Постанова

від 27.06.2012 по справі 1/347

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2012 р. Справа № 1/347

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого,судді Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідача: Іваненко І.П. Калюжна Л.Є., Панов Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати М" на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 17 лютого 2012 року Київського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2012 року у справі№ 1/347 за позовомпублічного акціонерного товариства "Київенерго" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Карпати М" про стягнення 150 058, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати М" про стягнення заборгованості за договором № 1532601 від 01.10.2008 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, яка складається із 126 946,74 грн. основного боргу, 4 464,53 грн. пені, 13 649,24 грн. інфляційних втрат та 4 997,79 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2012 р. (суддя -Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04. 2012 р. (головуючий - Рєпіна Л.О., судді - Корсакова Г.В., Сулім В.В.), позов задоволено частково. Стягнено з відповідача 35 658,21 грн. основного боргу, 4 464,53 грн. пені, 13 649,24 грн. інфляційних втрат, 4 997,79 грн. 3 % річних та судові витрати.

В частині стягнення 91 288, 53 грн. заборгованості провадження припинено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і передати справу на новий розгляд.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.10.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1532601 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого позивач зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді відповідачу для потреб: опалення та вентиляції -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору, відповідач зобов'язується щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Згідно із п. 2 додатку № 4 до договору, відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Наявними у матеріалах справи копіями облікових карток підтверджується, що на виконання умов договору за період з 01.01.2010 р. по 01.10.2011 р. позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію, вартістю 126 946, 74 грн.

Однак, відповідач вказану суму не сплатив.

Станом на 17.02.2012 р. відповідач, в рахунок оплати боргу за договором, перерахував позивачу грошові кошти у сумі 91 288,53 грн., внаслідок чого у нього виник основний борг у розмірі 35 658,21 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по оплаті за поставлену теплову енергію у гарячій воді, у відповідача, на час постановлення рішення суду першої інстанції, існував основний борг у розмірі 35 658,21 грн., яку місцевий господарський суд правомірно стягнув.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого та апеляційного господарського суду в частині стягнення з відповідача 13 649,24 грн. інфляційних втрат, 4 997,79 грн. 3 % річних є законними і відповідають обставинам справи.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7 додатку № 4 до договору сторони погодили, що відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Таким чином, рішення господарські судів і в частині стягнення з відповідача 4 464, 53 грн. пені також є законними і відповідають обставинам справи.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати М" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17 лютого 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2012 року у справі за № 1/347 -без змін.

Головуючий, суддя М.Остапенко Суддя П.Гончарук Суддя Л.Стратієнко