відхилень ПДВ та результатів їх опрацювання органом ДПС формується за підпорядкованими органами ДПС, категоріями платників ПДВ (або категоріях записів), звітними періодами.

Наведене свідчить, що АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»є програмним продуктом, створеним для внутрішнього використання органами державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Як було встановлено під час розгляду справи, жодних нарахувань або збільшення податкових зобов'язань, рівно як і зменшення суми податкового кредиту з ПДВ, у картці особового рахунку позивача податковим органом здійснено не було (а.с. 113-115).

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби, зокрема АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», самі по собі не зумовлюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Суд також звертає увагу, що наказ ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а отже, не є нормативно-правовим актом, яким регулюються відносини у сфері справляння податків і зборів. Тому затверджені ним Методичні рекомендації (Примірний порядок) щодо взаємодії органів Державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не носять для платників податків обов'язкового характеру.

За таких обставин, зважаючи на те, що позивачем не доведено, що рішення, дії чи бездіяльність відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при проведенні перевірки, оформленої Актом перевірки, призвели до настання будь-яких юридичних наслідків, мали вплив на реалізацію його (позивача) прав, свобод, інтересів та призвели до їх порушення, суд прийшов до висновку, що позов у частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії також не підлягає задоволенню .

Вирішуючи спір, суд враховуючи те, що Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, а тому не може бути предметом спору в адміністративній справі, не вдається в дослідження змісту та висновку Акту перевірки, яким встановлено відсутність реального продажу товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»від ТОВ «К.А.Р.Т.», ТОВ «Дніпро-Бріг», ТОВ «Система-Резерв»у 2010 році на загальну суму 735 109,00 грн., що свідчить про укладення позивачем правочинів із зазначеними підприємствами-постачальниками без мети настання реальних наслідків, які відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є нікчемними. Не досліджується судом й висновок податкового органу, викладений в Акті перевірки про безпідставність формування ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»податкового кредиту за 2010 рік в сумі 762 439,00 грн. іншим підприємствам.

Отже, в процесі розгляду справи не встановлено порушення прав та охоронюваних Законом інтересів позивача у зв'язку зі складанням акту перевірки та вчинення в процесі складання даного акту відповідачем дій, які б порушували інтереси позивача. Вказані дії жодним чином не вплинули на права та обов'язки позивача. Адже проведення спірної перевірки фактично полягало у аналізі контролюючим органом даних податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс» податкових зобов'язань з ПДВ та з формуванням податкового кредиту названим підприємством. Такі дії, по суті, є лише збиранням доказової інформації податковим органом, що фіксується в акті перевірки, який виступає носієм цієї доказової інформації.

При цьому суд зазначає, що і Вищим адміністративним судом України неодноразово висловлювалась правова позиція стосовно того, що дії ДПІ щодо проведення перевірки платника податків, дії щодо підписання акта за результатами проведення цієї перевірки та включення до акту певних висновків не можна вважати такими, що порушують права платника податків та впливають на його права та обов'язки.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2010 р. по справі № К-11956/08, в ухвалі від 16 червня 2011 р. по справі № К-9789/09.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що оскаржувані позивачем дії податкового органу не є його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Розглядаючи можливість закриття провадження у справі суд виходить з такого.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З наведеного випливає, що правом на звернення до адміністративного суду з позовом є можливість фізичних та юридичних осіб ініціювати судове провадження в адміністративній справі з метою судового захисту їх прав, свобод чи інтересів, порушених суб'єктом владних повноважень у сфері публічно -правових відносин.

При цьому, суд враховує Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів), де у п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т. ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право в цьому не було обмежене.

Однак, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень відповідача, або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

Оскільки іншого порядку оскарження актів органів ДПС України чинним законодавством не встановлено, суд доходить висновків про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах Закону та є безпідставними.

Керуючись ст. ст. ст. 17 - 19, 158 - 163, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Постанова у повному обсязі складена та підписана: 04 квітня 2012 року.