Рішення

від 25.11.2010 по справі 8/364

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/364 25.11.10

За позовом Відкритого акціонерного товариства "ОдесХарчоКомбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНСА"

про стягнення 19 128,35 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "ОдесХарчоКомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНСА" про стягнення 17 129,97 грн. заборгованості за договором № 41/09-д від 09.11.2009р., 1 443,28 грн. пені, 343,58 грн. інфляційних збитків, 211,52 грн. трьох відсотків річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.11.09 р. між Сторонами було укладено договір № 41/09-д, відповідно до якого позивачем було здійснено поставку товару -харчові концентрати на загальну суму 34580,58 грн, підтвердженням чого є видаткові накладні № 5030 від 11.12.09р., № 5134 від 25.12.09 р., № 5401 від 11.02.10. Однак, відповідач, порушуючи умови договору, а саме те, що кінцевий термін оплати товару встановлений у 60 календарних днів з моменту отримання товару, не виконав свої зобов'язання та не здійснив оплату поставленого товару у строки визначені договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2010р. порушено провадження по справі № 8/364 та призначено її розгляд на 10.09.2010 року.

У судове засідання, призначене на 10.09.2010 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав. Представник позивача в судове засідання з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2010р. розгляд справи відкладено на 11.11.2010р. у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням усіх витребуваних документів.

11.11.2010р. в судове засідання представники сторін не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 25.11.2010р.

В судове засідання 25.11.10 сторони не забезпечили явку уповноважених представників, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» ).

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 03127 м. Київ, просп.. 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 41/09-д про діяльність в якості дистриб'ютора від 09.11.2009 року, відповідно до умов якого позивачем на адресу відповідача було відвантажено товар -харчові концентрати на загальну суму 34580,58 коп., який відповідно до п.3 додатку № 1 до договору мав бути оплачений протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

На виконання умов договору № 41/09-д про діяльність в якості дистриб'ютора від 09.11.2009 року позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 34580,58 грн., про що сторонами були оформлені, підписані та скріплені печатками видаткові накладні: № 5030 від 11.12.09 на суму 22025,32 грн., № 5134 від 25.12.09 на суму 6688,76 грн., № 5401 від 11.02.10 на суму 5866,50 грн.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору від 09.11.09 № 41/09-д, суд дійшов висновку, що даний договір є договором поставки.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в розмірі 7150,13 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку позивача. Крім того, 04.04.10 відповідачем було повернуто позивачеві товар на загальну суму 4090,92 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними повернення № ВП-0000034, ВП-0000035, ВП-0000036, ВП-0000037, ВП-0000055, ВП-0000056.

Позивач направив відповідачеві претензію № 22-10/234 від 14.04.10 з вимогою негайно перерахувати суму заборгованості за поставлений товар.

Після отримання претензії відповідачем було частково сплачено заборгованість в сумі 6209,56 грн.

Отже, станом на момент розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 17129,97 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлений товар у відповідача перед позивачем в сумі 17129,97 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1443,28 грн. пені за прострочення оплати товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 8.2. договору від 09.11.09 № 41/09-д передбачає, що за прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочки.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати за поставлений товар в розмірі 1443,28 грн. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нараховувалась в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня., від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, з урахуванням обмежень встановлених ст. 231, 232, 343 ГК України.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, що міститься в позовній заяві, тому вимоги щодо стягнення пені в сумі 1443,28 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з п.2.ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 343,58 грн. та 3% річних в сумі 211,52 грн., що розраховані за період з 17.02.10 по 11.06.10.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком збитків від інфляції та 3% річних, що міститься в позовній заяві, тому вимоги щодо стягнення збитків від інфляції в сумі 343,58 грн. та 3% річних від суми боргу в розмірі 211,52 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 599, 611, 629, 712 ЦК України, ст. 173, 174, 193, 231, 232 ГК України та ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СенсаВ» (03127 м. Київ, просп.. 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, код ЄДРПОУ 32525769) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства „ОдесхарчокомбінатВ» (65005 Одеська обл., м. Одеса, вул. Бугаївська, 3, код ЄДРПОУ 00374156) суму основного боргу в розмірі 17129 (сімнадцять тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 97 коп., пеню в сумі 1443 (одна тисяча чотириста сорок три) грн. 28 коп., збитки від інфляції в сумі 343 (триста сорок три) грн. 58 коп, 3 % річних в розмірі 211 (двісті одинадцять) грн. 52 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 192 (сто дев'яноста дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання ріння 24.04.12 р.