Рішення

від 02.10.2008 по справі 48/236

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/236

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  48/236

02.10.08

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Дніпроважмаш»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Трансенергосервіс»

Простягнення 37373,78 грн.

За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Трансенергосервіс»

До Відкритого акціонерного товариства «Дніпроважмаш»

Провизнання договору недійсним

Суддя Сулім В.В.

Представники:

Від позивача:           

Від відповідача:           

У судових засіданнях 16.09.08р. та 23.09.08р. оголошувалася перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.10.08р. за згодою присутніх у судовому засіданні сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансенергосервіс»про стягнення компенсації за користування земельною ділянкою площею 0,418 га у розмірі 36100,60 грн., а також просив покласти на Відповідача судові витрати.

03.09.08р. ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження по справі № 48/236 та призначено її до розгляду на 16.09.08р.

15.09.08р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансенергосервіс»подало до Господарського суду міста Києва зустрічний позов про визнання недійсним договору оренди землі від 02.09.04р., укладеного між ВАТ «Дніпроважмаш»та Дніпропетровською міською радою, недійсним, а також просило покласти на Відповідача за зустрічним позовом судові витрати.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з їхніми правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 ГПК України.

          Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

          Судом у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.09.08р. Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому з вимогами, викладеними у позові не погоджується, вважає їх безпідставними та неправомірними з тих підстав, що Позивач не надав суду ні доказів, ні істотних обґрунтувань, які б підтверджували правовідносини між Позивачем та Відповідачем; оскільки Відповідач не укладав з Позивачем жодного договору щодо оренди або суборенди частини земельної ділянки розміром 0,418 га, то й відсутні підстави для нарахування плати за користування цією частиною земельної ділянки, а тому Відповідач не має жодних зобов'язань перед Позивачем щодо грошової компенсації за користування зазначеною земельною ділянкою.

Відкрите акціонерне товариство «Дніпроважмаш»у судовому засіданні 23.09.08р. надало суду відзив на зустрічний позов, в якому вказує, що зустрічний позов є безпідставним та суперечить вимогам чинного законодавства України з тих мотивів, що положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»не поширюють свою дію на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим Законом, в тому числі на правовідносини, які виникли на підставі договору оренди землі від 02.09.04р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Відповідачем за зустрічним позовом; питання щодо зміни розміру орендної плати регулюються відповідними умовами договору оренди землі від 02.09.04р. та положеннями законодавства України.

Крім того, 23.09.08р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансенергосервіс»через канцелярію суду подало доповнення до зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди землі від 02.09.04р., в якому підтримав свої позовні вимоги, які обґрунтовує  також й тим, що в результаті внесення змін до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», що регулюють відносини оренди земельних ділянок комунальної та державної форм власності, договір оренди землі від 02.09.04р. необхідно було привести у відповідність з вимогами зміненого законодавства в частині сплати орендної плати та внести до договору відповідні зміни, однак оскільки договір оренди землі від 02.09.04р. у відповідність до чинного законодавства України не приведений, то Позивач за зустрічним позовом вважає зазначений договір недійсним.

          Розглянувши подані документи, заслухавши представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Дніпроважмаш»(позивачем за первісним позовом) та Дніпропетровською міською радою був укладений договір оренди землі. Відповідно до умов даного договору оренди землі Дніпропетровська міська рада надала в оренду позивачеві земельну ділянку загальною площею 109,8123 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сухий острів,3 (Ленінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:08:589:0041.

Відповідно до пункту 1.3. даного договору оренди землі підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 07.08.2002 року №137/3 та від 02.06.2004 року №86/17.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з пунктом 2.3. даного договору оренди землі становить 474 320 823,96 (чотириста сімдесят чотири мільйона триста двадцять тисяч вісімсот двадцять три) гривні 96 копійок.

Пунктом 3.1. даного договору оренди землі, з урахуванням рішення міської ради від 07.08.2002 року №137/3, визначено, що договір оренди землі від 02.09.2004 року укладений до сьомого серпня дві тисячі сімнадцятого року.

Згідно з пунктом  4.1. даного договору оренди землі річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) і складає 1(%) відсоток від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

У зв'язку із щорічними змінами нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 109,8123 га, передбачений договором оренди землі розмір орендної плати за земельну ділянку в 2006 році склав 4 909 220,53 (чотири мільйона дев'ятсот дев'ять тисяч двісті двадцять) гривень 53 копійки. В 2007 році  позивач сплатив земельний податок за орендовану земельну ділянку у сумі 4 909 204,90 (чотири мільйона дев'ятсот дев'ять тисяч двісті чотири) гривні 90 копійки. Загалом за два роки позивач сплатив земельний податок за орендовану земельну ділянку площею 109,8123 га у сумі 9 818 425,43 (дев'ять мільйонів вісімсот вісімнадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) гривень 43 копійки.

25 грудня 2003 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроважмаш»(відповідачем за  первісним позовом) був укладений договір № 1/3-337 про дольову участь у будівництві. Відповідно до умов даного договору про дольову участь у будівництві сторони інвестували грошові кошти в будівництво цілісного майнового комплексу –автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сухий острів, 3.

Додатковою угодою №1 до договору про дольову участь у будівництві була встановлена загальна фактична вартість будівництва автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, яка склала 4 504 402,25 (чотири мільйона п'ятсот чотири тисячі чотириста дві) гривні 25 копійок.

09 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про визначення (розподіл) часток. За цим договором про визначення (розподіл) часток і у відповідності до умов договору про дольову участь у будівництві № 1/3-337 від 25 грудня 2003 року та Додаткової угоди №1 до договору про дольову участь у будівництві № 1/3-337 сторони домовились визначити частку кожного з урахуванням фактично профінансованого будівництва, а саме:

-          відповідачеві належить на праві власності 98/100 частини автомобільної газонаповнювальної компресорної станції у розмірі 4 504 402,25 (чотири мільйона п'ятсот чотири тисячі чотириста дві) гривні 25 копійок;

-          позивачеві належить на праві власності 2/100 частини автомобільної газонаповнювальної компресорної станції у розмірі 90 066,68 (дев'яносто тисяч шістдесят шість) гривні 68 копійок.

Право власності позивача та відповідача на об'єкт нерухомого майна підтверджується свідоцтвами про право власності на частку у розмірі 98/100 та 2/100 будівлі автомобільної газонаповнювальної компресорної станції.

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 31.03.2006 року автомобільна газонаповнювальна компресорна станція була введена в експлуатацію.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), повно та всебічно оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови в первісному позові та в зустрічному позові.

Первісний позов обґрунтовано виходячи з наявності фактів, що нібито відповідач за первісним позовом, протягом двох років володіючи і управляючи в повному обсязі всім цілісним майновим комплексом автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, яка займає частину  земельної ділянки, орендованої позивачем за первісним позовом, не сплачував оренду за земельну ділянку у розмірі 0,418 га.

Між тим, з такими твердженнями позивача за первісним позовом суд погодитись не може, враховуючи передбачені нормами чинного законодавством України вимоги щодо укладання та виконання договорів оренди земельної ділянки.

Так, аналізуючи зміст договору оренди землі від 02 вересня 2004 року, договору № 1/3-337 про дольову участь у будівництві від 25 грудня 2003 року, договору про визначення (розподіл) часток від 09 листопада 2006 року, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що правовідносини стосовно оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сухий острів,3 (Ленінський район) між позивачем та відповідачем не виникали. Земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сухий острів,3 (Ленінський район) була надана позивачеві в оренду на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 07.08.2002 року №137/3 та від 02.06.2004 року №86/17 з подальшим укладанням з Дніпропетровською міською радою договору оренди землі.

Частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статтею 15 Закону України «Про плату за землю»власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі»від 06.08.1998 р. № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими та речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Під час розгляду справи позивач за первісним позовом належними та допустимими доказами не довів існування правовідносин щодо оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сухий острів,3 (Ленінський район), між ним та відповідачем за первісним позовом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача компенсації за користування земельною ділянкою площею 0,418 га у розмірі 37 373,78 (тридцять сім тисяч триста сімдесят три) гривні 78 копійок не можуть бути задоволені, зважаючи на приписи частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 93 Земельного кодексу України статті 13 та частини 1 статтею 15 Закону України «Про плату за землю», частини 1 та частини 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі»від 06.08.1998 р. № 161-XIV.

          Щодо зустрічного позову суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини статті 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України.

Положеннями статті 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі»від 06.08.1998 р. № 161-XIV визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частина 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі»від 06.08.1998 р. № 161-XIV встановлює істотні умови договору оренди землі, а саме: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України «Про оренду землі»від 06.08.1998 р. № 161-XIV невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі»від 06.08.1998 р. № 161-XIV укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Обов'язок укладання в письмовій формі, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди землі встановлений частиною 2 статті 290 Господарського кодексу України.

Як зазначається в пункті 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Наявні в матеріалах справи докази, які дослідженні судом, свідчать про те, що оскаржуваний договір оренди землі від 2 вересня 2004 року укладений у письмовій формі. Даний договір містить всі істотні умови, передбачені законодавством України для такого виду договорів.

2 вересня 2004 року цей договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу. Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки засвідчено начальником Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів. Даний договір оренди земельної ділянки зареєстрований 29 жовтня 2004 року у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №5756.

Щодо посилань позивача за зустрічним позовом на невідповідність оскаржуваного договору оренди землі від 2 вересня 2004 року  вимогам Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107-VI та Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03 червня 2008 р. №309-VI необхідно виходити з такого.

Згідно із ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 р. за

№ 1-рп/99 «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)»положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

В той же час, Конституційний Суд визначив, що зазначений конституційний принцип може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

За загальним правилом, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли це прямо передбачено законом.

Закон України від 03 червня 2008 року №309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»не передбачає зворотню дію в часі його положень, зокрема не містить положень про поширення його дії на правовідносини, що виникли на підставі договорів оренди землі, укладених до набуття чинності цим законом. Також в законі відсутні нормативні приписи, що зобов'язували б в обов'язковому порядку вносити зміни до договорів оренди землі, укладених до набуття чинності цим законом, або ж передбачали підстави для розірвання чи визнання недійсними таких договорів оренди землі.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Можливість та підстави розірвання договору або ж внесення змін до договору  в односторонньому порядку можуть встановлюватись виключно законом чи передбачатись сторонами у договорі.

Згідно із частиною 6 статті 93 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III із змінами та доповненнями  відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Як визначено частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України  «Про оренду землі»від 06.08.1998 р. № 161-XIV визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Частина 1 статті 629 Цивільного кодексу України визначає договір обов'язковим для виконання сторонами.

В частині 3 статті 6 Цивільного кодексу України закріплено принцип, який не дає можливості сторонам в договорі  відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Порядок внесення змін до договору оренди землі від 2 вересня 2004 року передбачений розділом 12 договору. Так, згідно із пунктом 12.1 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Таким чином, оскільки положення Закону України від 03 червня 2008 року №309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»не поширюють свою дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, в тому числі, на правовідносини, які виникли на підставі договору оренди землі від 02 вересня 2004 року, при вирішенні питання щодо зміни розміру орендної плати слід керуватися  відповідними умовами договору оренди землі від 02 вересня 2004 р.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач за зустрічним позовом не є стороною цього Договору, а тому має право звертатися до суду із позовом про визнання договору оренди землі від 02 вересня 2004 року недійсним лише у разі порушення його прав цією угодою. Проте, Позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів того, що його права та охоронювані законом інтереси були порушені договором оренди землі від 02 вересня 2004 року.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 02 вересня 2004 року, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сухий острів,3 (Ленінський район) є необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1.          У первісному позові відмовити повністю.

2.          У зустрічному позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                           В.В.Сулім