Рішення

від 06.10.2008 по справі 50/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  50/295

06.10.08

За позовом     відкритого акціонерного товариства «Київміськсантехмонтаж»

до                     товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс»

про                   стягнення 56 356,98грн.

Суддя  Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача             Гончакова Л.В. (дов. від 04.04.2008 № 87)

від відповідача          Ганюк Ю.Ю. (дов. від 03.06.2008)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги відкритого акціонерного товариства «Київміськсантехмонтаж»до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс»про стягнення 56 356,98грн. за неналежне невиконання зобов'язання за договором поставки від 18.12.2007 № 14.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.08.2008 порушено провадження у справі № 50/295 та призначено її до розгляду на 22.09.2008.

Представник відповідача в судове засідання 22.09.2008 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через відділ діловодства господарського суду подав клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку із неможливістю надати суду витребувані документи. У зв'язку із задоволенням клопотання відповідача розгляд справи було відкладено на 06.10.2008.

В судовому засіданні 06.10.2008 позивач надав додаткові докази та дав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник позивача підтримав, заявлене в позовній заяві, клопотання про забезпечення позову, шляхом накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах заявленого позову, проте доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду не надав, тому у задоволенні клопотання судом відмовлено.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву та надав пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2007 між відкритим акціонерним товариством «Київміськсантехмонтаж»(далі-позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс»(далі-відповідач) було укладено договір поставки товару від  № 14 (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1 договору позивач зобов'язався  поставити, а відповідач  прийняти та оплатити прилади і обладнання КВП та автоматики.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору передбачено, що  позивач зобов'язався передати відповідачу товар протягом 2-х календарних днів з моменту підписання договору, а відповідач в свою чергу зобов'язався протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання товару перерахувати на розрахунковий рахунок  позивача кошти.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідно до  видаткових накладних від 19.12.2007 № РН-0000004 на суму 26 239,42грн. та від 19.12.2007 № РН-0000003 на суму 23 574,94 грн., які скріплені печаткою відповідача.

Вищевказані накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу  та прийняття його останнім.

Проте судом встановлено, що оплата за поставлений товар відповідачем здійснена не була і на день подачі позову основна заборгованість відповідача становить 49 814,36грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки від 23.07.2008, відповідно до якого відповідач повністю визнав заборгованість перед позивачем.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 49 814,36 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 49 814,36 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в сумі 6 542,62 грн. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до п.4.1. договору у разі порушення термінів перерахування платежів відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від прострочення платежу за кожен день прострочки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.4.2) та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 6 542,62 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським Кодексом України та ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс»(04209,м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 1, код ЄДРПОУ 30440998) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь відкритого акціонерного товариства «Київміськсантехмонтаж»(01042, м. Київ,              вул. Патріса Лумумби, 3;  код ЄДРПОУ 03334807) основний борг в сумі 49 814 (сорок дев'ять тисяч вісімсот чотирнадцять)грн. 36 коп.; пеню в сумі 6 542 (шість тисяч п'ятсот сорок дві)грн. 62коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 563(п'ятсот шістдесят три)грн. 57коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 23.10.2008