Рішення

від 06.11.2008 по справі 29/215пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/215пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.11.08 р.                                                                                                       Справа № 29/215пн                               

Суддя господарського суду Донецької області Джарти В.В.

при секретарі судового засідання   Перекрестній О.О.          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, від імені якого діє Донецька філія ВАТ ВТБ Банк м. Донецьк                                                      

До відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “ОБЛИК” м. Донецьк

                          2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма “Донбаскамінь” м. Донецьк

Третя особа: Відділ державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції в м. Донецьку

Предмет спору: визнання недійсним правочину щодо відмови від права власності.

За участю представників  сторін:

Від позивача    Щербак І.К. – довіреність № 150/11.5.2 від 06.09.08

Від відповідача-1    не з'явився

Від відповідача-2    Костенко Т.І. – протокол зборів

Від третьої особи    не з'явився  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк” Донецька філія ВАТ ВТБ Банк м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОБЛИК” м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма “Донбаскамінь” м. Донецьк, за участю третьо особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції в м. Донецьку, про визнання недійсним правочину, вчинений ТОВ „Облік”, щодо відмови від права власності на заставлене майно на користь ТОВ „Фірма „Донбаскамінь” з підстав невідповідності оспорюваного правочину в цій частині вимогам ст. 17 Закону України “Про заставу”.

В обґрунтування  позовних вимог позивач посилається на договір застави рухомого майна від 12.11.2001 р., додатки до договору, додаткову угоду № 1 від 18.11.2003 р., виконавчий напис від 17.01.2005 р., постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2005 р., лист № 1779/300-04-2 від 09.09.08, витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна № 20663735 від 08.09.2008 р., акт опису й арешту майна від 26.01.2005 р.

Згідно письмових уточнень позовних вимог від 16.10.2008 р. позивач доповнив вимоги та просить зобов'язати відповідача-2 повернути відповідачу-1 у натурі все одержане майно.

Відповідач-1 надав відзив на позов, яким заперечує проти позовних вимог та вважає, що обов'язки по договору застави ним виконані, а виконавче провадження по зверненню стягнення на майно ТОВ „Облик” підлягає припиненню на підставі п. 8 ст. 37 ЗУ „Про виконавче провадження”, оскільки сума, яка підлягає перерахуванню, банком отримана.

Також відповідач-1 пояснив, що АКБ „Мрія” не скористувався своїм правом передбаченим ст. 57 ЗУ „Про виконавче провадження” оскаржити результати експертизи по оцінці майна в 10-ти денний строк, таким чином, банк висловив свою згоду на реалізацію заставленого майна для отримання 159724,48 грн. в рахунок погашення зобов'язань по кредитному договору. Тому ствердження позивача, що він не може задовольнити свої вимоги по кредитному договору в сумі 572030,48 грн. не відповідає обставинам даної справи.

Відповідач-1 зазначив, що з 29.03.2005 р. по 05.04.2005 р. ним в АКБ „Мрія” була перерахована сума у розмірі 682629,86 грн., в тому числі 159724,48 грн. отриманої в результаті реалізації заставленого майна. Після чого, банк направив в Петровське районне управління юстиції в м. Донецьку лист, яким повідомив, що борг ТОВ „Облик” частково погашений та складає 572030,48 грн. 30.07.2007 р. Петровське управління юстиції в м. Донецьку відправило на адресу ТОВ „Облик” копію листа АКБ „Мрія” № 9210-5/07, в якому повідомлялося, що сума повторної оцінки складає 164840,95 грн. Але позивач знову не оскаржив суму оцінки, тим самим погодився на отримання даної суми.

Відповідач-2 надав письмові пояснення по справі та вважає, що посилання позивача на п. 5 ст. 216 ЦК України про застосування наслідків недійсності нікчемної угоди неспроможне, оскільки вказана стаття не містить права у зацікавленої сторони пред'явлення вимоги правових наслідків недійсності угоди. Крім того, одностороння реституція в даному випадку не передбачена законом.

Представник третьої особи надав письмові пояснення по справі, якими повідомив, що оскільки рішенням господарського суду № 19/58пд від 19.05.08 договір купівлі-продажу № 3/06 від 18.06.2004 р., укладений між ТОВ „Облик” і ТОВ „Фірма „Донбаскамінь” було визнано недійсним, тому відмова ТОВ „Облик” від права власності не спірне майно на користь ТОВ „Фірма „Донбаскамінь” є не чим іншим, як намагання ухилитись від обов'язків перед ВАТ ВТБ Банк щодо погашення кредиту.

Представник третьої особи зазначив, що 18.01.2005 р. на виконання надійшов виконавчий напис виданий приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу 17.01.2005 р. та було відкрите виконавче провадження щодо звернення стягнення на майно ТОВ “Облик” на користь АКБ “Мрія” на суму 1 187 180 грн., 26.01.2005 р. складено акт опису та арешту майна боржника, та здійснено експертну оцінку його вартості. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання директор ТОВ „Облик” Донськой В.П., про що розписався в акті опису та арешту. В ході виконання виконавчого напису, 09.03.05 державним виконавцев було надіслано листи ТОВ „Облик” та АКБ „Мрія” з повідомленням, що 16.03.2005 р. відбудеться оцінка описаного майна експертом. 15.03.2005 р. державним виконавцем було винесено поставнову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні – СПД Максимова В.В. Того ж дня було складено договір на проведення експертної оцінки арештованого майна. 25.03.2005 р. було отримано звіт про риночну вартість описаного майна, яка склала 159724,48 грн., після чого державним виконавцем було надіслано лист на адресу ТОВ „Облик” з пропозицією з”явитись до відділу ДВС для ознайомлення з експертизою на арештоване майно. Через деякий час від АКБ „Мрія” надійшов лист з повідомленням, що ТОВ „Облик” частково сплачена заборгованість на користь банку залишок боргу складає 572030,48 грн. 05.09.2006 р. державним виконавцем вдруге описане майно ТОВ „Облик” за адресою: 83038, м. Донецьк, вул. Електровозна, 25. 09.01.2007 р. складено договір на повторне проведення оцінки майна з експертом – СПД Утянським С.М. 19.06.2007 р. державним виконавцем отримано звіт про риночну вартість описаного майна станом на 12.03.2007 р., яка складає 164840,95 грн. При проведенні виконавчих дій, копії документів виконавчого провадження надсилались ТОВ „Облик”, які боржник ігнорував, на вимоги з'явитись до відділу ДВС не звертав уваги.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні від 06.11.2008 р. зазначили, що на момент складення опису та  здійснення арешту майна Донським В.Ф. не було проінформовано представників виконавчої служби, що спірне майно вже відчужене ТОВ “Облик” на користь ТОВ “Фірма “Донбаскамінь” за договором купівлі-продажу № 3/06 від 18.06.2004 р.

Суд розглядає остаточні вимоги позивача.

Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив:

18.06.2004 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Облик” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Донбаскамінь” (Покупець) укладено договір за  № 3/06, який за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 ЦК України.

Згідно умов вказаного договору Продавець зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити обладнання для цеху камнеобробки, найменування, кількість та ціна якого визначені згідно специфікації.

На виконання умов Договору Продавець згідно накладної № 11 від 18.06.2004 р. та акту приймання-передачі №1 від 18.06.2004 р., передав, а Покупець прийняв та згідно платіжного доручення №1 від 23.06.2004 р. оплатив визначене специфікацією обладнання на загальну суму 1 000 000, 00 грн.

Слід зазначити, що по справі № 39/58пд винесено рішення від 19.05.2008 р., яким задоволено позовні вимоги ВАТ “ВТБ Банк” Донецька філія м. Донецьк щодо визнання недійсним договіру купівлі-продажу № 3/06 від 18.06.2004 р., укладений між ТОВ “Облик” та ТОВ “Фірма “Донбаскамінь”.

В судовому засіданні 30.07.2008 р. по справі № 32/20пн за позовом ТОВ “Фірма “Донбаскамінь” м. Донецьк до Відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції в м. Донецьку, за участю третіх осіб: ТОВ “Облик” м. Донецьк та ВАТ ВТБ банк м. Київ, про визнання права власності на майно, виключення майна з акту опису та арешту від 05.09.06 ТОВ „Облик” було надано заяву від 30.07.2008 р. про відмову від права власності на заставлене майно на користь ТОВ „Фірма „Донбаскамінь” з посиланням на п. 2 ст. 346 та п. 2 ст. 347 ЦК України.

За змістом вищезгаданої заяви відповідач-1 відмовляється від права власності на наступне майно:

- станок шліфувальний колесно-ричажний СКР-01,  1999 р.в., заводський № 83;

-          станок шліфувально-полірувальний ЗЛ 722, 1999 р.в., б/н;

-          станок FLP 1000, 1999 р.в., заводський № 18195001;

-          станок ЛШ-192, 1999 р.в., заводський № 2;

-          пристосування для порізки (станка поріз очного СП-450), 1999 р.в., б/н;

-          міні-мастер для оброблення каміння, 1998 р.в., заводський № 46;

-          компресор ЕПКУ-1,7/10, 2000 р.в., заводський № 146;

-          повітрозбирач 800л, 2000 р.в., заводський № 80;

-          станок продольно-шліфувальний SZ-1250, 2001 р.в., заводський № 02.2039.02;

-          станок ортогонального багатодискового розпилювачного моделі  СОМР-1250, 1990 р.в., б/н;

-          модуль-шліфувальний МШ-5, 1991 р.в., б/н.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені у статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.

Частина 1 цієї статті встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як підтверджується матеріалами справи, майно, що вказане у заяві про відмову від права власності на заставлене майно на користь відповідача-2, було передано у заставу АКБ „Мрія”, що підтверджується договором № 78з/2001 застави рухомого майна, посвідченого 12.11.2001 р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мангушем А.М. в реєстрі за  № 5573, а саме:    

-          станок шліфувальний колесно-ричажний СКР-01;

-          станок шліфувально-полірувальний ЗЛ 722;

-          станок FLP 1000;

-          станок ЛШ-192;

-          пристосування для порізки (станок порізочний СП-450);

-          міні-мастер для оброблення каміння;

-          компресор ЕПКУ-1,7/10;

-          повітрозбирач 800 л;

-          станок продольно-шліфувальний SZ-1250;

-          станок ортогонального багатодискового розпилювачного моделі  СОМР-1250;

-          модуль-шліфувальний МШ-5.

Договір застави був укладений між ТОВ „Облик” та АКБ „Мрія” з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Облик” за договором кредитної лінії № 78/2001 від 12.11.2001 р.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань позичальником відділом державної виконавчої служби Петровського районного управлінням юстиції в м. Донецьк було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2005 р., згідно з якою було звернуто стягнення на усе спірне рухоме майно.  

Правове регулювання відносин, що виникають з приводу забезпечення виконання зобов'язань у вигляді застави, регулюються Законом України “Про заставу”, ст.ст. 572-593 ЦК України, застосування яких можливе через продовження існування взаємних прав та обов'язків сторін.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України “Про заставу” заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Відповідно до п. 4.3.5 договору застави, заставодавець без письмової згоди заставодержателя не має права здійснювати дії, казані в п. 3.2 цього договору.

Пунктом 3.2 договору застави передбачено, що до виконання зобов”язання в повному обсязі, заставодавець не має права без згоди заставодержавтеля розпоряджатися будь-яким чином предметом застави в цілому, або будь-яким окремим майном, що входить до його складу, як то відчуживати будь-яким способом (продавати, дарувати, обмінювати тощо), списувати з балансу, передавати в заставу, передавати у володіння  і користування (оренду, лізинг) третім особам, знищувати фізично, а також укладати стосовно предмету застави будь-які інші угоди без згоди заставодержателя.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших атів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 586 ЦК України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншім чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   

В матеріалах справи відсутні та не представлено суду жодних доказів отримання згоди заставодавця на відчуження предмету майна.

Таким чином, заява про відмову від права власності на наступне майно:

- станок шліфувальний колесно-ричажний СКР-01,  1999 р.в., заводський № 83;

-          станок шліфувально-полірувальний ЗЛ 722, 1999 р.в., б/н;

-          станок FLP 1000, 1999 р.в., заводський № 18195001;

-          станок ЛШ-192, 1999 р.в., заводський № 2;

-          пристосування для порізки (станка поріз очного СП-450), 1999 р.в., б/н;

-          міні-мастер для оброблення каміння, 1998 р.в., заводський № 46;

-          компресор ЕПКУ-1,7/10, 2000 р.в., заводський № 146;

-          повітрозбирач 800л, 2000 р.в., заводський № 80;

-          станок продольно-шліфувальний SZ-1250, 2001 р.в., заводський № 02.2039.02;

-          станок ортогонального багатодискового розпилювачного моделі  СОМР-1250, 1990 р.в., б/н;

-          модуль-шліфувальний МШ-5, 1991 р.в., б/н є такою, що прямо суперечить положенням ст. 17 Закону України “Про заставу”, та в силу приписів ч. 1 ст. 203,  ст. 215 ЦК України в цій частині є недійсним.

Крім того, як встановлено судом заяву про відмову від права власності, підписаний з боку ТОВ “Облик” представником за довіреністю – Борняковим І.А.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Пунктом 4.5 Статуту ТОВ “Облик” визначено, що директор вирішує всі питання діяльності підприємства, окрім тих, що віднесені до виключної компетенції зборів учасників, з обмеженням згідно ст. 4.1 Статуту.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 19.05.2008 р. по справі № 39/58пд, згідно п. 2.1 Статуту ТОВ “Облик” статутний фонд товариства складає 50 000 грн.

Відповідно до положень наведеного вище пункту здійснення правочинів на суму, що перевищує статутний фонд товариства здійснюється лише за погодженням з головою правління, обраного на загальних зборах учасників Товариства в порядку, визначеному Статутом.

Сума вчиненого правочину укладеного між сторонами, ТОВ “Облик” та ТОВ “Фірма “Донбаскамінь”, заяви про відмову від права власності від 30.07.2008 р. згідно п. 1.2 договору, складає 1 000 000 грн.

Як встановлено судом на час укладання оспорюваного правочину Борняковим І.А., визначеного ст. 4.1 Статуту порядку погодження угод, сума яких перевищує статутний фонд Товариства не дотримано згоди голови Товариства не отримувалося,  відповідного рішення з цього питання не ухвалювалося.

Доказів отримання Борняковим І.А. такої згоди, так само як і доказів погодження головою Товариства наслідків, породжених вчиненям правочину, відповідачами суду не представлено.

З огляду на наведене, правочин щодо відмови від права власності на заставлене майно, вчинене ТОВ „Облік” на користь ТОВ „Фірма „Донбаскамінь” від 30.07.2008 р., підписаний з боку ТОВ “Облик” - Борняковим І.А., з перевищенням наданих повноважень, тому суд керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України за власною ініціативою визнає вказаний правочин недійсним. Правовою підставою зазначеному є приписи ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 ЦК України – відсутність у особи, що вчинила правочин необхідного обсягу цивільної дієздатності.

В судовому засіданні оговорено заяву позивача стосовно зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 у натурі все одержане майно та задоволено судом, оскільки визнання правочину щодо відмови від права власності недійсним тягне за собою обов'язок повернути одержане майно, відповідно до ст.216 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

В судовому засіданні 16.10.2008 р. оговорено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на спірне майно та заборони відповідачу-1 вчиняти будь-які дії щодо його розпорядження (відчуження), яке викладено в письмових уточненнях позовних вимог від 16.10.2008 р.

Відповідач-1 зазначив, що спірне майно знаходиться під арештом органів державної виконавчої служби та на території, яка не належить ані позивачу, ані відповідачу.

Представник третьої особи підтвердив факт накладення арешту на заставлене майно. Також надав наказ господарського суду Донецької області від 09.06.2006 р., відповідно до якого відповідач-1 зобов'язаний звільнити приміщення, в якому знаходиться заставлене майно. Представник третьої особи зазначив, що державному виконавцю не надійшло заяви про реалізацію заставленого майна, а заставленого майна менше суми боргу.

Таким чином, заявлене позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на спірне майно та заборони відповідачу-1 вчиняти будь-які дії щодо його розпорядження (відчуження), у зв'язку з тим, що невжиття цих заходів може зробити неможливим виконання рішення господарського суду, не може бути задоволене судом через його необґрунтованість, зокрема, заявником жодним чином не доведено, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Також слід зазначити, що позивачем таким чином невірно вибраний  спосіб  захисту  порушеного права,  згідно  з  нормами ст. 16  ЦК  України.

За змістом ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.  

З огляду на наведене, такий спосіб захисту цивільних прав, як  вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на спірне майно та заборони відповідачу-1 вчиняти будь-які дії щодо його розпорядження (відчуження) відсутній у вищенаведеному переліку.

Оскільки спір виник з винних дій відповідача-1, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на нього.

На підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, Закону України „Про заставу”, керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 59, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, від імені якого діє Донецька філія ВАТ ВТБ Банк м. Донецьк до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОБЛИК” м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма “Донбаскамінь” м. Донецьк, за участю третьо особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції в м. Донецьку, про визнання недійсним правочину щодо відмови від права власності на заставлене майно, вчинений ТОВ „Облік” на користь ТОВ „Фірма „Донбаскамінь”– задовольнити частково.

Визнати недійсним правочин щодо відмови від права власності на заставлене майно, вчинений ТОВ „Облік” на користь ТОВ „Фірма Донбаскамінь”.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма “Донбаскамінь” м. Донецьк повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Облик” м. Донецьк все отримане майно.

В задоволенні іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Облік” (83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 167а, код ЄДРПОУ 30287200) на користь Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” Донецька філія ВАТ ВТБ Банк (83055, м. Донецьк, бул. Шевченко, б. 13-а, МФО 335571, ЄДРПОУ 24453835, рахунок 290929000103 в Донецькій філії ВАТ ВТБ Банк, МФО 335571) витрати за державним митом у сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.

               Суддя