Ухвала

від 29.08.2012 по справі 2а-19111/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19111/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Грищенко Т.М., Петрика І.Й.,

при секретарі Белові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Ліфт Сервіс»на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Ліфт Сервіс»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігма Ліфт Сервіс»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, в якому просили суд визнати протиправними дії відповідача, які полягають у проведенні невиїзної документальної перевірки ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс», в результаті якої було складено Акт № 116/23-02/36146408 від 21.03.2011 про результати невиїзної документальної перевірки; визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»з підприємствами-постачальниками, такими, що мають ознаки нікчемності; визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва, які полягають у встановленні факту про те, що ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»безпідставно сформувало податковий кредит за 2010 рік в сумі 762 439,00 грн. іншим підприємствам; зобов'язати ДПІ у Оболонському районі м. Києва внести зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в Акті № 116/23-02/36146408 від 21.03.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2012 року в задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2012 року та постановити нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що у період з 09.03.2011 року по 14.03.2011 фахівцем ДПІ у Оболонському районі м. Києва, на підставі наказу начальника ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 04 березня 2011 року № 666, було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»з питань правових відносин з платниками податків ТОВ «К.А.Р.Т.», ТОВ «Дніпро-Бріг», ТОВ «Система-Резерв»за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 116/23-02/36146408 від 21.03.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у безпідставності видачі податкових накладних на поставку товарів (робіт, послуг).

Суть виявлених перевіркою порушень полягає у відсутності реального продажу товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»його постачальниками - ТОВ «К.А.Р.Т.», ТОВ «Дніпро-Бріг», ТОВ «Система-Резерв»у 2010 році на загальну суму 735 109,00 грн., що свідчить про укладення позивачем правочинів із зазначеними підприємствами-постачальниками без мети настання реальних наслідків, які відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З цих підстав, податковий орган також дійшов висновку, що ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»безпідставно сформувало податковий кредит за 2010 рік в сумі 762 439,00 грн. іншим підприємствам.

Отримавши Акт перевірки, позивач звернувся до ДПІ у Оболонському районі м. Києва з інформаційним запитом № 02/06-2 від 02.06.2011 щодо надання інформації про прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення на підставі Акту перевірки.

Листом № 17517/10/23-706 від 16.06.2011 ДПІ у Оболонському районі м. Києва проінформувало позивача про те, що за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення податковим органом не приймалося..

Що стосується вимог про визнання протиправними дій відповідача, яке полягало у проведені перевірки, колегія суддів зазначає наступне..

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові; виїзні та невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно зі ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Частиною другою статті 79 Податкового Кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копи наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції, документальна невиїзна перевірка ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»була проведена відповідачем відповідно до наказу начальника ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 666 від 04.03.2011 року про проведення документальної невиїзної перевірки, на підставі п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, 78.1.11. ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України, у зв'язку з ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, колегія суддів, погоджується з судом першої інстанції, що у ДПІ у Оболонському районі м. Києва були законні підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Що стосується позовних вимог про визнання дій відповідача щодо включення до Акту перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених позивачем з підприємствами-постачальниками на загальну суму 735 109,00 грн., та висновків податкового органу щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту за 2010 рік в сумі 762 439,00 грн. іншим підприємствам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частина 2 статті 2 КАС України чітко вказує, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. З КАС України адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ч.1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

В свою чергу, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Отже, акт перевірки, не породжує певних правових наслідків, висновки акту не мають обов'язкового характеру для позивача.

Якщо виходити з положень правознавства, то такі акти не можна визначити як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не мають обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого вони винесенні.

Тобто, вищезазначені акти, що складені за результатами проведеної перевірки, не мають обов'язкового характеру і не набувають статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, внаслідок чого не можуть бути оскарженні в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з адміністративного позову акт відповідача про результат невиїзної документальної перевірки № 116/23-02/36146408 від 21.03.2011 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень (нормативно-правовим актом індивідуальної дії), яке тягне за собою правові наслідки відносно позивача, не спрямоване на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для позивача. Отже зазначений позов не є таким, що відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, а тому дана вимога не може бути предметом розгляду та вирішення судом адміністративної юрисдикції.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі позивач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Ліфт Сервіс»на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2012 року -залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2012 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Петрик І.Й.