Постанова

від 24.04.2012 по справі 4/371

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 4/371 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -Шульгіна К.О., відповідача -Просалова О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "БМК Планета-Міст" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 у справі№4/371 за позовомТОВ "БМК Планета-Міст" доТОВ "Унікредит Лізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 23.01.2009 №976-LD В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м.Києва від 15.11.2011 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 (судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Мальченко А.О.), в позові відмовлено у зв'язку з відповідністю оспорюваного договору законодавству, чинному на момент його укладення.

ТОВ "БМК Планета-Міст" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати повністю, справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.181,203,328,761,806 ЦК України, ст.292 ГК України та ст.ст.22,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що його право власності на предмет лізингу (несамохідний плавучий кран "Захарій") підтверджується наданими на вимогу апеляційного суду документами (укладений між ВАТ "Завод "Ленінська кузня" та ТОВ "БМК Планета-Міст" договір від 12.04.2006 №110-06, свідоцтво про право власності на судно від 16.06.2011 №003973, видане Інспекцією головного державного реєстратора флоту України, класифікаційне свідоцтво №101-1-609-11), а відповідачем жодних документів на підтвердження права власності на предмет лізингу не було отримано. На думку заявника, суд апеляційної інстанції обмежився прийняттям до уваги лише договору купівлі-продажу від 23.01.2009 №976-LD/PC, акта приймання-передачі від 13.05.2009 та платіжних доручень, не надавши оцінки факту оспорювання вказаного договору купівлі-продажу у судовому порядку. Також позивач зазначає про порушення судом першої інстанції права на участь його представника у судовому засіданні, яке відбулося 15.11.2011, та за результатами якого було ухвалене рішення.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

23.01.2009 року ТОВ „БМК „Планета-Міст" (лізингоодержувач) та ТОВ „УніКредит Лізинг" (лізингодавець) уклали договір фінансового лізингу №976-LD, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язався придбати у свою власність у відповідності до встановленої лізингоодержувачем специфікації несамохідний плавучий кран вантажопідйомністю 680 тонн та передати його лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а лізингооодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного договору (п.1.1).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що на виконання умов договору фінансового лізингу сторонами спору було укладено договір купівлі-продажу від 23.01.2009 №976-LD/PC, який на момент прийняття рішення господарським судом м.Києва не оспорювався та не був визнаний недійсним.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 23.01.2009 №976-LD/PC ТОВ „БМК „Планета-Міст" (продавець) зобов'язаний продати, а ТОВ „УніКредит Лізинг" (лізингодавець) зобов'язаний купити для подальшої передачі у фінансовий лізинг продавцю відповідно до договору фінансового лізингу від 23.01.2009 № 976-LD предмет лізингу, а саме несамохідний плавучий кран вантажопідйомністю 680 тонн.

На підставі видаткової накладної від 13.05.2009 №РН-0000004, виписаної ТОВ „БМК „Планета-Міст", ТОВ „УніКредит Лізинг" платіжними дорученнями від 06.05.2009 року №38474 на 360000 грн., від 06.05.2009 року №38483 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38523 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38524 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38525 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38526 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38527 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38528 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38529 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38530 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38531 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38532 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38533 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38534 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38535 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38536 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38537 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38538 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38539 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38540 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38541 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38542 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38543 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38544 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38545 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38548 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38549 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38550 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38551 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38552 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38553 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38554 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38555 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38556 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38557 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38558 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38559 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38560 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38561 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38562 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38563 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38564 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38565 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38566 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38567 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38568 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38569 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38570 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38571 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38572 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38573 на 400000 грн., від 06.05.2009 року №38574 на 400000 грн., від 07.05.2009 року №38580 на 240000 грн., від 13.05.2009 року №38675 на 15000 000 грн., від 27.05.2009 року №38979 на 12000000 грн., від 29.05.2009 року №39016 на 4500000 грн. -сплатило загалом 52500000 грн. за несамохідний плавучий кран згідно договору від 23.01.2009 №976-LD/PC.

Відповідно до видаткової накладної від 13.05.2009 №РН-000110 ТОВ „УніКредит Лізинг" повернуло несамохідний плавучий кран вартістю 52500000 грн. представнику ТОВ „БМК „Планета-Міст", який діяв на підставі довіреності від 12.05.2009 №1088.

Передача несамохідного плавучого крану від відповідача позивачу також була оформлена актом приймання-передачі від 13.05.2009, в якому сторони зазначили, що відповідач фізично приймаючи від позивача предмет лізингу, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 23.01.2009 №976-LD/PC набув предмет лізингу у повну та необмежену власність і право власності на нього та передав його позивачу у фінансовий лізинг відповідно до умов договору фінансового лізингу від 23.01.2009 № 976-LD.

Також, згідно п.2 вказаного акту позивач підтвердив фізичне приймання відповідачем предмету лізингу в стані та комплектності відповідно до специфікації та визнав право власності відповідача на предмет лізингу та підтвердив, що йому надається виключно право володіння та користування предметом лізингу.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В судовому засіданні 06.02.2012 року представник позивача зазначив, що ТОВ „УніКредит Лізинг" не набуло права власності на несамохідний плавучий кран, оскільки не зареєструвала своє право власності на таке нерухоме майно.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.181 ЦК України режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Виходячи зі змісту вказаної правової норми факт необхідності здійснення державної реєстрації права власності не означає віднесення певного майна до категорії нерухомих речей. Крім того, вказаною правовою нормою встановлюється, що режим нерухомої речі може бути поширений законом. Оскільки закону, який би поширював режим нерухомої речі на морські судна та судна внутрішнього плавання, не було прийнято, то такі твердження представника позивача залишено апеляційним господарським судом без уваги.

Апеляційна інстанція також не взяла до уваги подане позивачем свідоцтво про право власності на судно PV № 003973, яке було оформлено 16.06.2011 року Інспекцією головного державного реєстратора флоту України, оскільки воно підтверджує право власності позивача на судно, яке було побудоване у 2011 році, в той час як предметом лізингу виступає судно, побудоване відповідно до договору від 12.04.2006 №110-06, укладеного між ВАТ „Завод „Ленінська кузня" та ТОВ „БМК „Планета-Міст", та прийняте відповідно до акту приймання-передачі 06.05.2009. Таким чином, на підставі поданих позивачем документів апеляційний суд дійшов до висновку про те, що йдеться про два різні судна, побудовані у 2009 та 2011 роках.

Договір було підписано та скріплено печаткою позивача без жодних застережень з його боку, що свідчить про його вільне волевиявлення під час укладення спірного Договору.

При підписанні договору позивач мав час та можливість відмовитися від підписання спірного договору, однак питання про визнання недійсним цього договору виникли у лізингоодержувача більш ніж через рік після його укладення.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору фінансового лізингу від 23.01.2009 №976-LD.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів . Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов договору купівлі-продажу від 23.01.2009 №976-LD/PC, акта приймання-передачі від 13.05.2009, договору від 12.04.2006 №110-06, видаткової накладної від 13.05.2009 №РН-000110, наявних у справі платіжних доручень та інших доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано факт правомірного набуття відповідачем права власності на предмет лізингу (несамохідний плавучий кран "Захарій") на підставі правочину купівлі-продажу та обумовленої цим відповідності чинному законодавству укладеного між сторонами договору фінансового лізингу від 23.01.2009 № 976-LD, за умовами якого лізингодавець (ТОВ "Унікредит Лізинг") передав предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (ТОВ "БМК Планета-Міст").

Наявні ж заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі та до намагань надати перевагу певним доказам (договір від 12.04.2006 №110-06, свідоцтво про право власності на судно від 16.06.2011 №003973, видане Інспекцією головного державного реєстратора флоту України, класифікаційне свідоцтво №101-1-609-11) перед іншими оціненими судами доказами (договір купівлі-продажу від 23.01.2009 №976-LD/PC, акт приймання-передачі від 13.05.2009, платіжні доручення тощо), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими доказами , про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи скаржника зводяться передусім до передчасних посилань на недійсність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 23.01.2009 №976-LD/PC, що на даний час є предметом спору у справі господарського суду м.Києва №5011-5/671-2012.

Разом з тим, згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Касаційна інстанція враховує ненадання заявником доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.01.2009 №976-LD/PC у встановленому порядку.

Водночас, у разі задоволення позову у справі господарського суду м.Києва №5011-5/671-2012 та набрання законної сили відповідним судовим рішенням, заінтересована сторона не позбавлена можливості ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень у справі №4/371.

Апеляційним судом цілком правомірно відхилено посилання позивача на п.2 ч.1 ст.181 ЦК України в обґрунтування необхідності державної реєстрації права власності ТОВ „УніКредит Лізинг" на несамохідний плавучий кран (предмет лізингу), як на нерухоме майно, оскільки згідно вказаної статті режим нерухомої речі стосовно морських суден чи суден внутрішнього плавання може бути поширений виключно законом, але відповідного закону як на момент укладення спірного договору фінансового лізингу так і на даний час не прийнято у встановленому порядку.

Що стосується тверджень заявника про порушення судом першої інстанції права на участь його представника у судовому засіданні, яке відбулося 15.11.2011, та за результатами якого було ухвалене первісне рішення, то вказані недоречні твердження не відповідають дійсності та спростовуються розпискою представників обох сторін від 20.10.2011 про обізнаність з оголошенням перерви у судовому засіданні на 15.11.2011р. об 10 год. 00 хв. (а.с.165 том 1).

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 у справі №4/371 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "БМК Планета-Міст" - без задоволення.

Головуючий, суддяВ.Овечкін Судді:Є.Чернов В.Цвігун