Постанова

від 23.04.2012 по справі 1/347

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2012 № 1/347

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Корсакової Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати-М"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2012

у справі № 1/347 (Мельник В.І.

за позовом Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати-М"

про стягнення 150058,30 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.02.2012р. у справі № 1/347 задоволений позов ПАТ «Київенерго» до ТОВ «Карпати М» про стягнення 150 058,30 грн.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.10.2008р. сторонами укладено договір № 1532601, за умовами якого позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, визначених у договорі.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів, оскільки позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача у період з 01.01.2010 по 01.10.2011 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.10.2011 становить 126 946,74 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що станом на 17.02.2012 сума основної заборгованості складає 35 658,21 грн., оскільки борг було частково погашено після порушення провадження у справі, між тим стягненню підлягає сума боргу з урахуванням річних та інфляційних втрат, а також пені за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Заперечуючи проти рішення, в повному обсязі, відповідач звертає увагу на те, що рішення не містить обґрунтованого розрахунку позову; суд безпідставно не прийняв акт звірки, з якого вбачається, що відповідно табуляграм фактичного споживання теплової енергії, отриманої відповідачем у позивача сума для сплати за використану теплову енергію складає 5 698,40грн. Крім того, судом безпідставно не приєднано до матеріалів справи платіжні доручення про сплату боргу, тому рішення фактично збудовано лише на акті звіряння.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статей 509, 510, 513, 520, 521 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Умовами укладеного сторонами договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення відповідача що судом не в повному обсязі досліджені обставини справи та не взято до уваги ненадання позивачем послуг за жовтень-грудень 2010року, з огляду на наступне.

Наряд № 2232 від 30.12.2010р., на який посилається відповідач, як на доказ ненадання послуг з опалення у жовтні-грудні 2010р., в зв'язку з чим відпадають підстави для оплати, містить вказівку на те, що відключення-підключення здійснювалось на пусконаладки на 72 годині для встановлення приладів обліку. Відсутні належні докази того, що опалення було відсутнє у зазначений відповідачем період (акти), не має жодного звернення відповідача про відсутність у будинку опалення, вимогу про проведення перерахунку з оплати в зв'язку з відсутністю послуг.

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача про відсутність заборгованості в розмірі 35 658,21 грн., як заявлено позивачем в уточненнях до позову та присуджених господарським судом до стягнення, оскільки платіжні доручення, додані до апеляційної скарги, в графе «призначення платежу» не містять посилань на місяць, за який проводиться оплата, тому дії позивача щодо зарахування коштів в рахунок боргу за інші періоди.

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Зі змісту вказаної статті випливає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що борг утворився за період з 2010року, а оплата проведена відповідачем в 2011 та 2012р.р., вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7 додатка 4 до договору передбачено, що у разі несплати теплової енергії до кінця рахункового періоду нараховується пеня на суму фактичного боргу у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, таким висновок суду про стягнення пені в розмірі 4 464,53 грн. є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Карпати М» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 1/347 від 17.02.2012 року -без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Корсакова Г.В.

26.04.12 (відправлено)