Рішення

від 04.11.2008 по справі 5020-3/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"04" листопада 2008 р. справа № 5020-3/136

За позовом Приватного підприємства „Сиеста-плюс”

(юр. адреса: м. Севастополь, смт. Кача, вул. Первомайська, 10)

(факт. адреса 99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 21)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мірідіс”

(99011, м. Севастополь, вул. Н.Островської, 14-А, кв. 34)

про стягнення 10719,95 грн.,

суддя Головко В.О.

За участю представників:

від позивача – Соколова В.В., довіреність № 123 від 16.10.2008;

від відповідача – не з'явився;

Суть спору:

Приватне підприємство „Сиеста-плюс” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мірідіс” про стягнення заборгованості в розмірі 10719,95 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки  № 16/сев/07/346 від 05.11.2007, та просить суд стягнути з відповідача на свою користь  10719,95 грн., з яких: 9814,00 грн. –сума основного боргу, 905,95 грн. –пеня. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач в судові засідання не з'явився, вимоги ухвал суду від 22.09.2008, 22.10.2008 щодо надання відзиву та установчих документів не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про час та місце проведення судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України судовий розгляд відкладався.

Згідно зі ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача  роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

          Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази, суд встановив:

05.11.2007 між Приватним підприємством „Сиеста-плюс” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мірідіс” (Замовник) був укладений договір поставки №16/сев/07/346 (далі –Договір).

Сторонами встановлений строк дії Договору до 05.11.2008.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що з метою регулярного забезпечення Постачальником потрібностей Замовника замороженими продуктами харчування (далі - товар), Постачальник зобов'язується передавати у встановлений строк товар Замовнику, а Замовник зобов'язується приймати вказаний товар і сплачувати за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 1.2 Договору кількість, ціна та розгорнута номенклатура (асортимент) товару фіксується сторонами у витратних накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Договору ціни на товар встановлюються за згодою сторін згідно з прейскурантом, діючим на момент оформлювання рахунка-фактури (згідно прас-листа). Зокрема, встановлено що оплата у формі готівкого розрахунку здійснюється в момент отримання товару на підставі витратної накладної з належним оформленням прибутково-витратних документів.

В період з 26.03.2008 по 10.04.2008 відповідачем була отримана продукція за Договором на загальну суму 11907,70 грн., за видатковими накладними.

Відповідач частково сплатив вартість товару шляхом перерахування на рахунок позивача грошових коштів на суму 2093,70 грн.

Таким чином, на виконання умов договору позивач відвантажив відповідачу товар, за який відповідач розрахувався частково, суму заборгованості в розмірі 9814,00 грн. відповідач не сплатив.

23.06.2008 позивачем направлений відповідачу лист (вх. № 31), яким він повідомив про наявність у відповідача заборгованості за Договором та запропонував сплатити заборгованість у розмірі 11907,70 грн. протягом семі днів, крім того направив акт звірки взаєморозрахунків для підписання (а.с. 16-17).

09.07.2008 відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист (за вих. № 09/07), в якому визнав заборгованість в сумі 10907,70 грн., зобов'язався погасити борг протягом одного місяця до 10.08.2008 (а.с. 18), повернув підписаний директором підприємства акт звірки на суму 9814,00 грн. (а.с. 21).

На момент вирішення спору по суті відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми основного боргу з урахуванням пені в розмірі 10719,95 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003 та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.2004.

Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.2004, тому при розгляді спору суд керується Цивільним кодексом України в редакції 2003 року та Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, у зв'язку з чим заборгованість за отриманий товар в розмірі 9814,00 грн. підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мірідіс” на користь Приватного підприємства „Сиеста-плюс” в повному обсязі.

Суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Сиеста-плюс” в частині стягнення пені в розмірі 905,95 грн. підлягають задоволенню  на підставі наступного.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 546, ст. 549, п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є  неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.3 Договору за порушення строків оплати товару згідно з підпунктом 3, пункту 6.2 цього Договору, Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу від суми невнесення платежу.

При цьому, відповідно до ст. ст. 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 905,95 грн. заявлені відповідно до вимог чинного законодавства,  тому суд визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства „Сиеста-плюс” підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник  внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.   Позов задовольнити повністю.

               2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мірідіс” (99011, м.Севастополь, вул. Н.Островської, 14-А, кв. 34; 99058, м. Севастополь, вул. Пролетарська, б.21 кв. 18, ідентифікаційний код 31682896, р/р 26003733866001 в СФ “Приватбанк”, МФО 324935) на користь Приватного підприємства „Сиеста-плюс”  (юр. адреса: м. Севастополь, смт. Кача, вул. Первомайська, 10; факт. адреса 99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 21, ідентифікаційний код 30229368, р/р 26009945037581 в СФ АБ “УСБ”, МФО 324195)  10945,15грн., у тому числі 9814,00 грн. –сума основного боргу, 905,95 грн. –сума пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 107,20 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                             В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 10.10.2008                                      

Розсилка:

1. ПП „Сиеста-плюс”

(юр. адреса: м. Севастополь, смт. Кача, вул. Первомайська, 10)

(факт. адреса 99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 21)

2. ТОВ „Мірідіс”

(99011, м. Севастополь, вул. Н.Островської, 14-А, кв. 34)

(99058, м. Севастополь, вул. Пролетарська, б. 21 кв. 18)

3. справа

4. наряд