Постанова

від 05.11.2008 по справі 23/361

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/361

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 листопада 2008 р.                                                                                    № 23/361  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:Н. Дунаєвської,І. Воліка (доповідача), М. Михайлюка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Зеленбуд"

на постановувід 17.06.2008

Львівського апеляційного господарського суду

у справі№ 23/361

за позовомВАТ "Зеленбуд"

доЛьвівської міської ради

треті особи1)Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради,2) Львівське міське управління земельних ресурсів,3) Львівський міський центр державного земельного кадастру,

провизнання недійсною ухвали

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача1)          Вишняк О.В. (дов. від 30.10.2008 № 62);2)          Дмитрук М.Б. (дов. від 30.10.2008 № 63);

відповідача      Оліярник Р.І. (дов. від 08.01.2008 № 1.7 вих.-2):

третьої особи-1   Рихвицький Р.А. (дов. від 21.11.2007 № 2504/2131);

третьої особи-2   не з'явились;

третьої особи-3   не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2007 року ВАТ "Зеленбуд" звернулось до господарського суду з позовом до Львівської міської ради про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради  7-ї сесії 5-го скликання № 1150  від 25.10.2007 "Про затвердження Управлінню капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Стрийській –вул. Кільцевій у м. Львові".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваною ухвалою, в порушення ст. ст. 149, 151 Земельного кодексу, припинено фактичне користування Львівським ремонтно-будівельним управління зеленого будівництва, правонаступником якого є ВАТ "Зеленбуд", земельною ділянкою площею 24,3226 га на вул. Стийській –вул. Кільцевій та зараховано її до земель міста. При цьому, відповідачем не враховано, що спірна земельна ділянка надана позивачеві у постійне користування рішенням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих № 223 від 05.04.1968, а рішенням Пустомитівської  районної  ради депутатів трудящих № 535 від 05.09.1968 було

           Доповідач: Волік І.М.

затверджено встановлені межі та розміри землекористування та видано акт на право користування землею на площі 141,5 га. Таким чином, оскаржуваною ухвалою фактично вилучено частину земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача без згоди землекористувача. При чому, відповідачем не враховано, що на даний час згадана земельна ділянка засаджена саджанцями, які є власністю позивача.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.02.2008 у справі № 23/361 (суддя Бортник О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 (колегія суддів: головуючий –Мирутенко О.Л., судді - Гнатюк Г.М., Крав-      чук Н.М.) рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2008 у справі № 23/361 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що ВАТ "Зеленбуд" не довело відповідно до вимог ст. 33 ГПК України тих обставин, що товариство є належним користувачем спірної земельної ділянки та, що в нього на підставі рішення виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих № 233 від 05.04.1968, або ж рішення іншого органу місцевого самоврядування, виникло право постійного користування земельною ділянкою площею 24,3226 га по               вул. Стрийська –вул. Кільцева дорога у м. Львові, а тому немає правових підстав для визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 25.10.2007 № 1150.

Не погоджуючись з судовими актами, ВАТ "Зеленбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 17.06.2008 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник  посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Так, скаржник зазначає, що при прийнятті постанови суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо правонаступництва юридичних осіб, згідно з якими до ВАТ "Зеленбуд" перейшли права та обов'язки попередника, який припинився в результаті перетворення (Львівського ремонтно-будівельного управління зеленого будівництва). Також в результаті неправильного застосування правових норм щодо правонаступництва землекористувача, судом не було застосовано норми глави 22 Земельного кодексу України.

При цьому, оспорюваною ухвали порушено право позивача на земельну ділянку та безпідставно вилучено її у ВАТ "Зеленбуд", який є правонаступником Львівського ремонтно –будівельного управління зеленого будівництва, при цьому Львівська міська рада, визначаючи частину земельної ділянки для будівництва спортивного комплексу, порушила порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок, встановлений ст. 151 ЗК України, і тим самим порушила його права як землекористувача ділянки.

Крім того, 03.11.2008 до Вищого господарського суду України скаржником - ВАТ "Зеленбуд" надіслано уточнення та доповнення до касаційної скарги, в якій скаржник просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 і прийняти нове рішення, яким визнати недійсною ухвалу Львівської міської ради  7-ї сесії 5-го скликання № 1150  від 25.10.2007 "Про затвердження Управлінню капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на                вул. Стрийській –вул. Кільцевій у м. Львові", з підстав зазначених в касаційній скарзі та доповнень до неї .

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, третьої особи-1, та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга  підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з Роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 05.04.1968 рішенням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих № 223 земельна ділянка розміром 139, 9 га була надана Міському (згодом - Обласному) ремонтно-будівельному управлінню зеленого будівництва у постійне землекористування. Це рішення було затверджено розпорядженням Ради Міністрів Української РСР № 397-р від 26.04.1968.

Рішенням виконкому Пустомитівської районної ради депутатів трудящих № 535 від 05.09.1968 було затверджено встановлені межі та розміри землекористування ремонтно-будівельного управління зеленого будівництва та видано акт на право користування землею площею 141, 5 га.

Відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області № 551від 18.03.1996, Львівське обласне підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління зеленого будівництва в процесі приватизації було перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Зеленбуд".

При цьому господарські суди дійшли висновку, що позивач                      ВАТ "Зеленбуд" на підставі вище зазначених рішень безпідставно вважає себе правонаступником Львівського ремонтно-будівельного управління зеленого будівництва стосовно користування земельною ділянкою, виділеної його правопопереднику в 1968 році виходячи з наступного.

Згідно зі ст. ст. 20, 22 Земельного кодексу Української РСР право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчувалось державними актами на право користування землею. Форми актів встановлювались Радою Міністрів СРСР. Зазначений документ видавався після відводу земельних ділянок в натурі. Приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, заборонялось.

Аналогічні норми містяться в ст. ст. 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990. При цьому, право володіння або право постійного користування землею посвідчувалось державними актами, які видавались і реєструвались сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Враховуючи вищенаведені норми та виходячи з того, що позивачем не надано доказів набуття ним права користування земельною ділянки по            вул. Стрийська –вул. Кільцева у м. Львові в порядку безоплатної приватизації, передачі, за давністю користування, на підставі цивільно-правових угод чи продажу на конкурентних засадах, або ж докази звернення до встановлених законом органів з відповідними заявами про надання цієї земельної ділянки у власність чи користування, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ухвала № 1150 від 25.10.2007 не стосується позивача та не порушує його права і охоронювані законом інтереси.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими доводами судів попередніх інстанцій виходячи з того, що відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, судами встановлено, що предметом спору в даній справі є визнання недійсною ухвали Львівської міської ради 7-ї сесії 5-го скликання № 1150 від 25.10.2007 "Про затвердження Управлінню капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на                     вул. Стрийській –вул. Кільцевій у м. Львові", якою земельну ділянку площею 24,3226 га зараховано до земель міста, змінено її цільове призначення (переведено з категорії земель сільськогосподарського призначення до категорії земель житлової та громадської забудови), а також затверджено Управлінню капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та надано земельну ділянку площею 24,3226 га на вул. Стрийській - вул. Кільцевій у постійне користування Управлінню капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, для будівництва спортивного комплексу (стадіону і обслуговуючої інфраструктури).

Крім того, господарськими судами встановлено, що у фактичному користуванні ВАТ "Зеленбуд" є земельна ділянка площею 50,8017 га (згідно з обмірами КП "Картограф"), технічна документація виготовлена та зареєстрована у встановленому порядку на земельну ділянку за                                   № 461011360008:005:0001.

Відповідно до пункту 4 роз'яснень Вищого господарського суду № 02-5/422 від 10.12.1996 "Про судове рішення", господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як вбачається з оскаржуваних судових актів, судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено діюче у 1968 - 1969 роках законодавство, яке встановлювало на той час підстави та порядок надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування.

Згідно з п. 1 статті 12 Земельного Кодексу України (далі –ЗК) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад (пп. а); надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пп. в); викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст (пп. ґ).

При цьому, пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, при розгляді даної справи місцевим та апеляційним господарськими судами не було застосовано норми Земельного кодексу України, які встановлюють порядок та підстави припинення постійного землекористування.  

Крім того, господарськими судами першої та апеляційної інстанції також не взято до уваги рішення Конституційного суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункт 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівської міської ради 7-ї сесії 5-го скликання №1150 від 25.10.2007 припинено право користування вказаною земельною ділянкою Львівського ремонтно-будівельного управління зеленого будівництва на підставі п. "в" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, тобто, на підставі припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

При цьому, судом встановлено, що Львівське обласне підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління зеленого будівництва було перетворене в процесі приватизації у Відкрите акціонерне товариство "Зеленбуд". Таким чином, попередніми судовими інстанціями не надано належної юридичної оцінки встановленим фактичним обставинам справи та не застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з ч. 6 ст. 18 Закону України від 04.03.1992 р. № 2163-ХІІ "Про приватизацію державного майна" створене при перетворенні державного підприємства акціонерне товариство є правонаступником приватизованого підприємства.

Відповідно до ч. 5 статті 59 Господарського кодексу України у разі перетворення одного суб'єкта в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України встановив, що прийняті рішення господарського суду Львівської області та постанова Львівського апеляційного господарського суду не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому вказані рішення та постанова не відповідають положенням ст. 43 ГПК України.

З огляду на наведене, касаційна інстанція на підставі ч. 2 ст.1115 ГПК України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору та їх подальшого врахування в сукупності з фактичними обставинами, встановленими судом першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають до скасування, а справа –передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду належить врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати всі суттєві обставини справи, встановити дійсні права та обов'язки сторін, надати належну оцінку зібраним доказам та постановити законне та обґрунтоване рішення.  

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Зеленбуд" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 17.06.2008 та рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2008 та у справі     № 23/361 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

         Головуючий, суддя                                                 Н. Дунаєвська

         Судді :                                                                        І. Волік

                                                                                              М. Михайлюк