Постанова

від 17.07.2012 по справі 48/250(18/1538-10)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 48/250(18/1538-10)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддяПолянський А.Г., суддіКорсак В.А., Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Югвторметпром" Відкритого акціонерного товариства "Югпром" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року у справі№ 48/250 (18/1538-10) Господарського суду міста Києва за позовомДочірнього підприємства "Югвторметпром" Відкритого акціонерного товариства "Югпром" до третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю "Західно-український металургійний союз" Товариство з обмеженою відповідальністю "СЮВГІМ" простягнення заборгованості у розмірі 223 129,37 грн., за участю представників сторін:

позивача - не з'явились, відповідача -не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2011 р. (судді -Бойко Р.В., Самсін Р.І., Івченко А.М.) в позові було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 р. (судді -Зубець Л.П., Новіков М.М., Мартюк А.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2011 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, Дочірньє підприємство "Югвторметпром" Відкритого акціонерного товариства "Югпром" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права

Сторони не скористались наданим процесуальним правом у часті у суді касаційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що Дочірнє підприємство "Югвторметпром" Відкритого акціонерного товариства "Югпром" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-український металургійний союз" суми заборгованості за договором комісії № 008-02-08/К від 03.01.2008 р. у загальному розмірі 171 012,46 грн. основного боргу, 38 990,81 грн. інфляційних втрат та 14 126,10 грн. 3% річних (з урахуванням уточнених позовних вимог).

03.01.2008 р. між відповідачем, як комісіонером, та позивачем, як комітентом, було укладено договір комісії № 008-02-08/к.

Умовами договору було визначено, що комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені або від імені комітента один або декілька правочинів щодо продажу відходів брухту чорного металу згідно ДСТУ 4121 2002 (товар), за ціною, не нижче узгодженої сторонами в додатку до цього договору, і строки, визначені сторонами у цьому договорі, а саме, на протязі 15 банківських днів, але не довше ніж 12 місяців з моменту укладення договору. Належним виконанням комісіонером своїх безпосередніх обов'язків за цим договором вважається вчинення комісіонером правочину (укладання договору купівлі-продажу із третіми особами) щодо товару в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зазначені обов'язки комісіонера вважаються виконаними з моменту набрання чинності відповідним правочином юридичної сили. За належне виконання комісіонером його безпосередніх обов'язків за цим договором комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну плату у розмірі, який визначається додатковими угодами від вартості товару в строк до 3 (трьох банківських днів) з моменту продажу товару. Суму договору складають суми всіх специфікацій, додаткових угод, які будуть укладені та які погоджені належним чином сторонами, в межах дії даного договору. Товар передається залізничним або автомобільним транспортом у відповідності до правил Інкотермс у редакції 2000 року.

У Розділі 3 Договору комісії сторони передбачили права та обов'язки комісіонера, згідно з якими комісіонер, зокрема, зобов'язаний: укласти від свого імені або імені комітента договір з покупцем на придбання останнім товару або укласти договір субкомісії; у випадку порушення покупцем договору, що укладений між ним і комісіонером, негайно повідомити про це комітента, а також зібрати та забезпечити необхідні докази такого порушення; не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту одержання від покупця відповідних коштів, як оплати за відчуження товару, перерахувати комітенту належну йому частину цих коштів (за винятком коштів, що належать комісіонеру як комісійна плата та компенсація витрат комісіонера на виконання цього договору в розмірах, встановлених в додатку до цього договору); після виконання своїх безпосередніх обов'язків за цим договором надати комітенту звіт і передати йому всі одержані по виконаному дорученню документи в строк до 5-ти днів (п.п. "г", "д","е", "ж" п. 3.1 Договору комісії).

Комітент зобов'язаний не пізніше 3-х днів з дня набрання чинності цим договором передати комісіонеру товар з урахуванням положень п.1.8 цього договору (п.п. "а" п. 4.1 Договору комісії).

У розділі 7 Договору комісії передбачено, що розрахунок може здійснюватися у формі попередньої оплати, шляхом перерахування коштів у розмірі отриманого товару на комісію на розрахунковий рахунок комісіонера. По спільній домовленості сторін розрахунки можуть здійснюватись у іншій формі незабороненій чинним законодавством України. Розрахунок за переданий на комісію товар, який відповідає вимогам договору, здійснюється по цінам вказаним у додатках до договору. Повний та остаточний розрахунок переданий на комісію товар проводиться лише на основі платіжних доручень, оформлених за даними приймально-здавальних актів.

Згідно з п. 6.1 Договору комісії, кількість та якість товару визначається, як різниця між вагою брутто поставленого вагона (автомобіля) і вагою тари після вивантаження, з урахуванням відсотку засміченості.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 Договору комісії, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та діє на протязі календарного року.

01.12.2008 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору комісії, в якій сторони дійшли згоди щодо зміни редакції п. 10.2 Договору, виклавши його в наступній редакції: "Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та діє до 31 грудня 2009 року". Ціна товару була погоджена сторонами в протоколі від 29.08.2008 р.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору комісії, позивач передав, а відповідач прийняв для реалізації товар (брухт сталевий) у кількості 306,107 тонн на загальну суму 582 676,40 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними, квитанціями про приймання вантажу та приймально-здавальними актами.

19.08.2008 р. між відповідачем, як продавцем, та третьою особою, як покупцем, було укладено договір поставки брухту та відходів чорних металів № 19/08-М. Згідно договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити брухт і відходи чорних металів в асортименті та по цінам, які визначаються протоколом погодження цін (додатковими угодами до даного договору), у відповідності з технічними вимогами та якістю, вказаними в даному договорі згідно ДСТУ 4121-2002. Договір поставки було погоджено позивачем, що підтверджено відповідною відміткою на кожному аркуші договору.

Протягом 2007-2008 років відповідачем, як комісіонером, було укладено договір комісії з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркомплект", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр. Євро", Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля-Центр" та з позивачем.

З метою реалізації отриманого від комітентів (в т.ч. від позивача) товару у період з 31.08.2008 р. по 05.08.2009 р. відповідач поставив, а третя особа прийняла товар на загальну суму 3 452 232,49 грн. (з них: товар на суму 582 676,40 грн., отриманий відповідачем від позивача за Договором комісії № 008-02-08/К від 03.01.2008 р.), що підтверджено видатковими накладними та приймально-здавальними актами (т. 2, а.с. -18-20, 31-45; т. -3, а.с. 5-7, 12-17).

Судами встановлено, що третя особа перерахувала відповідачу за отриманий по Договору поставки товар - 2 905 000 грн., що підтверджено банківськими виписками та довідкою обслуговуючого банку відповідача (т.с. -3 а.с. -3-4, 8-11, 19-38). Залишок несплачених коштів за поставлений товар становив 547 232,49 грн.

За період з 25.01.2008 р. по 07.09.2009 р. відповідач перерахував позивачу 404 451,93 грн. отриманих від реалізації товару коштів, а частина вартості отриманого за Договором комісії товару у сумі 7 212,01 грн. була зарахована як сплата комісійної винагороди відповідача (т.с. -3, а.с. -93).

Відповідач звертався до третьої особи з претензією № 71/07-09 ЗУМС від 07.07.2009 р., в якій вимагав погасити заборгованість. Однак, борг сплачений не був.

З матеріалів справи вбачається, що листами № 074/08-2009 від 21.08.2009 р., № 32/03-10 від 10.03.2010 р. відповідач повідомляв позивача про те, що отриманий для реалізації за договором комісії товар було продано третій особі за договором поставки, але третя особа не розрахувалась в повному обсязі з відповідачем і її заборгованість за отриманий від позивача товар становить 171 304,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що сплачених третьою особою коштів достатньо для погашення заборгованості за Договором комісії, однак відповідач безпідставно ухиляється від виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1011 ЦК України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 1014 ЦК України).

Згідно ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з того, що згідно приписів ч. 3, 4 ст. 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомляв позивача про хід виконання умов Договору комісії та Договору поставки, зокрема, про надходження коштів від реалізації товару позивача. Також, відповідач звертався до третьої особи з претензією № 71/07-09 від 07.07.2009 р. з вимогою погасити існуючу заборгованість (т. -2, а.с. -28-30).

Між відповідачем та третьою особою були складені Акти звірки розрахунків, в яких підтверджено наявність заборгованості.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У п.п. "е" п. 3.1 Договору комісії визначено, що відповідач прийняв на себе обов'язок не пізніше 5-ти днів з моменту одержання від покупця відповідних коштів, як оплати за відчуження товару, перерахувати позивачу належну йому частину цих коштів (за винятком коштів, які належать відповідачу, як комісійна плата та компенсація витрат на виконання цього договору).

За таких обставин, судами роблений правильний висновок про те, що обов'язок відповідача по перерахуванню на користь позивача отриманих від реалізації спірного товару коштів безпосередньо пов'язаний з надходженням коштів від покупця такого товару (в даному випадку третьою особою) на рахунок відповідача.

Оскільки третя особа не в повному обсязі розрахувалась за отриманий на реалізацію товар, в тому числі за товар, отриманий відповідачем від позивача на підставі Договору комісії на суму 171 012,46 грн., судами обґрунтовано визначено, що строк виконання відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем щодо перерахування отриманих від реалізації товару коштів ще не настав. Крім того, в договорі комісії відсутні умови, які б передбачали поручительство відповідача за виконання третьою особою Договору поставки, зокрема, в частині оплати товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відсутність прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрблагсервіс" залишити без задоволення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року у справі № 48/250 (18/1538-10) залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Корсак В.А.

Яценко О.В.