Постанова

від 17.04.2012 по справі 36/160

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2012 № 36/160

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Кулачок О. А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 0501/39 від 17.01.2012

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Асоціації підприємств та організації по сприянню розвитку спортивної стрільби «Україна - Спорт»

на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011

у справі № 36/160 (суддя Мандриченко О. В.)

за позовом Національного технічного університету України «КПІ»

до Асоціації підприємств та організації по сприянню розвитку спортивної стрільби «Україна - Спорт»

про відшкодування збитків, у зв'язку з фактичним користування нежилими приміщеннями у сумі 40 618,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.68-69 т.1), заявлено про стягнення з відповідача збитків в сумі 45 197,43 грн., завданих позивачу фактичним користуванням відповідачем в період з 01.05.2005 по 03.04.2006 приміщеннями загальною площею 498,7 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Польова,38/1, які були передані відповідачу за договором оренди № 192 від 13.12.2000 та не звільнені останнім після закінчення дії вказаного договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2011, повний текст якого підписаний 15.12.2011, у справі № 36/160 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, внаслідок чого з боку останнього утворилась перед позивачем заборгованість по орендній платі у розмірі 45197,43 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Асоціація підприємств та організації по сприянню розвитку спортивної стрільби «Україна - Спорт» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 у справі № 36/160 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що в період, стягнення збитків за який є предметом даного позову, відповідач не перебував у спірних приміщеннях.

Ухвалою від 17.02.2012 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Асоціації підприємств та організації по сприянню розвитку спортивної стрільби «Україна - Спорт» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

05.04.2011 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшла заява в якій він просить, у зв'язку з терміновим відрядженням представника відповідача, розглянути за справу за відсутності представника відповідача.

Під час розгляду справи представник відповідача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 99, ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

13.12.2000 позивач як Орендодавець та відповідач як Орендар уклали договір оренди нежилих приміщень Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» № 192 (далі Договір), предметом якого є передача позивачем відповідачу в строкове платне та користування приміщення за адресою: м. Київ, вул. Польова, 38/1, корпус фізвиховання №24, підвальне приміщення площею 300,7 кв. м. та два навчальні класи в підвальному приміщенні площею 198 кв. м. для занять з учнями дитячо-юнацької школи НТУУ «КПІ» під розвиток фізичної культури та спорту, разом 498,7 кв. м. (п.1.1 Договору).

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Під час розгляду апеляційної скарги відповідач послався на те, у користування за плату йому було передано що лише частину з вказаних у п. 1.1 Договору приміщень, а саме підвальне приміщення площею 300,7 кв. м., а решта - два навчальні класи в підвальному приміщенні площею 198 кв.м. передані у безоплатне користування.

Проте, зазначені твердження апелянта до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 та Вищого господарського суду України від 24.01.2008 у справі № 16/652-36/587 за позовом Асоціації підприємств та організації по сприянню розвитку спортивної стрільби «Україна - Спорт» до Національного технічного університету України «КПІ» про стягнення 29 110,61 грн., на які при цьому послався апелянт та якими зазначені обставини встановлені, постановою Верховного Суду України від 25.03.2008 скасовані, а отже, посилання на факти, які встановлені в зазначених постановах, є безпідставними.

До того ж, зазначеною постановою Верховного Суду України від 25.03.2008 у справі № 16/652-36/587 встановлено, що всі приміщення, які передані в оренду за Договором, передані саме в платне користування, а отже, в силу приписів ст. 35 ГПК України, зазначений факт не потребує доведення.

Згідно п. 2.1 Договору вступ Орендаря у володіння та користування приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами Договору та акта приймання-передачі вказаного приміщення.

Факт прийняття відповідачем від позивача обумовлених у Договорі приміщень, а саме приміщення за адресою м. Київ, вул. Польова, 38/1, учбовий корпус 24, підвальне приміщення 300,7 кв. м. та два навчальні класи площею 198 кв.м., в орендне користування сторонами не заперечується та підтверджується Актом прийому-передачі приміщення в орендне користування від 01.04.2000 (а.с.112 т.1).

Зазначений факт також встановлений при вирішенні спорів в судових справах №№ 36/184, 6/445 - 42/190, 16/652 - 36/587, 35/454, 6/446, копії рішень в яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що Договір діє з 01.04.2000 до 01.04.2001.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 2.5 Договору сторонами погоджено, що в разі закінчення терміну Договору, у випадку дострокового розірвання, відповідач зобов'язаний в місячний термін здати по акту позивачу орендовані приміщення в належному технічному та санітарному стані.

Отже, згідно вимог закону та умов Договору відповідач повинен повернути позивачу спірні приміщення після обумовленого Договором строку орендного користування ними, і факт такого повернення має оформлюватись актом приймання - передачі.

Матеріли справи не місять доказів підписання сторонами такого акту.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, просить винести рішення про стягнення з відповідача збитків в розмірі 45 197,43 грн., що виникла у зв'язку з фактичним користуванням ним спірними приміщеннями в період часу з 01.05.2005 по 03.04.2006.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача у повному обсязі, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, факт користування відповідачем спірними приміщеннями у період часу до 01.05.2005 не потребує доведення в силу приписів ст. 35 ГПК України, оскільки встановлений під час розгляду судової справи № 6/446 за позовом Національного технічного університету України «КПІ» до Асоціації підприємств та організації по сприянню розвитку спортивної стрільби «Україна-Спорт» про стягнення 96 161,77 грн. (копія постанови Вищого господарського суду України від 12.01.2006 міститься в матеріалах справи) при вирішенні спору між позивачем та відповідачем щодо оплати останнім користування спірними приміщеннями у період часу, що передував спірному періоду, а саме до 01.05.2005.

Факт же звільнення спірних приміщень відповідачем саме 03.04.2006 підтверджується доданою позивачем до позову та відповідачем до апеляційної скарги копією акту державного виконавця від 03.04.2006, долученими до матеріалів справи позивачем оригіналом акту опису та арешту майна від 03.04.2006 (копію додано відповідачем до апеляційної скарги) та копією постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2006.

Зазначені документи складені в рамках виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 02.07.2004, виданого на виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2004 у справі № 36/184 за позовом Національного технічного університету України «КПІ» до Асоціації підприємств та організації по сприянню розвитку спортивної стрільби «Україна-Спорт» про виселення (а.с.81-83 т.1), яким позовні вимоги позивача задоволено повністю - відповідача виселено з приміщень, що передані йому позивачем за Договором.

Відповідач в апеляційні скарзі наполягає на тому, що спірні приміщення ним були звільнені ще в 2003 році, на доказ чого додає до апеляційної скарги копії договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.12.2003, укладеного між відповідачем та Центром службово-прикладних видів спорту, Акту № 117 від 16.05.2003, складеного СВП «Енергозбут Київенерго» АЕК «Київенерго», та довідки ДЗАТ «Охорона - Комплекс» від 29.04.2003.

Проте, колегія суддів не може прийняти вказані докази як належні на підтвердження факту звільнення відповідачем спірних приміщень в 2003, оскільки факт укладення відповідачем з іншою юридичною особою, окрім позивача, договору оренди не є доказом звільнення відповідачем спірних приміщень, адже не свідчить а ні про фактичне виконання такого договору, а ні про те, що відповідач звільнив приміщення, які були предметом Договору. До того ж, за умовами договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.12.2003 між відповідачем та Центром службово-прикладних видів спорту відповідачу в орендне користування передано приміщення площею 7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Курська, 4, в той час як за умовами Договору звільненню підлягали приміщення загальною площею 498,7 кв.м.

Акт № 117 СВП «Енергозбут Київенерго» АЕК «Київенерго» від 16.05.2003 та довідка ДЗАТ «Охорона - Комплекс» від 29.04.2003 також не можуть бути прийняті колегією суддів як належні докази на підтвердження обставин, що на них посилається відповідач, оскільки актом лише підтверджується, що на момент перевірки, 16.05.2003, електропостачання відповідача у приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Польова, 38/1 було відсутнє внаслідок його відключення від внутрішніх електромереж самостійним рішенням керівництва відповідача, а довідкою - що 25.04.2003 приміщення відповідача за адресою: м. Київ, вул. Польова, 38/1 були зняті з охорони о 10 годині 38 хвилин 11 секунд.

Отже, на думку колегії суддів, жодного належного документального доказу на підтвердження звільнення спірних приміщень у 2003 році, так само як й в період з 01.05.2005 по 03.04.2006 (дату фактичного виконання рішення суду у справі № 36/184 про виселення відповідача із спірних приміщень) відповідачем суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту перебування відповідача у спірних приміщеннях в період з 01.05.2005 по 03.04.2006.

Збитки в розмірі 45 197,43 грн., які позивач просить стягнути з відповідача за період з 01.05.2005 по 03.04.2006, складаються з орендної плати в сумі 16 123,32 грн., комунальних платежів в сумі 4 184,92 грн., експлуатаційних платежів в сумі 19 529,56 грн. та відшкодування податку на землю в сумі 5 359,63 грн. і виникли наслідок фактичного користування відповідачем спірними приміщеннями, які він в порушення умов Договору не звільнив в обумовлені сторонами строки.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з вимог закону та умов Договору, відповідач мав обов'язок звільнити приміщення, які були йому передані за Договором після закінчення строку його дії, проте цього не зробив, чим порушив законні права позивача як власника спірних приміщень і завдав йому збитків, які в даному випадку дорівнюють вартості послуг, які відповідач споживав без будь-яких правових підстав протягом спірного періоду, в той час як позивач був позбавлений можливості користуватися належним йому майном.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За правилами ч. 2 ст. 509 та ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків.

Позивачем доведено наявність всіх передбачених законом умов для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

За правилами до ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Заявлені позивачем до стягнення збитки складаються з орендної плати (16 123,32 грн.), комунальних платежів (4 184,92 грн.), експлуатаційних платежів (19 529,56 грн.) та відшкодування податку на землю (5 359,63 грн.).

З матеріалів справи і розрахунків позивача слідує, що орендну плату (16 123,32 грн.) позивач нараховує, виходячи з встановленого Договором її розміру, що, на думку колегії суддів, є цілком правомірним, оскільки пунктом 3.5 Договору сторони обумовили, що у випадку закінчення дії Договору відповідач сплачує позивачу орендну плату виходячи із строку фактичного користування приміщень згідного з актом приймання-передачі.

В даному випадку акт приймання-передачі щодо повернення відповідачем позивачу приміщень, переданих йому за Договором, сторонами не складався, проте період фактичного протиправного користування відповідачем зазначеними приміщеннями з 01.05.2005 по 03.04.2006 включно доведений наявними в матеріалах справи документальними доказами, а тому позивач має законне право вимагати сплати відповідачем орендної плати за цей доведений строк фактичного користування відповідачем приміщеннями після закінчення дії Договору.

Решту збитків у вигляді комунальних платежів (4 184,92 грн.), експлуатаційних платежів (19 529,56 грн.) та відшкодування податку на землю (5 359,63 грн.) позивач визначає виходячи з фактичної площі займаних відповідачем приміщень, що, на думку колегії суддів, є вірним.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення вимог позивача в цій частині, посилається на те, що оплата відповідачем комунальних та експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю умовами Договору не передбачена.

Проте, зазначені обставини колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не впливають на вирішення спору сторін по суті, оскільки предметом спору в даній справі є стягнення збитків, завданих порушенням умов Договору щодо повернення майна, а не стягнення заборгованості за Договором.

Тобто, в даному випадку відшкодуванню підлягають фактично завдані відповідачем позивачу збитки, розмір яких не визначається умовами Договору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та правомірно стягнув з відповідача збитки в сумі 45 197,43 грн., завдані позивачу фактичним користування відповідачем в період з 01.05.2005 по 03.04.2006 (в рішенні суду першої інстанції помилково зазначено «по 28.02.2006») приміщеннями загальною площею 498,7 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Польова,38/1, які були передані відповідачу за договором оренди № 192 від 13.12.2000 та не звільнені ним після закінчення дії вказаного договору.

Рішення суду першої інстанції від 08.12.2011 у справі № 36/160 колегією суддів залишається без змін, апеляційна скарга Асоціації підприємств та організації по сприянню розвитку спортивної стрільби «Україна - Спорт» - без задоволення.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Асоціацію підприємств та організації по сприянню розвитку спортивної стрільби «Україна - Спорт».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Асоціації підприємств та організації по сприянню розвитку спортивної стрільби «Україна - Спорт» на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 у справі № 36/160 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 у справі № 36/160 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 36/160.

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.