Рішення

від 18.09.2008 по справі 2/298

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/298

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  2/298

18.09.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «РіКо»

ДоПриватного підприємства «Науково-практичне об'єднання «Реальність»

ПроСтягнення 6 372,89 грн.

Суддя  Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача         Пасічник К.М.  

Від відповідача     Петренко Т.С.

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України після оголошеної в судовому засіданні 09.09.08р. перерви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «РіКо»до Приватного підприємства «Науково-практичне об'єднання «Реальність»про стягнення сум заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних за Договором оренди №459 від 01.11.07р., а також про стягнення немайнової шкоди в розмірі 1 грн.

Ухвалою від 08.08.08р. суд прийняв позовну заяву до провадження та призначив справу до розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Позивач у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві та просив в позові відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «РіКо»(Позивач) та Приватним підприємством «Науково-практичне об'єднання «Реальність»(Відповідач) було укладено Договір оренди офісних приміщень № 459 від 01.11.07 (Договір).

Відповідно до умов Договору Позивач передав Відповідачеві право користування нежитловим офісним приміщенням №218, що знаходиться у офісному центрі, розташованому по вул. Новозабарська, 2/6, та належному Позивачу на праві приватної власності.

16.04.08р. Позивачем було направлено Відповідачу Лист про розірвання Договору, відповідно до п. 13.4.1 в зв'язку з порушенням п. 6.9 Договору.

Відповідач листом №5 від 18.04.08р. не визнав підстав для розірвання Договору, зазначених в листі Позивача від 16.04.08р., проте запропонував Позивачу розірвати Договір на підставі п. 13.2. Договору оренди з 01.06.08р.

В подальшому, Відповідачем було направлено позивачу листа №6 від 06.05.08р., в якому Відповідач зазначив, що в зв'язку з виробничою необхідністю він просить лист №5 від 18.04.08р. вважати недійсним, а Договір не розривати.

У відповідь Позивач направив Відповідачу лист від 07.05.08р., в якому зазначив, що його волевиявлення про розірвання договору залишається в силі, та що Позивач задовольняє волевиявлення Відповідача про розірвання договору, викладене у листі №5 від 18.04.08р., а задовольнити вимоги листа №6 від 06.05.08р. Відповідача Позивач вже не має можливості, оскільки між сторонами вже було досягнуто згоди у їх волевиявленнях щодо розірвання Договору, а тому Позивач просить Відповідача, у відповідності до попередніх домовленостей, звільнити приміщення з 31.05.08р. та пропонує призначити час для огляду приміщення –12.05.08р. на 10-00.

Відповідно до ч. З ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором, (в даному випадку, встановлено п.п. 13.2, 13.3 Договору оренди) або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Стаття 188 ГК України встановлює порядок розірвання господарських договорів.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України стороні, яка одержала пропозицію про зміну або розірвання договору, надається двадцятиденний строк після одержання пропозиції для повідомлення другої сторони про результати її розгляду.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що Договір оренди офісних приміщень № 459 від 01.11.07 розірвано з 31.05.08р.

Згідно листа від 19.05.08р. Позивач надав Відповідачу, за його проханням, можливість звільнити орендовані приміщення від частини майна –а саме Відповідачем було здійснено вивіз комп'ютерної техніки, відповідно до переліку зазначеному в листі.

Оскільки останній день дії Договору оренди - «31»травня 2008 року - припадав на вихідний день —суботу, Відповідач зобов'язаний був звільнити приміщення та винести з нього належне йому майно до понеділка «02»червня 2008 року включно.

Відповідно до ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний або святковий день, дії зобов'язаної особи вважаються виконаними вчасно до закінчення наступного (за таким вихідним чи святковим днем) робочого дня, тобто. - понеділка «02» червня 2008 року.

Як свідчать матеріали справи, Відповідач систематично ухилявся від пропозицій Позивача по проведенню обстеження приміщення перед його звільненням, як цього вимагає п. 3.4., З.5., 6.15 Договору, на предмет виявлення його пошкоджень, спричинених Відповідачем за період оренди, та оцінки вартості таких пошкоджень.

Позивач неодноразово звертався до нього із відповідними пропозиціями, про що свідчать Листи №102 від 13.05.08, № 107 від 21.05.08.

Оскільки, станом на «03»червня 2008 року Договір оренди припинив свою дію, однак, приміщення не оглядалося, - Позивач, згідно пунктів 3.3.-3.7. Договору оренди, в присутності третьої сторони, відчинив орендоване приміщення, демонтувавши замок, виявивши у ньому:

по-перше, - офісні меблі та інше майно дрібного побутового користування, належне Відповідачеві (Акт обстеження приміщення та винесення майна від 03.06.08);

по-друге, - необхідність ремонту внутрішньої стінової площі, вартість якого складатиме 3 500 грн., що підтверджується і Актом виявлених погіршень об'єкту оренди від «03»червня 2008 року, і Актом обстеження приміщення та винесення майна (із переліком такого майна) від 03.06.08 (Копії додаються).

Відповідно до п. 3.4. Договору оренди, в разі, коли при поверненні об'єкту оренди буде виявлено його погіршення, допущене Орендарем, в триденний строк з представників Сторін створюється комісія та складається нею Акт про розмір збитків, завданих Орендодавцю внаслідок погіршення Орендарем об'єкту оренди (далі - Акт).

Згідно п. 3.5. Договору оренди, на підставі Акту Орендар зобов'язується протягом семи днів з дня підписання його Сторонами, перерахувати Орендодавцю вказану в Акті суму збитків, завданих Орендодавцю.

Від участі у обстеженні приміщення, складанні акту про таке обстеження та винесення майна, Відповідач відмовився, а саме –не виявивши свого бажання з'явитися до Позивач на його запрошення для складання акту.

Відповідно до п. 3.6-3.7 Договору, у випадку відмови Орендаря від участі в складанні та підписанні Акту про розмір збитків комісія створюється з    представників третіх осіб та представників орендодавця, а складений ними Акт надсилається Орендарю поштою цінним листом з переліком вкладень або передається кур'єром.

Отримавши вказаний в п. 3.6. даного Договору Акт, Орендар зобов'язаний в п'ятиденний строк підписати його та надіслати Орендодавцю. У випадку не підписання а/чи неповернення другого примірника Акту, такий факт прирівнюється до факту підписання Орендарем Акту та визнання ним розміру завданих збитків.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їхнє відшкодування.

Так, зокрема збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Позивач зазначає, що ним було встановлено розмір збитків в сумі - 3 500 грн., що підтверджується і Актом виявлених погіршень об'єкту оренди від «03»червня 2008 року, і Актом обстеження приміщення та винесення майна (із переліком такого майна) від 03.06.08р.

Проте позивач не зазначає, на підставі яких нормативних документів або за участі яких спеціалістів або експертів ним було встановлено саме такий розмір збитків –3 500 грн.

Також позивач не надав документів, що ним було залучено для проведення ремонту певні будівельні або ремонтні організації, та ними було складено кошторис робіт по відновленню приміщення саме на заявлену позивачем для стягнення суму - 3 500 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення суми збитків –3 500 грн. та нарахованих на цю суму інфляційних витрат, пені та 3% річних, є документально та нормативно необґрунтованими а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи той факт, що зобов'язання по винесенню речей Відповідачем також виконано не було, Позивач, виніс залишене Орендарем майно власними силами.

Згідно п. 14.1. Договору оренди, залишене Відповідачем майно було прийняте на відповідальне зберігання Позивачем на строк 30 (тридцять) календарних днів.

Вказані вище обставини підтверджуються Актом обстеження приміщення та винесення майна, складеним за участю третьої сторони та цього ж дня направленим Відповідачеві, із переліком майна, яке було винесено та прийнято на відповідальне зберігання, та проханням якнайшвидше вивезти таке майно із приміщення.

Численні прохання по вивезенню майна, прийнятого Позивачем на відповідальне зберігання, містилися, в подальшому, і у листах № 125 від 10.06.08, №136 від 25.06.08.

У відповідності до пунктів 14.2.-14.3. Договору оренди, вартість відповідального зберігання Сторонами погоджено як таку, що дорівнює розміру орендної плати за останній місяць оренди, який, згідно оплаченого Відповідачем рахунку-фактури від 13.05.08 за травень 2008 року становить 2 634 грн. 26 коп.

Відповідно до умов Договору, після спливу вказаного 30-денного строку, у випадку відмови від винесення майна, Позивач мав право на оприбуткування вказаного майна по ціні, визначеній у акті оцінки майна, особою, що спеціалізується на такій оцінці, та набути права власності на нього.

При цьому, витрати по оплаті послуг оцінювача вважалися б витратами Відповідача та увійшли б до суми основного боргу (пп. 14.2.-14.3. Договору оренди).

Листом № 24 від "20" червня 2008 року, який було отримано Позивачем 23.06.08, тобто, на 20-й день відповідального зберігання, Відповідач звернувся до Позивача із проханням повідомити дату можливого вивезення майна.

Отримавши усі вищезазначені листи, Відповідач володів інформацією про можливість забрати належне йому майно.

10 липня 2008 року майно було вивезено Відповідачем із приміщення офісного центру за Актом винесення майна, що перебувало на відповідальному зберіганні від 10.07.08, складеним за участю третьої сторони —працівників МПП "Сигнал" та помічника президента Спілки орендарів і підприємців України з правових питань Петренко Тетяни Сергіївни.

Із отриманням Позивачем повідомлення, викладеного Відповідачем у Листі № 24 від 20 червня 2008 року та за фактом винесення майна, у Відповідача виник обов'язок перерахувати суму, у розмірі 2 634 грн. 26 коп. на поточний рахунок Позивача, згідно п. 14.1.1., 14.3. Договору оренди.

Строк для вчинення таких дій у Договорі не вказано, однак, згідно  ч.2 ст. 530, ст. 663 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не визначений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-д денний строк від дня пред'явлення вимоги.

Така вимога пред'являлась Відповідачеві, починаючи з листа № 125 від 10.06.08, №136 від 25.06.08 та в подальшому і в інших листах.

Відповідно до п. 14.3. Договору оренди, якщо Орендар виявив бажання забрати залишене ним майно, сума основного боргу та/або плата за відповідальне зберігання, визначена п. 14.1.1. Договору, підлягають перерахуванню на поточний рахунок Орендодавця, після чого майно, не пізніше наступного дня за днем надходження коштів, передається Орендодавцем Орендарю за актом приймання-передачі.

Однак, незважаючи на виявлене Відповідачем письмово бажання забрати майно (лист №24 від 20.06.08) та на факт вивезення ним такого майна із приміщення офісного центру, оплата вартості відповідального зберігання майна не надійшла.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення суми на відповідальне зберігання - 2 634 грн. 26 коп., та нарахованих на цю суму інфляційних витрат, пені та 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача завданої йому  немайнової шкоди, яку Позивач обґрунтовує наступним:

1)          спробі Відповідача передати орендоване приміщення в суборенду (всупереч п. 6.9. Договору оренди), яка, хоч і не могла стати підставою для розірвання договору оренди, однак погіршила довірче ставлення до Відповідача, з боку Позивача (підтверджується Актом про проведення службового розслідування № 16/04-08 від "16" квітня 2008 року, копія додається);

2)          систематичному порушенні умов договору оренди Відповідачем (без урахування порушень умов Договору оренди, що стосуються оплати вартості відповідального зберігання майна та ремонту приміщення):

-          порушення пп. 6.11.-6.11.2 Договору - правил внутрішнього розпорядку роботи офісного центру (підтверджується Актом про порушення умов договору оренди від 12.05.08);

-          порушення п. 6.10. Договору —встановлення без погодження із Позивачем нового замка на вхідних дверях до офісного приміщення, чим Відповідач іще й створив загрозу майну Позивача, у випадку виникнення пожежі тощо, оскільки комплект резервних ключів не було передано на пункт охорони Позивача, як цього вимагає Договір оренди (підтверджується Актом обстеження приміщення і винесення майна від 03.06.08);

3)          дискредитації Позивача (як колишнього орендодавця) перед клієнтами/ контрагентами - тощо (ст. 84 ч.2 ГК України). За місяць до припинення дії Договору та протягом місяця, після припинення ним дії, генеральний директор Відповідача та її заступник систематично влаштовували з'ясування стосунків із Позивачем у коридорах офісного центру та на пункті охорони, проводили відкриту несанкціоновану відеозйомку у вестибюлі офісного центру. За такими діями протягом місяця спостерігали як працівники, керівники інших орендарів клієнтів Позивача, з якими Позивач тривалий час знаходиться у договірних відносинах, так і черговий склад охоронного Малого приватного підприємства "Сигнал", яке є контрагентом Позивача за договором  про  надання  охоронних  послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ГПК України, моральна шкода полягає, зокрема у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано доказів, що внаслідок дій Відповідача його ділова репутація дійсно постраждала, а саме не надано доказів, що саме в зв'язку з вищенаведеною (п. 1, 2 та 3) поведінкою Відповідача, з Позивачем порозривали договірні відносини інші контрагенти Позивача по договорам, або що інші особи не побажали вступити в ділові відносини з Позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення суми моральної шкоди документально необґрунтовані.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на все вищенаведене, судом задовольняються вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми на відповідальне зберігання - 2 634 грн. 26 коп., та нарахованих на цю суму інфляційних витрат, пені та 3% річних; в задоволенні вимог в частині стягнення суми збитків –3 500 грн. та нарахованих на цю суму інфляційних витрат, пені та 3% річних та стягнення суми моральної шкоди, суд відмовляє, оскільки дані вимоги є документально та нормативно необґрунтованими. Позивач не позбавлений права повторного звернення до суду з вимогами про стягнення суми збитків та суми моральної шкоди, в разі надання нового належного документального та нормативного обґрунтування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Науково-практичне об'єднання «Реальність»(04074, м. Київ, вул. Я. Івашкевича, 3, кв. 4; код ЄДРПОУ 31990186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «РіКо»(04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6; код 30632273) 2 634 (дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 26 коп. заборгованості, 43 (сорок три) грн. 31 коп. пені, 21 (двадцять одна) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 5 (п'ять) грн. 42 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                           І.О.Домнічева