Постанова

від 18.04.2012 по справі 48/250(18/1538-10)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2012 № 48/250(18/1538-10)

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

при секретарі: Рибаруку М.М.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - дов. вих№14/12-1 від 14.12.2011р.;

відповідача: не з'явились;

третьої особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Югвторметпром" Відкритого акціонерного товариства „Югпром"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.12.2011р.

у справі №48/250(18/1538-10) (головуючий суддя Бойко Р.В., судді Самсін Р.І., Івченко А.М.)

за позовом Дочірнього підприємства „Югвторметпром" Відкритого акціонерного товариства „Югпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Західно-український металургійний союз"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „СЮВГІМ"

про стягнення заборгованості у розмірі 223 129,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство „Югвторметпром" Відкритого акціонерного товариства „Югпром" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Західно-український металургійний союз" (далі - відповідач) заборгованості за договором комісії №008-02-08/К від 03.01.2008р. у загальному розмірі 185 060,39 грн. (з них: 171 304,41 грн. - основний борг, 11 306,09 грн. - інфляційні втрати, 2 449,89 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.10.2010р. у справі №18/1538-10 позов було задоволено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.03.2011р. рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.10.2010р. скасовано, а матеріали справи №18/1538-10 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2011р. справу №18/1538-10 прийнято до провадження, присвоєно їй №48/250(18/1538-10), а також залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „СЮВГІМ" (далі - третя особа).

В процесі судового розгляду позивач уточнив розмір своїх вимог та просив суд стягнути з відповідача 171 012,46 грн. основного боргу, 38 990,81 грн. інфляційних втрат та 14 126,10 грн. 3% річних.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що заборгованість виникла внаслідок того, що третя особа не оплатила поставлений їй товар позивача. Згідно з пп. „е" п.3.1 договору комісії №008-02-08/К від 03.01.2008р. відповідач зобов'язаний перерахувати кошти позивачу протягом 5 днів після отримання цих коштів від третьої особи. Оскільки третя особа не розрахувалась з відповідачем, то строк виконання останнім своїх зобов'язань перед позивачем ще не настав.

Третя особа явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила, відзив на позов не надала, свою позицію у спорі не визначила, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2011р. у справі №48/250(18/1538-10) в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2011р. у справі №48/250(18/1538-10) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач наголошував на наступному:

- відповідач оформлював документи за договором таким чином, що відокремити товар позивача від товару інших постачальників неможливо;

- в даному випадку має місце недобросовісність відповідача;

- перерахованих третьою особою коштів достатньо для повного погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2012р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.02.2012р.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2012р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Остапенка О.М., Разіної Т.І.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 29.02.2012р. не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 21.03.2012р.

Однак, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (доповідача) Зубець Л.П. на лікарняному, справу №48/250(18/1538-10) було знято зі складу справ, призначених до розгляду в судовому засіданні на 21.03.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012р. справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.04.2012р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2012р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.

В судовому засіданні 18.04.2012р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2011р. у справі №48/250(18/1538-10) скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 18.04.2012р. не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату та час судового засідання, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

03.01.2008р. між відповідачем, як комісіонером, та позивачем, як комітентом, було укладено договір комісії №008-02-08/к (далі - Договір комісії), за умовами якого (розділ 1, 2) комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені або від імені комітента один або декілька правочинів щодо продажу відходів брухту чорного металу згідно ДСТУ 4121 2002 (далі - товар), за ціною, не нижче узгодженої сторонами в додатку до цього договору, і строки, визначені сторонами у цьому договорі, а саме, на протязі 15 банківських днів, але не довше ніж 12 місяців з моменту укладення договору. Належним виконанням комісіонером своїх безпосередніх обов'язків за цим договором вважається вчинення комісіонером правочину (укладання договору купівлі-продажу із третіми особами) щодо товару в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зазначені обов'язки комісіонера вважаються виконаними з моменту набрання чинності відповідним правочином юридичної сили. За належне виконання комісіонером його безпосередніх обов'язків за цим договором комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну плату у розмірі, який визначається додатковими угодами від вартості товару в строк до 3 (трьох банківських днів) з моменту продажу товару. Суму договору складають суми всіх специфікацій, додаткових угод, які будуть укладені та які погоджені належним чином сторонами, в межах дії даного договору. Товар передається залізничним або автомобільним транспортом у відповідності до правил Інкотермс у редакції 2000 року.

В Розділі 3 Договору комісії сторони погодили права та обов'язки комісіонера, згідно з якими комісіонер, зокрема, зобов'язаний: укласти від свого імені або імені комітента договір з покупцем на придбання останнім товару або укласти договір субкомісії; у випадку порушення покупцем договору, що укладений між ним і комісіонером, негайно повідомити про це комітента, а також зібрати та забезпечити необхідні докази такого порушення; не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту одержання від покупця відповідних коштів, як оплати за відчуження товару, перерахувати комітенту належну йому частину цих коштів (за винятком коштів, що належать комісіонеру як комісійна плата та компенсація витрат комісіонера на виконання цього договору в розмірах, встановлених в додатку до цього договору); після виконання своїх безпосередніх обов'язків за цим договором надати комітенту звіт і передати йому всі одержані по виконаному дорученню документи в строк до 5-ти днів (п.п. „г", „д", „е", „ж" п.3.1 Договору комісії).

Комітент зобов'язаний не пізніше 3-х днів з дня набрання чинності цим договором передати комісіонеру товар з урахуванням положень п.1.8 цього договору (п.п. „а" п.4.1 Договору комісії).

Порядок здійснення розрахунків визначений сторонами в 7 розділі Договору комісії, згідно з яким розрахунок може здійснюватися у формі попередньої оплати, шляхом перерахування коштів у розмірі отриманого товару на комісію на розрахунковий рахунок комісіонера. По спільній домовленості сторін розрахунки можуть здійснюватись у іншій формі незабороненій чинним законодавством України. Розрахунок за переданий на комісію товар, який відповідає вимогам договору, здійснюється по цінам вказаним у додатках до договору. Повний та остаточний розрахунок переданий на комісію товар проводиться лише на основі платіжних доручень, оформлених за даними приймально-здавальних актів.

Згідно з п.6.1 Договору комісії кількість та якість товару визначається, як різниця між вагою брутто поставленого вагона (автомобіля) і вагою тари після вивантаження, з урахуванням відсотку засміченості.

Відповідно до п.п.10.1, 10.2 Договору комісії останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього Договору та діє на протязі календарного року.

01.12.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору комісії, в якій сторони дійшли згоди щодо зміни редакції п.10.2 Договору, виклавши його в наступній редакції: „Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього Договору та діє до 31 грудня 2009 року" (том справи - 1, аркуш справи - 17).

Ціна товару була погоджена сторонами в протоколі від 29.08.2008р. (том справи - 1, аркуш справи - 16).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору комісії позивач передав, а відповідач прийняв для реалізації товар (брухт сталевий) у кількості 306,107 тонн на загальну суму 582 676,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, квитанціями про приймання вантажу та приймально-здавальними актами (том справи - 1, аркуші справи - 18-29).

19.08.2008р. між відповідачем, як продавцем, та третьою особою, як покупцем, було укладено договір поставки брухту та відходів чорних металів №19/08-М (далі - Договір поставки), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити брухт і відходи чорних металів в асортименті та по цінам, які визначаються протоколом погодження цін (додатковими угодами до даного договору), у відповідності з технічними вимогами та якістю, вказаними в даному договорі згідно ДСТУ 4121-2002 (том справи - 3, аркуші справи - 39-41). Договір поставки було погоджено позивачем, що підтверджується відповідною відміткою на кожному аркуші договору.

Протягом 2007-2008 років відповідачем, як комісіонером, було укладено низку договорів комісії, зокрема, з Товариством з обмеженою відповідальністю „Укркомплект", Товариством з обмеженою відповідальністю „Укр. Євро", Товариством з обмеженою відповідальністю „Поділля-Центр" та з позивачем.

З метою реалізації отриманого від вищевказаних комітентів (в т.ч. від позивача) товару у період з 31.08.2008р. по 05.08.2009р. відповідач поставив, а третя особа прийняла товар на загальну суму 3 452 232,49 грн. (з них: товар на суму 582 676,40 грн., отриманий відповідачем від позивача за Договором комісії №008-02-08/К від 03.01.2008р.), що підтверджується видатковими накладними та приймально-здавальними актами (том справи - 2, аркуші справи - 18-20, 31-45; том справи - 3, аркуші справи - 5-7, 12-17).

Третя особа перерахувала відповідачу за отриманий по Договору поставки товар 2 905 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та довідкою обслуговуючого банку відповідача (том справи - 3, аркуші справи - 3-4, 8-11, 19-38). Залишок несплачених коштів за поставлений товар становить 547 232,49 грн.

У період з 25.01.2008р. по 07.09.2009р. відповідач перерахував позивачу 404 451,93 грн. отриманих від реалізації товару коштів, а частина вартості отриманого за Договором комісії товару у сумі 7 212,01 грн. була зарахована як сплата комісійної винагороди відповідача (том справи - 3, аркуші справи - 93).

Відповідач звертався до третьої особи з претензією №71/07-09 ЗУМС від 07.07.2009р., в якій вимагав погасити заборгованість (том справи 2, аркуші справи -28-29), але борг погашений не був.

Окрім того, листами №074/08-2009 від 21.08.2009р., №32/03-10 від 10.03.2010р.. відповідач повідомляв позивача про те, що отриманий для реалізації за Договором комісії товар продано третій особі за Договором поставки, але третя особа не розрахувалась в повному обсязі з відповідачем і її заборгованість за отриманий від позивача товар становить 171 304,41 грн. (том справи - 2, аркуш справи - 25, 109).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що сплачених третьою особою коштів достатньо для погашення заборгованості за Договором комісії, але відповідач безпідставно ухиляється від виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

Окрім вимог про стягнення основного боргу у сумі 171 304,41 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Місцевий господарський суд відмовив у позові повністю, зазначивши про те, що строк виконання грошових зобов'язань відповідача по перерахуванню 171 304,41 грн. ще не настав.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 Цивільного кодексу України).

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 1014 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання Договору комісії позивач передав відповідачу товар на загальну суму 582 676,40 грн., який відповідач реалізував третій особі за Договором поставки. Третя особа частково розрахувалась з відповідачем, перерахувавши йому 404 451,93 грн., з яких 7 212,01 грн. були зараховані як оплату комісійної винагороди відповідача. Залишок неоплаченої вартості отриманого від позивача товару становить 171 012,46 грн., що не заперечується сторонами.

Викладені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, видатковими накладними, квитанціями про приймання вантажу, приймально-здавальними актами, звітами комісіонера, банківськими виписками, довідкою обслуговуючого банку відповідача, тощо.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на недобросовісність відповідача і зазначає про те, що строк виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором комісії настав, але відповідач безпідставно відмовляється перерахувати належні позивачу грошові кошти.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з частинами 3, 4 ст. 1016 Цивільного кодексу України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

З наявного в матеріалах справи листування сторін вбачається, що відповідач повідомляв позивача про хід виконання умов Договору комісії та Договору поставки, зокрема, про надходження коштів від реалізації товару позивача. Окрім того, відповідач звертався до третьої особи з претензією №71/07-09 від 07.07.2009р., в якій вимагав погасити існуючу заборгованість (том справи - 2, аркуш справи - 28-30). Між відповідачем та третьою особою були складені Акти звірки розрахунків, в яких підтверджено наявність заборгованості.

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, укладаючи спірний Договір комісії сторони на власний розсуд визначили умови останнього, зокрема, порядок здійснення розрахунків.

Згідно з п.п. „е" п.3.1 Договору комісії відповідач прийняв на себе обов'язок не пізніше 5-ти днів з моменту одержання від покупця відповідних коштів, як оплати за відчуження товару, перерахувати позивачу належну йому частину цих коштів (за винятком коштів, які належать відповідачу, як комісійна плата та компенсація витрат на виконання цього договору).

З наведеного вбачається, що обов'язок відповідача по перерахуванню на користь позивача отриманих від реалізації спірного товару коштів безпосередньо пов'язаний з надходженням коштів від покупця такого товару (в даному випадку третьою особою) на рахунок відповідача.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено, що третя особа не в повному обсязі розрахувалась за отриманий на реалізацію товар, в тому числі за товар, отриманий відповідачем від позивача на підставі Договору комісії на суму 171 012,46 грн., строк виконання відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем щодо перерахування отриманих від реалізації товару коштів ще не настав. В Договорі комісії відсутні умови, які б передбачали поручительство відповідача за виконання третьою особою Договору поставки, зокрема, в частині оплати товару.

Підсумовуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 171 012,46 грн. основного боргу є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду не було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних відсутні.

В ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного в позові, зокрема, прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2011р. у справі №48/250(18/1538-10) прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Югвторметпром" Відкритого акціонерного товариства „Югпром" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2011р. у справі №48/250(18/1538-10) - без змін.

2. Матеріали справи №48/250(18/1538-10) повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.