Постанова

від 03.04.2012 по справі 2а-2291/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2012 року 11:21 № 2а-2291/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 06/06-11/3 від 06.06.2011 р.), ОСОБА_2 (довіреність від 02.04.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 14.03.2012 р. № 7/9/10-114)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волгабурмаш-Україна» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Волгабурмаш-Україна»з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва:

- № 0006872312 від 10.10.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств»на 449228 грн. та 112 307 грн. штрафних санкцій, а всього на 561535 грн.;

- № 0006882312 від 10.10.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 260 585 грн. за основним платежем та 65 146 грн. за штрафними санкціями, а всього на 325731 грн.,

- № 0006892312 від 10.10.2011 р., відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 98797 грн. (декларація за червень 2010 року від 19.07.2010 р. № 297395),

які прийняті на підставі акту перевірки від 09.09.2011 р. за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Енергія Лімітед».

Позивач зазначає, що доводи ДПІ, які покладені в основу висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень, ґрунтуються на тому, що контрагента позивача визнано банкрутом та органами податкової міліції порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, а також на тому, що у зв'язку з наведеним договори позивача з контрагентом є нікчемними/недійсними. Проте, як зазначає позивач, контрагент на час проведення спірних операцій був зареєстрований у статусі юридичної особи та платника ПДВ, фактичне проведення операцій підтверджується сукупністю первинних та облікових документів, податковими накладними, первинними документами щодо подальшого руху товару. Позивач зазначає, що відносно обставин створення і діяльності контрагента, відносно посадових осіб контрагента відсутній будь-який вирок у кримінальній справі, відсутні будь-які судові рішення про визнання недійсним/фіктивним правочину між позивачем та контрагентом, відсутнє рішення суду щодо визнання фіктивною реєстрації контрагента. На думку позивача ДПІ взагалі не наведено та не надано будь-яких належних і допустимих доказів порушення позивачем податкового законодавства, у зв'язку з чим у ДПІ не було підстав для невизнання права позивача на формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Відповідач з підстав, викладених в акті перевірки зазначає, що спірні рішення є законними та обґрунтованими та не вбачає підстав для їх скасування.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Волгабурмаш-Україна»(код з ЄДР 31307813№ адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12-а, кв. 9) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. про що складено акт перевірки від 09.09.2011 р. № 2005/23-12/31307813 (далі -Акт перевірки).

До основних видів діяльності позивача, як зазначено в Акті перевірки, відноситься оптова торгівля машинами та устаткуванням.

Згідно з п. 3.4.1.1 Акту перевірки на підприємстві станом на 31.12.2010 р. працювало 22 штатних працівника та 2 за сумісництвом, а станом на 01.01.2008 р. 30 осіб. Середньомісячна заробітна плата складала 8391,28 грн.

Як зазначено в додатках до акту, підприємство використовувало офісні приміщення площею 685,5 кв.м. та складські приміщення площею 308,3 кв.м.

Перевіркою встановлено (п. 3.1.2. Акту перевірки) завищення валових витрат за 2 кв. 2010 року на 1 796 911 грн.

В контексті наведеного в Акті перевірки зазначено, що позивач здійснював операції, зокрема, з придбання бурового обладнання (долота, бурові головки, калібратори та інше).

В ході перевірки встановлено, що позивачем до складу валових витрат віднесено суми по видатковим накладним та актам виконаних робіт, отриманих від ТОВ «Енергія Лімітед» (код з ЄДР 36125786) по факту придбання якого порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Окрім того, як зазначено в Акті перевірки, згідно бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Енергія Лімітед»зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 05.09.2008 р.

Директором та головним бухгалтером є ОСОБА_4

Як зазначає ДПІ в акті перевірки позивача, згідно розрахунку комунального податку, який не надано ДПІ до матеріалів справи, за 2009 рік та 1 півріччя 2010 року, на підприємстві (ТОВ «Енергія Лімітед») працює 0 осіб. Заробітна плата згідно з деклараціями з податку на прибуток, яка не надана до матеріалів справи, -не нараховувалась. Форма 1-ДФ до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не подавалась. Декларації з податку на прибуток не подавалися. Основні засоби на підприємстві відсутні. Стан підприємства -припинено.

Окрім того, як зазначено в Акті перевірки, відповідно до інформації СВ ПМ ДПА у Житомирській області, документального виразу якої також не надано до матеріалів справи, в провадженні слідчого управління знаходиться кримінальна справа, порушена по факту фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. Під час розслідування, як зазначено в Акті перевірки позивача, встановлено, що в період 2008 -2010 років невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності, без наміру здійснювати діяльність підприємства пов'язану з виробництвом товарів, придбали ряд «фіктивних»суб'єктів господарювання, серед яких ТОВ «Енергія Лімітед», які в подальшому надавали послуги по документальному оформленню проведення «безтоварних» операцій шляхом надання бухгалтерських та податкових документів з реквізитами наведених підприємств.

Відтак, ДПІ зазначає в Акті перевірки, що діяльність ТОВ «Енергія Лімітед»здійснюється за межами правового поля, фінансово-господарські відносини з позивачем є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. З посилання на ст. 30, 91, 92, 234, 202 ЦК України ДПІ зазначає, що договір, укладений позивачем із зазначеним контрагентом не спричиняє реального настання наслідків виходячи з положень ст. 626, 629, 655, 662, 658 ЦК України. Надалі, з посиланням на положення ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, ст. 2 та 9 Бюджетного кодексу України, ДПІ приходить до висновку про нікчемність правочинів між позивачем та відповідачем із зазначенням того, що правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Окрім того, в Акті перевірки ДПІ зазначає, що ТОВ «Енергія Лімітед»не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, у підприємства були відсутні адміністративно-господарські можливості для виконання спірних операцій, це підприємство не виконувало фактичних дій, спрямованих на встановлення правовідносин та не могло здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. ДПІ також зазначає, що видаткові накладні та акти виконаних робіт за спірними операціями не мають юридичної сили і доказовості, не є первинними документами. Відтак, ДПІ зазначає про завищення, як зазначено вище, валових витрат за 2 кв. 2010 року в порушення вимог п.5.1, 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та встановлення заниження податку на прибуток на 449228 грн. за 2 кв. 2010 р.

Відносно ПДВ у п. 3.2.2. Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту у сумі 359 382 грн. за квітень 2010 р . Виходячи з обставин, наведених у вищезгаданому п.3.1.2 Акту перевірки та з посиланням на положення п/п. 7.2.3., 7.4.1., 7.4.5., 7.7.1., 7.7.2. Закону України «Про податок на додану вартість», ДПІ приходить до висновку, що податкові накладні ТОВ «Енергія Лімітед»не мають юридичної сили та не можуть підтверджувати податкового кредиту позивача, тому суми ПДВ, віднесені до складу податкового кредиту, підлягають виключенню із складу податкового кредиту. Відтак, ДПІ приходить до висновку, що внаслідок зазначених порушень, наведене призвело до: заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на 260 585 грн. за червень 2010 р. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 98 797 грн. за червень 2010 р.

Таким чином, по суті доводи ДПІ в обґрунтування оскаржуваних рішень ґрунтуються на зазначенні в Акті перевірки обставин без їх документального підтвердження щодо порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва відносно ТОВ «Енергія Лімітед», що на думку ДПІ є підставою для позбавлення права позивача на податкові вигоди, отримані за результатами взаємовідносин позивача із зазначеним вище контрагентом. Проте, до матеріалів справи не надано будь-яких процесуальних документів з цього приводу, пояснень учасників створення цього підприємства, протоколів допитів, висновків експертів щодо підробки підписів на первинних та податкових документах, пов'язаних із проведенням спірних операцій.

На підставі наведених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення, які ґрунтуються на одних обставинах, які взаємопов'язані між собою та які за результатами адміністративного оскарження залишені без змін.

В контексті наведених доводів ДПІ та в обґрунтування позову позивачем у той же час надано наступні матеріали, якими, як він зазначає, підтверджується фактичне виконання спірних операцій, а відтак, на його думку, правомірність формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Так, 13.10.2009 року між позивачем (покупцем) та ТОВ «Енергія Лімітед»(продавець; адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 124) укладено договір № 10/13-09 відповідно до якого продавець поставляє продукцію, вказану у специфікації.

Згідно з умовами цього договору та специфікації № 1 позивача поставлялися долота та бурові головки у загальній кількості цієї номенклатури 192 штуки. Загальна вартість поставки 6 759 162 грн. без ПДВ, ПДВ -1 351 832,40 грн., з ПДВ -8 110 994,40 грн. Базис поставки -СРТ, що відповідно до правил Інкотермс-2000 по суті передбачає доставку вантажу до складу покупця та, по суті, не передбачає участі отримувача у транспортних відносинах та оформленням ним транспортних документів за відносинами постачальника з перевізником. Обов'язок по доставці покладається на постачальника. Позивачу у зв'язку з наведеним постачальником виписано рахунок-фактуру № СФ-00000212 від 16.12.2009 р. на суму поставки.

Попередня оплата проведена 22.12.2009 р. платежами на суми: 1469172 грн., 956574 грн., 938880 грн., 590074,80 грн., а всього на суму 3 954 700,80 грн.

За правилом «першої події», а саме у зв'язку з проведенням попередньої оплати , позивачу видано податкові накладні від 22.12.2009 р.: № 450 на суму авансу 590074,80 грн. з ПДВ -98345,80 грн., № 451 на суму авансу 1469172 грн. з ПДВ -244862,00 грн., № 452 на суму авансу 938880 грн. з ПДВ -156480 грн. з ПДВ, № 453 на суму авансу 956574 грн. з ПДВ - 159429 грн., а всього видано податкових накладних на загальну суму попередньої оплати - 3 954 700,80 грн. з ПДВ - 659 116,80 грн.

Крім того, попередня оплата проведена 10.03.2010 р. на суму 1000000 грн. з ПДВ., 29.03.2010 р. на 500000 грн. з ПДВ, 30.03.2010 р. на суму 500000 грн. з ПДВ., а всього за цей період 2 000 000,00 грн. з ПДВ.

В даному випадку також за правилом «першої події», а саме у зв'язку з проведенням попередньої оплати , позивачу видано податкові накладні: від 10.03.2010 р. № 1469 на суму 1000000 грн. з ПДВ -166666,67 грн.; від 29.03.2010 р. № 1660 на суму 500 000 грн. з ПДВ -83333,33 грн.; від 30.03.2010 р. № на суму 1694 на суму авансу 500000 грн. з ПДВ -83333,33 грн.

Загалом проведено попередньої оплати та видано за правилом першої події (попередньої оплати) податкових накладних на суму 5 954 700,80 грн. з ПДВ.

Щодо формування позивачем податкових вигод за наведеними обставинами спір відсутній.

Товар у повному обсязі передано по видатковій накладній № РН-0000251 від 02.04.10 р. За правилом першої події (поставки) видано податкову накладну № 1763 від 02.04.2010 року на суму 2 156 293,60 грн. з ПДВ -359 382,27 грн. (щодо поставки доліт), тобто на суму різниці між загальною вартістю продукції та сумою попередньо оплати.

Всі наведені документи підписані з визначенням директором контрагента ОСОБА_4, що відповідає наявним у справі відомостям щодо керівника ТОВ «Енергія Лімітед»з ЄДР.

З матеріалів перевірки вбачається, що саме сума ПДВ включена до останньої податкової накладної у розмірі 359 382,27 грн. та сума витрат за 2 кв. 2010 року у розмірі 1 796 911 грн., сформовані при поставці власне продукції, є спірними.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та на підтвердження реальності поставки, позивачем надано також первинні документи щодо подальшої реалізації продукції.

Так, 15.04.2010 року укладено договір поставки № УГВ 744/11-10 між позивачем (продавець) та ДП «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»(покупець) на поставку наведеної продукції, у т.ч. вищенаведеної.

Зокрема, за актами від 16.04.2010 р., 14.05.2010 р., 11.06.2010 р., 01.07.2010 р., 06.08.2010 р., 10.09.2010 р., 14.10.2010 р., 25.11.2010 р., 30.12.2010 р. покупцю було передано у т.ч. продукцію, що входить до складу поставки за спірними операціями. При цьому, як вбачається з аналізу первинних документів реалізація здійснювалась з прибутком. Відносно подальшої поставки позивачем видано податкові накладні. Щодо транспортування цієї продукції (до м. Красноград з м. Києва) позивачем надано товарно-транспортні накладні, де позивачем виступав замовником та вантажовідправником продукції.

При цьому, до матеріалів справи позивачем надано лист від 07.11.2011 р. за № 6577/10/2610/3 начальника ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, в якому позивача повідомлено про те, що по матеріалах перевірки відмовлено у порушенні кримінальної справи за ч. 3 ст. 212 КК України на підставі п. 2 ст. 6, ст. 99 КПК України.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, виходячи при цьому з підстав прийняття вищенаведених рішень, визначених ДПІ в Акті перевірки , суд зазначає, що в період оформлення та декларування результатів спірних операцій, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон про прибуток) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ, зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже , наведені вище норми законодавства в їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів / податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту -якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Окрім того , в контексті документального оформлення спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, слід додати , що згідно з частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже , у взаємозв'язку з вищенаведеними правилами щодо формування валових витрат та податкового кредиту, слід додати , що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним що, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , як зазначено вище, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ під час розгляду справи не надала будь-яких доказів, у т.ч. визначених в акті перевірки, на підтвердження своїх доводів, покладених в основу оскаржуваних рішень щодо фіктивності створення та діяльності контрагента позивача, нездійснення спірних операцій, а отже відповідачем не доведено обставин, викладених в акті перевірки, а відтак законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Під час розгляду справи ДПІ не доведено непереборних обставин, які перешкоджали наданню доказів цих матеріалів, на підставі яких по суті і сформовано висновки Акту перевірки, та які (матеріали), як вбачається з Акту перевірки були наявні у ДПІ під час проведення перевірки.

При цьому, ще ухвалою суду від 05.03.2012 р., яка отримана ДПІ 16.03.2012 р. від ДПІ витребовувались всі матеріали, що були або мали бути взяті ДПІ до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень.

Зокрема, з боку ДПІ не надано будь-яких процесуальних документів по згаданій в Акті перевірки кримінальній справі та, навіть, реквізитів справи.

Під час розгляду справи не надано вироку суду у кримінальній справі, з якого б вбачалось обставини протиправної діяльності контрагента та його керівника. Під час розгляду справи не надано будь-яких пояснень директора контрагента, протоколу його допиту.

При цьому, відносно самого факту порушення кримінальної справи, про що йдеться в Акті перевірки, слід зазначити, що сама по собі ця обставина, яка за Актом перевірки по суті є ключовим доводом ДПІ в обґрунтування оскаржуваних рішень, не є самостійним та достатнім доказом здійснення фіктивного підприємництва та укладання фіктивних угод з боку контрагента.

Наявність цих відомостей в Акті перевірки не свідчать про нездійснення спірних операцій, не свідчить про те, що первинні документи за операціями з позивачем не були підписані керівником.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надано доказів проведення експертизи підписів (у т.ч. в рамках кримінальної справи) на договорах, первинних бухгалтерських та податкових документах, право на проведення якої за ініціативи податкового органу зумовлюється наявністю відповідних повноважень податкових органів, визначених ст. 84 ПК України .

Наведені ДПІ обставини відносно факту порушення кримінальної справи, фіктивності створення контрагента та його діяльності, за відсутності, зокрема, висновків експертизи щодо підписів на первинних документах, не є самостійною та достатньою підставою для невизнання юридичної значимості первинних документів, податкових накладних, валових витрат та податкового кредиту, а отже, наведені в акті перевірки доводи ДПІ з цього приводу не можуть братися до уваги в якості належного та допустимого доказу вчинення позивачем порушень податкового законодавства.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надала рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України , яким би встановлювалась реєстрація контрагента позивача на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину між позивачем та його контрагентом.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Суд в контексті наведеного також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», є достовірними .

Як вбачається із довідки з ЄДР керівником контрагента позивача в період спірних відносин був зареєстрований гр. ОСОБА_4 відомості щодо чого є достовірними в силу Закону і приймаються судом у зв'язку з цим в якості достовірної інформації, оскільки ДПІ в установленому порядку не доведено зворотне .

Згідно відомостей з ЄДР зазначена особа (керівник контрагента) діє без обмежень, що в сукупності також додатково вказує на те, що самі по собі наведені в акті перевірки відомості щодо порушення кримінальної справи, не є належним та допустимим доказом в обґрунтування не підписання первинних документів контрагента позивача цією особою, не є доказом юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних.

У той же час, сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. аналіз операцій з подальшої реалізації продукції на адресу ДК «Укргазвидобування», не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

При цьому судом враховується, що виходячи з наявних матеріалів відносно вхідних та вихідних операцій по позивачу стосовно придбання та продажу продукції, спірна операція по суті є операцією з перепродажу, проведення якої не заборонено законодавством та яка, при цьому, здійснювалась з метою отримання прибутку, що вказує на її пов'язаність, як і здійснених за нею витрат, з господарською діяльністю позивача.

У взаємозв'язку з цим слід зазначити, що характер спірної операції відповідає звичайній господарській діяльності позивача на що вказує аналіз цих та інших аналогічних операцій з придбання продукції та її подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку шляхом наступного перепродажу.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні, які містять повну деталізацію товарів, видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту цих документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що виходячи з характеру спірної операції, яка по суті носила характер перепродажу продукції, відповідач не довів обсягу і кількості ресурсів, які були необхідними для контрагента позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні та не довів недостатності керівника підприємства для організації проведення спірної операції. При цьому, під час розгляду справи ДПІ не було надано податкової звітності контрагента позивача, з якої б вбачалась відсутність у цієї особи ресурсів, в обсягах, необхідних для виконання спірних операцій та не надано акту перевірки контрагента позивача, в якому б аналізувалась звітність контрагента, його фінансово-господарські можливості.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Окрім того, відносно обставин банкрутства контрагента та можливого впливу цих обставин на правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, слід зазначити, що відповідно до відомостей ДП «Інформаційно-ресурсний центр»(з офіційного сайту) 16.06.2011 року, тобто після завершення спірних операцій, проведено державну реєстрацію припинення ТОВ «Енергія Лімітед»як юридичної особи у зв'язку з банкрутством. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство було відкрито відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 р. по справі № 46/522-б, тобто також до завершення 02.04.2010 р. спірних операцій. Враховуючи зазначене, суд вважає, що наведені обставини, які настали значно пізніше ніж були завершені операції між позивачем та зазначеною особою, не свідчать про не пов'язаність витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача, не свідчать про відсутність розумних економічних причин, ділової мети для здійснення спірних операцій та не свідчать про незаконність отриманої позивачем податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували фактичне здійснення цих операцій, спростовували підписання первинних документів та податкових накладних уповноваженою особою та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи, які (докази в обґрунтування висновків акту перевірки) повинні були бути у ДПІ вже на час проведення перевірки.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку вказували на юридичну неспроможність первинних документів та податкових накладних за спірними операціями, а також унеможливлювали формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, зокрема недекларування податкових зобов'язань, чого в даному випадку не доведено ДПІ, за загальним правилом та само по собі не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця права спірні суми валових витрат та на податковий кредит з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податковий кредит, сформованих за операціями з цим контрагентом.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначено вище, в силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази в обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваних рішень, які ґрунтуються на одних і тих же обставинах, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волгабурмаш-Україна»(код з ЄДР 31307813№ адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12-а, кв. 9) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва: № 0006872312 від 10.10.2011 р., № 0006882312 від 10.10.2011 р., № 0006892312 від 10.10.2011 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 06.04.2012 р.