Ухвала

від 05.06.2012 по справі 2а-2291/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2291/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волгабурмаш-Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 квітня 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Волгабурмаш-Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва: №0006872312 від 10 жовтня 2011 року, №0006882312 від 10 жовтня 2011 року, №0006892312 від 10 жовтня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угода між позивачем та його контрагентом ТОВ «Енергія Лімітед»не спрямована на реальне настання правових наслідків та є нікчемною, а тому сума податку на додану вартість за зазначеною угодою включена до складу податкового кредиту безпідставно, а витрати за цим договором не можуть відноситись до валових витрат, оскільки не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19 серпня 2011 року по 02 вересня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Волгабурмаш-Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт №2005/23-12/31307813 від 09 вересня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем ст.ст.203, 215, 216, 228, 655, 656, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України), пп.7.4.5 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 359382 грн., в тому числі за квітень 2010 року, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 260585 грн., в тому числі за червень 2010 року, та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) в розмірі 98797 грн., в тому числі за червень 2010 року; пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 449228 грн. за ІІ квартал 2010 року.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що на виконання договору №10/13-09 від 13 жовтня 2009 року, укладеного між ТОВ «Волгабурмаш-Україна»та ТОВ «Енергія Лімітед», позивач отримав від ТОВ «Енергія Лімітед»продукцію відповідно до специфікацій (долото та бурові головки). Згідно інформації, наданої СВ ПМ ДПА у Житомирській області, в провадженні СВ ПМ ДПА у Житомирській області перебуває кримінальна справа, порушена за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, під час розслідування якої встановлено, що в період 2008-2010 року невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності, без наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт (послуг), придбано ряд суб'єктів господарювання з ознаками «фіктивності», в тому числі ТОВ «Енергія Лімітед», які в подальшому надавали послуги по документальному оформленню проведення «безтоварних операцій»шляхом надання бухгалтерських та податкових документів з реквізитами вищенаведених підприємств, а також приймаючи до уваги, що ТОВ «Енергія Лімітед»не має власних основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, виробничих потужностей та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання таких робіт, відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено пп.7.4.5 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 359382 грн., в тому числі за квітень 2010 року, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 260585 грн., в тому числі за червень 2010 року, та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) в розмірі 98797 грн., в тому числі за червень 2010 року; пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 449228 грн. за ІІ квартал 2010 року

На підставі акту перевірки №2005/23-12/31307813 від 09 вересня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2011 року №0006872312, згідно якого за порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 561535 грн., в тому числі 449228 грн. за основним платежем та 112307 грн. штрафних санкцій; №0006882312, згідно якого за порушення пп.7.4.5 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 325731 грн., в тому числі 260585 грн. за основним платежем та 65146 грн. за штрафними санкціями; №0006892312, згідно якого за порушення пп.7.4.5 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в сумі 98797 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до ДПА у м.Києві та ДПС України, однак, за результатами розгляду скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення -без змін.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач формував валові витрати, пов'язані з придбанням товарів, виключно на підставі первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджується договором поставки №10/13-09 від 13 жовтня 2009 року, видатковою накладною, платіжними документами.

Визначення терміну «господарська діяльність»міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат понесених витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Енергія Лімітед», враховуючи, що позивачем придбавалось долото та бурові головки для подальшого використання у своїй діяльності, зокрема, придбаний товар був в подальшому поставлений ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в межах договору поставки №УГВ 744/11-10 від 15 квітня 2010 року.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальнику в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ «Енергія Лімітед»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платником податку, який поставляв товари, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідач вважає угоду, укладену між позивачем та ТОВ «Енергія Лімітед» нікчемною, як таку, що укладена з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 216, 228, 655, 656, 662 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угоди між позивачем та ТОВ «Енергія Лімітед» підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, договором поставки №10/13-09 від 13 жовтня 2009 року, рахунком-фактурою від 16 грудня 2009 року, видатковою накладною на товар від 02 квітня 2010 року, податковими накладними, виписками з банківського рахунку про перерахування грошових коштів в оплату за товар. Крім того, придбаний у ТОВ «Енергія Лімітед»товар (долото та бурові головки) в подальшому був поставлений ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в межах договору поставки №УГВ 744/11-10 від 15 квітня 2010 року, що підтверджується вищенаведеним договором, актами прийому-передачі товару, товарно-транспортними накладними на перевезення товару, податковими накладними. Натомість, відповідачем не доведено відсутність у позивача придбаного у ТОВ «Енергія Лімітед»товару, зазначена обставина під час перевірки не досліджувалась, висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на інформації, наданої СВ ПМ ДПА у Житомирській області.

Однак, зазначена в акті перевірки №2005/23-12/31307813 від 09 вересня 2011 року інформація, надана СВ ПМ ДПА у Житомирській області, на якій ґрунтуються висновки відповідача, не є належним доказом у справі та не може слугувати доказом при вирішенні питання щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Енергія Лімітед», в матеріалах справи відсутні докази, передбачені ч.4 ст.72 КАС України, на підтвердження створення або придбання ТОВ «Енергія Лімітед»з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, які б свідчили про його фіктивність, відсутні докази щодо винесення обвинувального вироку або постанови про закриття кримінальної справи за даним фактом, а тому інформація, надана СВ ПМ ДПА у Житомирській області, не є достатньою для твердження щодо відсутності реальних поставок товарів. Крім того, за матеріалами перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства службовими особами ТОВ «Волгабурмаш-Україна»відмовлено в порушенні кримінальної справи за ч.3 ст.212 КК України на підставі п.2 ч.6 КПК України, що підтверджує відсутність порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства з питань та за період, який перевірявся.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку -ТОВ «Енергія Лімітед», у відповідності до положень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2011 року №0006872312, згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 561535 грн., в тому числі 449228 грн. за основним платежем та 112307 грн. штрафних санкцій; №0006882312, згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 325731 грн., в тому числі 260585 грн. за основним платежем та 65146 грн. за штрафними санкціями; №0006892312, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в сумі 98797 грн., з огляду на правомірність дій позивача щодо включення сум до валових витрат та віднесення до податкового кредиту у відповідності до чинного законодавства.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 12 червня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.