Рішення

від 10.11.2008 по справі 17/375

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17/375

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

№  17/375

10.11.08

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»

До                    Приватного підприємства «Будівельна компанія «Олександрія»

Приватного підприємства «Веста-сервіс»

Про                 визнання договору недійсним

Суддя  Кролевець О.А.

Представники :

Від позивача:          Донченко К.Ю. (довіреність №б/н від 01.09.2008)

Від відповідача-1:  не з'явився

Від відповідача-2:  Олійник В.В. (довіреність №б/н від 20.10.2008)

В судовому засіданні 20.10.2008 на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 10.11.2008.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання договору відступлення права вимоги № 02-06/2 від 02.06.2007, укладеного між відповідачами по справі, недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Русь Інтернешнл». Зокрема, укладення договору відступлення права вимоги позбавляє позивача права вимагати від підрядника за основним договором безоплатного усунення недоліків у роботі, що виконана відповідачем-1, оскільки відповідач-2 не має відповідного дозволу на виконання підрядно-будівельних робіт. Вказані обставини свідчать про невідповідність спірного договору вимогам ст.515 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач стверджує, що спірний договір по суті є договором факторингу, а оскільки відповідач-2 не є установою, яка може надавати фінансові послуги, тому укладення спірного договору суперечить положенням ст.ст.1077, 1079 Цивільного кодексу України та ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Приватне підприємство «Будівельна компанія «Олександрія»(діла –відповідач-1) в судові засідання не з'явилось. Про дату та час розгляду справи відповідача-1 було повідомлено завчасно та належним чином. Про поважність причин своєї неявки відповідач-1 суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав.

Приватне підприємство «Веста-сервіс»(далі –відповідач-2)  проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що спірний договір було укладено без згоди боржника (позивача по справі) на підставі ст.ст.512-519 Цивільного кодексу України і чинному законодавству не суперечить. Посилання позивача на договір факторингу відповідач-2 вважає безпідставними та такими, що не доведені.

На підставі ст.75 ГПК України суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за наявними в справі доказами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Будівельна компанія «Олександрія»(підрядник, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»(замовник, позивач) був укладений договір №01-06/06 від 01.06.2006 (далі –Основний договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався здійснити на свій ризик, власними силами та засобами ремонтно-оздоблювальні роботи поверхні гранітного покриття в аванзалі конференцзала готелю «Русь»відповідно до Кошторису та Договірної ціни. Вартість робіт за Основним договором становить 189700,00 грн. Строк виконання робіт –90 днів з дня підписання договору.

02 червня 2007 року між відповідачем-1 та Приватним підприємством «Веста-сервіс»(відповідач-2) на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України та ст.195 Господарського кодексу України був укладений договір №02-06/2 відступлення права вимоги (далі за текстом –Спірний Договір).

Відповідно до умов спірного Договору відповідач-1 (Первісний кредитор) відступив, відповідач-2 (Новий кредитор) набув всіх прав, належних Первісному кредиторові на підставі Основного договору №01-06/06 від 01.06.2006, укладеного між Первісним кредитором та Боржником (позивачем). Зокрема, Новий кредитор набув право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника  сплати заборгованості за Основним договором, яка на момент укладення спірного Договору складає 189700,00 грн., та санкцій, передбачених законодавством та Основним договором за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань Боржника. До Нового кредитора переходять всі права Первісного кредитора за Основним договором в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав, в тому числі й права на стягнення штрафних санкцій та суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з п.2.2 Спірного договору Новий кредитор зобов'язався оплатити Первісному кредиторові суму в розмірі 189700,00 грн. у 10-денний строк з моменту виконання Первісним кредитором п.3.2, 4.2 Спірного договору.  

Звертаючись до суду з позовом про визнання Спірного договору недійсним, позивач стверджує, що він суперечить приписам ст.ст.512,515, 837, 858, 863, 1077 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.215 ЦК України.  

Проаналізувавши умови Спірного договору та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Так, згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як зазначається в Преамбулі Спірного договору він був укладений на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України та ст.195 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.512 ЦК України, яка визначає підстави заміни кредитора у зобов'язанні, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом, а також якщо це встановлено договором або законом.

Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні передбачена ст.513 ЦК України, згідно з якою правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст.514 ЦК України).

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні визначений в статті 516 ЦК України. Так, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст.515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.   

Відповідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно зі ст.528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Суд вважає безпідставними посилання позивача про те, що покладення обов'язку відповідача-1 виконати будівельні роботи за Основним договором на відповідача-2 порушує права позивача, а також вважає безпідставними посилання позивача про те, що зобов'язання підрядника за Основним договором нерозривно пов'язані з особою відповідача-1, оскільки доказів того, що договором №01-06/06 від 01.06.2006 або законом, зокрема, главою 61 ЦК України, що регулює порядок укладення та виконання договорів підряду, встановлений обов'язок виконати роботи за договором підряду особисто підрядником, суду не надано.  

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Спірний договір повністю відповідає вимогам розділу 1 глави 47 ЦК України, зокрема, щодо форми правочину, обсягу прав, що перейшли до нового кредитора, порядку заміни кредитора у зобов'язанні тощо.

Щодо тверджень позивача про те, що Спірний договір по суті є договором факторингу, на думку суду, є безпідставними та недоведеними, виходячи з наступного.

Поняття договору факторингу визначено у частині першій статті 1077 ЦК України, відповідно до якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За наведеним визначенням поняття договору факторингу останній є таким, що спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Судом встановлено, що за Спірним договором Новий кредитор не передає грошових коштів в розпорядження Первісного кредитора за плату. Також судом не вбачається підстав вважати, що Спірний договір був укладений Новим кредитором з метою отримання прибутку, що є однією з ознак договору факторингу.

Таким чином, застосування позивачем до спірних правовідносин положень глави 73 ЦК України, що регулює правовідносини щодо факторингу, є безпідставними, оскільки правовідносини сторін за договором відступлення права вимоги врегульовані ст.ст.512-519 ЦК України.

Відповідно до положень п.2 постанови від 28.04.1978 №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»Пленуму Верховного Суду України угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги, що позивачем не надано суду доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються вимоги про визнання недійсним договору №2-06/2 відступлення права вимоги від 02.06.2007, зокрема, не доведено, що Спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, суд на підставі ст.203, 215 ЦК України дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Русь Інтернешнл».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                          О.А.Кролевець