Рішення

від 20.11.2008 по справі 3/206

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/206

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "20" листопада 2008 р.Справа №  3/206

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Мохонько К.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТОВ „ВВС-ЛТД” с. Хотів, Києво-Святошинський район, Київської області

до відповідача: ТОВ „Терра-Тіко” м. Кіровоград

про стягнення 33560 грн. 65 коп.

Представники сторін:

від позивача – не з'явився

від відповідача – не з'явився

В судовому засіданні 19.11.08р. оголошувалась перерва до 20.11.08р. на 17 годину 00 хвилин.

                                                       ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 25091 грн. 56 коп. боргу та 3221 грн. 38 коп. неустойки. В заяві б/н позивач просить додатково стягнути з відповідача 4492 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 754 грн. 73 коп. штрафних санкцій. В судовому засіданні 19.11.08р. представник позивача позов підтримав, представник відповідача в усній формі позов заперечив. В наступне засідання 20.11.08р. представники сторін не з'явились, про причини неявки не повідомили, ніяких клопотань не подавали.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи господарський  суд з'ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами укладений договір купівлі-продажу від 15.01.07р. За умовами договору продавець /позивач/ продає, а покупець /відповідач/ купує лікарські засоби, вироби медичного призначення та засоби косметичної промисловості (далі товар). Покупець здійснює розрахунки за товар з відстроченням терміну оплати за одержаний товар в строки зазначені у видаткових накладних. Договір набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін і діє протягом трьох років. Договір підписаний представниками сторін та посвідчений печатками підприємств.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона / продавець / передає або зобов'язується передати майно / товар / у власність другій стороні / покупцеві /, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно / товар / і сплатити за нього певну грошову суму.          

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов договору по накладним від 20, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 29, 30 листопада 2007 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 32663 грн. 10 коп. Відповідач здійснив часткову оплату в сумі 7571 грн. 54 коп., решта боргу в сумі 25091 грн. 56 коп. залишилась не оплаченою.

Під час судового розгляду справи відповідач сплатив 25091 грн. 56 коп. боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 794 від 23.09.08р. і визнається представником позивача.

Тому, провадження по справі в частині стягнення 25091 грн. 56 коп. основного боргу підлягає припиненню по п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Згідно зі ст. ст. 546, 547, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Неустойкою / штрафом, пенею / є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення стосовно стягнення неустойки передбачені ст. ст. 230, 231 ГК України.

Пунктом 6.1 договору визначено, що за порушення строків оплати товару передбачених п. 4.3.2 договору (тобто строків оплати зазначених в кожній накладній) покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Сума пені нарахована з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, за період з 22 листопада 2007 року по 22 травня 2008 року, враховує зміну суми залишку боргу відповідача та облікової ставки Національного банку України і становить 2303 грн. 66 коп.

Позовні вимоги в частині стягнення 4492 грн. 98 коп. інфляційних втрат та 754 грн. 73 коп. 3 % річних господарським судом не розглядаються по суті, а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

При первісній подачі позову позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних в будь-якій сумі взагалі не заявлялись, хоча позивач мав і має право на їх нарахування та стягнення з відповідача.

Таким чином, подана позивачем позовна заява б/н від 18.07.08р. разом з клопотанням про внесення змін до позовної заяви, зареєстровані в суді 03.11.08р. як додатки до даної справи, в дійсності є заявою про нові позовні вимоги – стягнення 4492 грн. 98 коп. інфляційних втрат та 754 грн. 73 коп. 3 % річних, які не були первісно заявлені при подачі позову і відповідно на вказану заяву не може розповсюджуватись ч. 4 ст. 22 ГПК України, як на заяву про збільшення позовних вимог.     

Позов підлягає частковому задоволенню.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням директора підприємства на лікарняному задоволенню не підлягає, так як наявних в справі документів достатньо для розгляду справи по суті в порядку ст. 75 ГПК України, а явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась.   

Судові витрати з відповідача не стягуються, так як вони добровільно перераховані позивачу по платіжним дорученням № 795, № 796 від 23.09.08р.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 193, 230 – 232, 343 ГК України, ст. ст. 526, 546, 547, 549, 625, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 22, 32 – 34, 43, 75, 80, 82 – 85, 116, 117 ГПК України господарський суд

                                                     ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ „Терра-Тіко” м. Кіровоград вул. Героїв Сталінграду 16/17 р/р 26008312183001 КФ КБ „Приватбанк” МФО 323583 код ЄДРПОУ 31008130 на користь ТОВ „ВВС-ЛТД” с. Хотів, вул. Промислова 3, Києво-Святошинського району, Київської області р/р 26009012817085 в Укрексімбанку МФО 322313 код ЄДРПОУ 19351156 – 2303 грн. 66 коп. пені.

Наказ видати.

Провадження по справі в частині стягнення 25091 грн. 56 коп. основного боргу – припинити.

В задоволенні решти позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному ГПК України.

Суддя