Рішення

від 18.04.2012 по справі 2/124-10-16/131-10-3570

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2012 р.Справа № 2/124-10-16/131-10-3570

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 01-8/1485 від 19.12.2011р.

Від відповідачів:

- Чорноморського головного морського агентства „Інфлот": ОСОБА_3 за довіреністю № 2 від 11.01.2010р.

- Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт": ОСОБА_4 за довіреністю № 30-17/1/87 від 05.01.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" до Чорноморського головного морського агентства „Інфлот", державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" про стягнення 480,41 доларів США, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство „Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" (далі по тексту -ДП „Херсонський річковий порт" АСК „Укррічфлот") звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Чорноморського головного морського агентства „Інфлот" (далі по тексту -ЧГМА „Інфлот") про стягнення заборгованості в сумі 480,41 доларів США обгрунтовуючи позовні вимоги порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 13/02-25-6 щодо своєчасної та в повному обсязі оплати причальних зборів, нарахованих відповідачу до сплати за стоянку агентованих останнім суден т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina" біля причалів позивача.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.07.2010р. матеріали даної справи було передано за територіальною підсудністю до господарського суду Одеської області. В свою чергу, згідно з ухвалою від 16.08.2010р., господарським судом Одеської області дану справу було прийнято до свого провадження з присвоєнням справі номеру № 2 / 124 -10- 16 / 131 -10 -3570.

Ухвалою суду від 24.09.2010р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено державне підприємство „Херсонський морський торговельний порт" (далі по тексту -ДП „Херсонський морський торговельний порт").

Ухвалою суду від 11.10.2010р. провадження у даній справі було зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України до остаточного вирішення Київським апеляційним адміністративним судом пов'язаною із нею адміністративної справи № 2-а-5924/09/2670 за позовом акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот", дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт" до Міністерства транспорту та зв'язку України, за участю третьої особи державного підприємства „Адміністрація річкових портів", державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" про визнання недійсним наказу Міністерства транспорту та зв'язку України „Про передачу вантажних причалів ДП „Адміністрація річкових портів" № 318 від 26.03.2009р.

13.02.2012р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" про поновлення провадження у справі, яке обґрунтоване усуненням обставин, що зумовили його зупинення, на підтвердження чого було надано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.01.2012р. якою постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2010р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011р. про відмову у задоволенні адміністративного позову судноплавної компанії „Укррічфлот" та дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт" про визнання недійсним наказу Міністерства транспорту та зв'язку України „Про передачу вантажних причалів ДП „Адміністрація річкових портів" № 318 від 26.03.2009р. було залишено без змін. Крім того, 13.02.2012р. до матеріалів справи надійшов лист державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" також із повідомленням про розгляд адміністративної справи № 2-а-5924/09/2670 та представленням відповідних доказів.

У зв'язку із викладеним, провадження у даній справі було поновлено на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України через усунення обставин, що зумовили його зупинення.

В подальшому, господарським судом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи було змінено процесуальний статус ДП „Херсонський морський торговельний порт" та залучено його до участі у справі в якості іншого відповідача, про що було постановлено ухвалу від 07.03.2012р.

Відповідач -ЧГМА „Інфлот" повністю заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на сплату причальних зборів за стоянку суден т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina" на користь ДП „Херсонський морський торговельний порт".

Відповідач -ДП „Херсонський морський торговельний порт" повністю заперечує проти заявлених позовних вимог з огляду на той факт, що агентовані ЧГМА „Інфлот" судна т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina" перебували під навантажувально-розвантажувальними операціями на причалах, що були передані на баланс ДП „Херсонський морський торговельний порт", у зв'язку з чим, останньому належить право вимоги на стягнення портових зборів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

24.03.2009р. між ДП „Херсонський річковий порт" АСК „Укррічфлот" (Порт) та ЧГМА „Інфлот" в особі Херсонського морського агентства „Інфлот" (Агент) було укладено договір на агентування суден № 13/02-25-6, у відповідності до п.п. 1.1 -1.4 якого сторонами врегульовано умови обробки та обслуговування суден, що агентуються Агентом, користування буксирним флотом та виконання послуг з комплексного обслуговування суден, що агентовані Агентом, технічними засобами Порту, а також обслуговування буксирним та самохідним службово-допоміжним флотом за наступними видами: збирання підсланевих вод, сухого сміття, харчових відходів, відпрацьованих масел, фекальних стоків, забезпечення питною водою та електроенергією. Споживачем послуг порту є Судновласник або інший платник -оператор, фрахтувальник, вантажовласник від імені якого та за дорученням діє Агент.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.7 договору на агентування суден № 13/02-25-6 від 24.03.2009р. Порт зобов'язується забезпечити обслуговування суден, що агентовані Агентом, у відповідності до умов даного договору та зводом звичаїв порту; надати послуги буксирного флоту та самохідного службово-допоміжного флоту в межах акваторії та рейду порту згідно з отриманими заявками. Агент зобов'язується зокрема проводити розрахунки за надані послуги за ставками та у строки, передбачені умовами даного договору. Агент зобов'язується опачувати Порту за надані послуги, збори та плати при здійснення постановки суден до причалу, за попередніми розрахунками Порту, згідно із заявками Агента: для суден під іноземними прапорами на рівні, встановленому тимчасовим положенням „Про збори та плати за послуги, що надаються іноземним суднам в річкових портах України", затвердженого наказом МГО „Укррічфлот" від 14.07.1992р. № 100. Оплата зборів та плат за послуги, що надаються суднам під іноземними прапорами, які обробляються на зовнішньому рейді порту (швартовий, якірний та інші збори), здійснюється на рівні, встановленому тимчасовим положенням „Про збори та плати за послуги, що надаються іноземним суднам в річкових портах України", затвердженим наказом МГО „Укррічфлот" від 14.07.1992р. № 100. Агент здійснює попередні платежі з портових послуг до виходу суден з порту на підставі попередніх рахунків порту. Остаточний розрахунок за надані послуги, збори та плати Агент здійснює протягом 3 діб після закінчення оформлення відходу судна, на підставі виставленого Портом виконавчого рахунку, який він зобов'язується отримати в бухгалтерії Порту.

Як стверджує позивач, агентовані ЧГМА „Інфлот" судна т/х „Сормовський 12" (прапор Російської Федерації) та т/х „Vallentina" (прапор -Valetta) протягом жовтня 2009р. перебували під обробкою біля причалів ДП „Херсонський річковий порт" АСК „Укррічфлот", в результаті чого відповідно до умов договору на агентування суден № 13/02-25-6 від 24.03.2009р. у названого відповідача виник обов'язок оплати причального та швартового портових зборів згідно із виставленими позивачем інвойсами № 1406 від 05.10.2009р., № 1525 від 19.10.2009р. та рахунками -фактурами № СФ-001406 від 05.10.2009р., № СФ-001525 від 19.10.2009р. на загальну суму 804,41 доларів США.

За твердженнями позивача, ЧГМА „Інфлот" прийняті на себе зобов'язання за договором на агентування суден № 13/02-25-6 від 24.03.2009р. щодо оплати виставлених рахунків зі сплати портових зборів за обробку суден т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina" були виконані частково, оскільки всупереч положенням вказаної угоди названим відповідачем не було сплачено на користь ДП „Херсонський річковий порт" причальний збір в сумі 480,41 доларів США.

У зв'язку із невиконанням відповідачем ЧГМА „Інфлот" прийнятих на себе грошових зобов'язань з оплати причальних зборів за обробку суден т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina" біля причалів позивача, останнім було надіслано на адресу ЧГМА „Інфлот" претензію від 01.06.2010р. за вих. № 01-8/700 з вимогою про погашення заборгованості в сумі 480,41 доларів США. Згідно із листом від 01.07.2010р. за вих. № 840 ЧГМА „Інфлот" було повідомлено позивача про той факт, що з 17.06.2009р. причальні збори за перебування суден біля вантажних причалів, зокрема причалу № 3, обробку біля яких проходили судна т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina", мають справлятись на користь ДП „Херсонський морський торговельний порт" з огляду на прийняття їх останнім на баланс на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. № 318 „Про передачу вантажних причалів ДП „Адміністрація річкових портів".

Таким чином, викладені обставини, а саме відмова ЧГМА „Інфлот" від сплати на користь позивача причальних зборів за перебування агентованих названим відповідачем суден т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina" в сумі 480,41 доларів США, і зумовили звернення ДП „Херсонський річковий порт" АСК „Укррічфлот" до суду із даними позовними вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. № 318 „Про передачу вантажних причалів ДП „Адміністрація річкових портів" було вирішено передати з балансу державного підприємства „Адміністрація річкових портів" на баланс ДП „Херсонський морський торговельний порт" вантажні причали, які розташовані за адресою: м. Херсон, Одеська площа, 6, а саме: вантажний причал № 1, 1946 р.п., інв. № 10001019; вантажний причал № 2, 1946 р.п., інв. № 20001019; вантажний причал № 3, 1946 р.п., інв. № 30001019; вантажний причал 1988 р.п., інв. № 00000008. Державному департаменту морського і річкового транспорту було наказано зокрема утворити комісію з питань передачі державного майна, зазначеного у цьому документі та затвердити у місячний строк акт приймання-передачі.

На виконання вимог даного розпорядчого акту, комісією Державного департаменту морського і річкового флоту було передано з балансу державного підприємства „Адміністрація річкових портів" на баланс ДП „Херсонський морський торговельний порт" вищезазначені причали, про що було складено акт приймання-передачі, затверджений Державним департаментом морського і річкового транспорту 17.06.2009р. В подальшому, на підставі наказу ДП „Херсонський морський торговельний порт" від 18.06.2009р. № 403/А вищезазначені вантажні причалу було прийнято на баланс названого підприємства.

01.01.2009р. між ДП „Херсонський морський торговельний порт" (Порт) та ЧГМА „Інфлот" (Агент) було укладено договір на агентське обслуговування суден, у відповідності до п.п. 1, 2.1, 4.1, 4.3 якого визначено порядок взаємовідносин між сторонами при заходах до Порту, або проходження його транзитом суден, як резидентів так і нерезидентів, агентське обслуговування яких здійснює агент. Порт по письмовій заявці надає Агенту інформацію про перспективи постановки до причалу і обробки в Порту агентованих ним суден, обробляє судна в порядку, передбаченому „Зведенням звичаїв Херсонського морського торговельного порту" і іншими нормативними актами. Згідно з положенням „Портові збори", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. № 1544 і наказом Міністерства транспорту України № 711 від 15.12.2000р. „Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України", із змінами та доповненнями до них, Агент здійснює платежі по портовим зборам до виходу судна із Порту на підставі дисбурсментських рахунків Порту. Оплата зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України згідно чинного законодавства, інших додаткових послуг Порту та зборів, проводиться Агентом згідно остаточних рахунків Порту з додатком підтверджуючих документів, що вручаються належним чином уповноваженому представнику Агента під розпис у спеціально заведеному журналі у бухгалтерії Порту.

За поясненням відповідачів, в процесі виконання умов договору на агентське обслуговування суден від 01.01.2009р., ДП „Херсонський морський торговельний порт" було здійснено обробку суден т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina" біля вантажного причалу № 3, прийнятого ДП „Херсонський морський торговельний порт" на баланс згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. № 318. На виконання умов названої угоди ЧГМА „Інфлот" було пред'явлено до сплати рахунок № 780/Б від 03.10.2009р. на оплату зокрема причального збору за обробку судна т/х „Сормовський 12" в сумі 269,01 доларів США та рахунок № 831 ВП від 17.10.2009р. на оплату зокрема причального збору за обробку судна т/х „Vallentina" в сумі 495,29 доларів США. Згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті № 308 від 05.10.2009р. та № 768 від 20.10.2009р. ЧГМА „Інфлот" було сплачено на користь ДП „Херсонський морський торговельний порт" причальні збори за стоянку суден т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina" біля причалів ДП „Херсонський морський торговельний порт".

Таким чином, ЧГМА „Інфлот" наголошує, що причальні збори, що були нараховані до сплати під час перебування суден т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina". у акваторії ДП „Херсонський морський торговельний порт, повністю сплачені на користь останнього як порту, за яким закріплений вантажний причал, біля якого перебували названі судна.

З огляду на позиції сторін по справі та зміст спірних правовідносин, господарський суд при вирішенні даного спору вважає за необхідне дослідити та встановити, на користь якого порту ЧГМА „Інфлот" мало сплачувати причальні збори за обслуговування суден т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina" біля вантажних причалів протягом жовтня 2009р.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із актів цивільного законодавства. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України. Використання портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 73 Кодексу торговельного мореплавства України морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.

В силу приписів п.п. 1, 23 Положенням про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. N 1544 (з наступними змінами та доповненнями) портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором. Причальний збір справляється із суден, що стоять біля причалу.

З огляду на наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що причальний збір справляється за стоянку суден біля причалів морського порту, за яким закріплені вказані гідротехнічні споруди, у зв'язку з чим, у судновласника або його уповноваженої особи виникає відповідне грошове зобов'язання перед портом.

Як було зазначено вище по тексту рішення, на виконання наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. № 318 „Про передачу вантажних причалів ДП „Адміністрація річкових портів" зокрема вантажний причал № 3, біля якого перебували на стоянці агентовані ЧГМА „Інфлот" судна т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina", були передані та прийняті на баланс ДП „Херсонський морський торговельний порт", яке, виходячи з його організаційно-правової форми та положень ст. 73 Кодексу торговельного мореплавства України є державним підприємством.

Положеннями ст. 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно зі ст.ст. 1, 3, 4, 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року N 185-V (з наступними змінами та доповненнями) управлінням об'єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям . До суб'єктів управління об'єктами державної власності віднесені зокрема міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління). Уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань зокрема у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики. Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності , а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Виходячи з положень ст. 55 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків) на основі права власності, права господарського відання , права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Відповідно до ст. 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть створюватись державні підприємства, що діють на основі державної власності.

Положеннями ст. 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.

Згідно зі ст. 135 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання , а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

В силу положень ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Згідно зі ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

При цьому, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства (ч. 1 ст. 66 Господарського кодексу України).

З огляду на наведені положення чинного законодавства, закріплення вказаних причалів за ДП „Херсонський морський торговельний порт" не мало наслідком зміни форми власності цього майна, яке належить до державної власності та управління яким здійснювало Міністерство транспорту та зв'язку України. При цьому, на підставі ст. 55 Господарського кодексу України названий морський торговельний порт вправі використовувати прийняте на баланс майно у власній господарській діяльності.

В свою чергу, наведені висновки суду свідчать про той факт, що протягом жовтня 2009р. вантажний причал № 3, біля якого перебували агентовані ЧГМА „Інфлот" судна т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina", перебував у віданні ДП „Херсонський морський торговельний порт", у зв'язку з чим останній на підставі ст.ст. 73, 84 Кодексу торговельного мореплавства України, п.п. 1, 23 Положенням про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. N 1544 (з наступними змінами та доповненнями) вправі вимагати справляння сум причальних зборів з судновласника або його упоноваженої особи.

Заслуговують на увагу і наступні обставини. Вищим адміністративним судом України в процесі розгляду адміністративної справи № К/9991/38342/11 за позовом акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот", дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт" до Міністерства транспорту та зв'язку України, за участю третьої особи державного підприємства „Адміністрація річкових портів", державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" про визнання недійсним наказу Міністерства транспорту та зв'язку України „Про передачу вантажних причалів ДП „Адміністрація річкових портів" № 318 від 26.03.2009р. було встановлено, що згідно з листом ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України" № 15/9 від 22.06.2009р. по вантажним причалам, переданим згідно Акту приймання-передачі з балансу ДП „Адміністрація річковий портів" на баланс ДП „Херсонський морський торговельний порт", морський торговельний порт повинен нести витрати по їх утриманню, начисляючи амортизацію, та стягувати такі ж збори та плати за використання їх клієнтурою, як і по іншим причалам, які знаходяться на балансі морського порту. Наведені висновки відображені в ухвалі в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.01.2012р.

У пункті 38 інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 12.03.2009 р. N 01-08/163 наголошено, що за змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи (частина четверта статті 35 ГПК ). Відсутність безпосередньої вказівки з цього приводу в зазначеній статті ГПК зумовлена виключно тією обставиною, що її формулювання належить до того періоду часу, коли адміністративного судочинства як такого ще не існувало.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, з огляду на факти, встановлені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.01.2012р. по справі № К/9991/38342/11, приписи ст. 35 ГПК України та вищенаведені положення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. № 01-08/163, господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування в даному випадку приписів наведеної процесуальної норми у зв'язку із встановленням Вищим адміністративним судом України факту необхідності справляння причальних зборів за стоянку суден біля причалів, переданих на баланс ДП „Херсонський морський торговельний порт", на користь останнього.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що за стоянку протягом жовтня 2009р. агентованих ЧГМА „Інфлот" суден т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina" біля вантажного причалу, переданого на баланс ДП „Херсонський морський торговельний портпричальні збори мали справлятись саме на користь названого морського порту.

Відповідно до платіжних доручень в іноземній валюті № 308 від 05.10.2009р. та № 768 від 20.10.2009р. ЧГМА „Інфлот" було сплачено на користь ДП „Херсонський морський торговельний порт" причальні збори за стоянку суден т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina", у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про виконання ЧГМА „Інфлот" обов'язку оплати причальних зборів за стоянку названих суден перед належним портом.

З огляду на вищевикладені обставини, висновки до яких дійшов суд в процесі вирішення даного спору в частині необхідності справляння причальних зборів на користь саме ДП „Херсонський морський торговельний порт" судом відхиляються посилання ДП „Херсонський річковий порт" АСК „Укррічфлот" на договір управління майном, укладений між ДП „Адміністрація річкових портів" (Установник управління) і позивачем (Управитель) як правову підставу для стягнення спірних платежів. Суд звертає увагу позивача на той факт, що вантажні причали, за стоянку біля яких суден т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina" було нараховано відповідні причальні збори, належать до державної власності та органом, уповноваженим управляти названим майном, було вирішено передати це майно до відання ДП „Херсонський морський торговельний порт", яке входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, з метою його використання у господарській діяльності названого порту.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність грошового зобов'язання ЧГМА „Інфлот" перед ДП „Херсонський річковий порт" АСК „Укррічфлот"" щодо оплати причальних зборів за стоянку суден т/х „Сормовський 12" та т/х „Vallentina" протягом жовтня 2009р. біля причалу, переданого на баланс ДП „Херсонський морський торговельний порт", що має наслідком відмови у задоволенні даного позову.

Судові витрати зі сплати державного мита та оплатою послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 326, 509, 525, 526 ЦК України, ст.ст. 73, 84 Кодексу торговельного мореплавства України, ст.ст. 22, 55, 63, 66, 133, 135 -137 Господарського кодексу України, п.п. 1, 23 Положенням про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. N 1544 (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 3, 4, 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року N 185-V (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду буде підписано 23.04.2012р.

Суддя Желєзна С.П.