Постанова

від 12.04.2012 по справі 14/259-32/295-9/173

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2012 № 14/259-32/295-9/173

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Борисенко І.В.

суддів: Остапенка О.М.

Шипка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.12.2011

у справі № 14/259-32/295-9/173 (головуючий суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл»

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

за участю Прокуратури міста Києва

за участю представників сторін:

прокурор Лиховид О.С. - посв. НОМЕР_1 від 24.06.2010

від позивача ОСОБА_3 - дов. № 07/12 від 22.03.2012

від відповідача ОСОБА_4 - дов. № 300-122/08-96 від 04.01.2012

ОСОБА_5 - дов. № 21-122/10-5340 від 08.06.2011

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл» (надалі - позивач) у червні 2009 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 01-14/3530 від 16.08.2011 - а.с.28) до Антимонопольного комітету України (надалі - відповідач, апелянт) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 147-р від 28.04.2009.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2009 у справі № 14/259 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2009) у позові було відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 13.04.2010 вищезазначені рішення були скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 справа № 14/259 була прийнята до провадження та їй присвоєно № 14/259-32/295.

Під час нового розгляду справи позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог від 16.06.2010 (т.3, а.с.2), у відповідності до якої він просить суд:

- визнати недійсним п.6 рішення Антимонопольного комітету України № 147-р від 28.04.2009 в частині визнання дій TOB «Лук Авіа Ойл» щодо встановлення в період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне з заправкою повітряних суден у межах території ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» порушенням п.2 ст.50 та п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах території ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку;

- визнати недійсним п.11 рішення АМК № 147-р від 28.04.2009.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 у справі № 14/259-32/295 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2010) позов було задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду України від 11.04.2011 постанову Вищого господарського суду України від 23.12.2010 у справі № 14/259-32/295 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2011 касаційна скарга Антимонопольного комітету України була задоволена, постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 - скасовані, а справа № 14/259-32/295 - передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2011 справу № 14/259-32/295 прийнято до провадження та їй присвоєно №14/259-32/295-9/173.

Під час нового розгляду справи 27.07.2011 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Прокуратурою міста Києва подано заяву про вступ у розгляд справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2011 у справі № 14/259-32/295-9/173 у позов задоволено повністю; визнано недійсним п.6 рішення Антимонопольного комітету України № 147-р від 28.04.2009 в частині визнання дій товариства з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" щодо встановлення в період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне з заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" порушенням п.2 ст.50 та п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах території державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку; визнано недійсним п.11 рішення Антимонопольного комітету України; стягнуто з Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл» 85,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача судом визнано обґрунтованими, оскільки Антимонопольним комітетом України при прийнятті оскаржуваного рішення не доведено та не повністю з'ясовано обставини, які мають значення для встановлення факту зловживання ТОВ «Лук Авіа Ойл» монопольним становищем на ринку, а також не доведено наявності ряду умов, необхідних для констатації порушення ТОВ «Лук Авіа Ойл» п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а тому, суд першої інстанції дійшов висновку про достатність підстав для визнання недійсним спірного рішення відповідача в частині, що стосується ТОВ «Лук Авіа Ойл».

Антимонопольний комітет України, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 300-29.4/03-12488 від 26.12.2011, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2011 у справі № 14/259-32/295-9/173 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що частка товариства на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден у межах території ДП „МА „Бориспіль" у період з вересня по грудень 2008 складала 56,51 %, на ринку послуг із заправки авіапальним повітряних суден на території ДП „МА „Бориспіль" протягом зазначеного періоду - 1,64 %. Крім того, апелянтом заперечується правильність оцінки місцевим господарським судом факту входження на ринок у вересні 2008р. АТ „Укрнафта" та у грудні 2008р. ТОВ „ТНК-Авіа" як доказу утворення значної конкуренції на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден у межах території ДП „МА „Бориспіль".

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Представники апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Прокурор в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача підтримав та просив її задовольнити.

У судовому засіданні 27.03.2012 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 12.04.2012.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Статтею 5 названого Закону встановлено, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно п.4 ст.7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має право перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 28.04.2009 Антимонопольним комітетом України було прийнято рішення № 147-р у справі № 28-26.13/44-09 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (т.1, а.с.14-34).

Названим рішенням АМКУ Акціонерне товариство "Укртатнафта", Закрите акціонерне товариство "Спільне українсько-голландське підприємство "КРЕБО", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" визнано такими, що займали у період з вересня по грудень 2008 року монопольне (домінуюче) становище на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (п.1).

Згідно п.6 рішення № 147-р від 28.04.2009 визнано дії ТОВ "Лук Авіа Ойл" щодо встановлення у період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне із заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" такими, що порушують п.2 ст.50 та п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку реалізації авіапального з заправкою повітряних суден в межах території державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які не можливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 11 спірного рішення АМКУ за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлене в п.6 цього рішення, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" накладено штраф у розмірі 20 000 000,00 грн.

В обґрунтування порушення ТОВ "Лук Авіа Ойл" рішення АМКУ мотивовано наступними обставинами:

- з січня по серпень 2008 року на ринку реалізації авіапального з заправкою повітряних суден в межах ДП "МА "Бориспіль" діяли два суб'єкти господарювання - ЗАТ СП "КРЕБО" та ТОВ "Лук Авіа Ойл"; у вересні 2008 року на цей ринок увійшов ще один учасник -АТ "Укртатнафта", а у грудні 2008 року - ТОВ "ТНК-Авіа"(стор. 2 рішення);

- частки суб'єктів господарювання на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах території ДП "МА "Бориспіль" в період з січня по серпень 2008 року становили: ЗАТ СП "КРЕБО" - 64,6%, ТОВ "Лук Авіа Ойл" - 35,4%; у період з вересня по грудень 2008 року: АТ "Укртатнафта" - 56,51%, ТОВ "Лук Авіа Ойл" - 23,1%, ЗАТ СП "КРЕБО" - 20,38%, ТОВ "ТНК-Авіа" - 0,01% (стор. 3 рішення);

- частки ЗАТ СП "КРЕБО" та ТОВ "Лук Авіа Ойл" на ринку послуг із заправки авіапальним повітряних суден на території ДП "МА "Бориспіль" у період з вересня по грудень 2008 року становили: ЗАТ СП "КРЕБО" - 98,36%, ТОВ "Лук Авіа Ойл" - 1,64%. Порівняно невеликий розмір частки ТОВ "Лук Авіа Ойл" свідчить про те, що компанія не могла відчутно впливати на умови конкуренції на ринку послуг із заправки авіапальним (стор. 4 рішення);

- ЗАТ СП "КРЕБО" не чинило на ринку реалізації авіапального зі заправкою повітряних суден на території ДП "МА "Бориспіль" значної конкуренції для ТОВ "Лук Авіа Ойл", оскільки ці підприємства мали свої стабільні кола споживачів, визначені відповідними договорами, у межах яких товариства могли встановлювати власні ціни реалізації авіапального, що могли суттєво відрізнятися (стор. 4 рішення);

- у період з вересня по грудень 2008 року зниження цін на авіапальне ТОВ "Лук Авіа Ойл" у порівнянні з серпнем склало 26,1%. При цьому, в період з вересня по грудень 2008 року зниження цін закупівлі ТОВ "Лук Авіа Ойл" авіаційного пального становило 39% порівняно з серпнем 2008 року (стор. 7 рішення);

- якщо у період з січня по вересень 2008 року різниця між середньозваженими цінами реалізації пального та його придбання ТОВ "Лук Авіа Ойл" склала 426 грн. на тоні, то у вересні 2008 року цей показник становив 325,49 грн. У жовтні 2008 року ТОВ "Лук Авіа Ойл" не придбавало пального, а продовжувало реалізовувати попередньо придбане, продовжуючи при цьому знижувати ціни на авіапальне. У листопаді та грудні 2008 року середньозважені ціни реалізації ТОВ "Лук Авіа Ойл" авіапального продовжували знижуватися, однак, при цьому ціни придбання цим товариством авіапального знижувалися більш швидкими темпами, ніж ціни його реалізації (стор. 8 рішення);

- з 26.12.2007 до кінця 2008 року ДП "МА "Бориспіль" надавало ТОВ "Лук Авіа Ойл" послуги з перекачки авіапального зі складу ПММ на склад ЦЗС аеропорту, вартість яких була в 2,5 рази вищою, ніж для ЗАТ СП "КРЕБО". Як наслідок, ТОВ "Лук Авіа Ойл" було змушене понести додаткові витрати при реалізації пального (стор. 10 рішення).

За висновками відповідача, викладеними у спірному рішенні, дії ТОВ "Лук Авіа Ойл" щодо встановлення у період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне є порушенням п.2 ст.50 та п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах ДП "МА "Бориспіль" шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку.

Проте, з наведеними твердженнями відповідача судова колегія не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ч.1 ст.13 названого Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (п.1 ч.2 ст.13 названого Закону).

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що в діях суб'єкта господарювання має місце склад правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачений п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за умови, якщо будуть встановлені в сукупності такі обставини: суб'єкт господарювання займає монопольне становище на ринку; суб'єкт господарювання встановлює такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку; такі дії суб'єкта господарювання призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемленням прав інших суб'єктів господарювання чи споживачів.

Порядок визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку регулюється ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р (далі - Методика).

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема, внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам (ч.3 ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відповідно до ч.4 ст.12 названого Закону вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно ч.5 ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.

Однак, як вбачається зі спірного рішення АМКУ, у ньому не визначено, за якою з наведених вище ознак позивача було визнано таким, що займає монопольне становище на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

У рішенні АМКУ зроблений висновок про те, що ЗАТ СП "Кребо" не чинило значної конкуренції для ТОВ "Лук Авіа Ойл", оскільки ці підприємства мали свої стабільні кола споживачів, визначені договорами, у межах яких товариства могли встановлювати власні ціни реалізації авіапального, що могли суттєво відрізнятися.

При цьому, будь-яких інших доказів того, що ТОВ "Лук Авіа Ойл" не зазнавало значної конкуренції у зв'язку з діяльністю ЗАТ СП "Кребо" та/або інших суб'єктів господарювання на ринку реалізації авіапального, в спірному рішенні не наведено.

У відповідності до п.10.1.6 Методики у випадку, коли визначається монопольне (домінуюче) становище кількох суб'єктів господарювання, для установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає, зокрема, встановлення ознак того, що: між зазначеними суб'єктами господарювання немає конкуренції або є незначна конкуренція; зазначені суб'єкти господарювання разом узяті не зазнають значної конкуренції або не мають жодного конкурента.

Натомість, згідно п.10.3 Методики суб'єкт (суб'єкти) господарювання не зазнає(ють) значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі має (мають) здатність не допускати, усувати чи обмежувати конкуренцію, зокрема, обмежувати конкурентоспроможність інших суб'єктів господарювання, чи ущемлювати інтереси інших суб'єктів господарювання чи споживачів.

Ознаками ринкової влади є: здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання, який (які) не є єдиним (єдиними) виробником (постачальником) відповідного товару (товарної групи), диктувати свої умови при продажу товару (товарної групи), укладенні договору про поставки, нав'язувати споживачу невигідні умови; здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари (товарні групи) із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар'єри вступу на ринок; здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання скорочувати або обмежувати випуск товарів (товарних груп) і постачання їх на ринок збуту з метою отримання однобічної користі при купівлі або продажу товарів (товарних груп), при укладанні договорів і угод про постачання товарів (товарних груп), а інші суб'єкти господарювання, які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів (товарних груп); здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання підвищувати ціни на товари (товарні групи) і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку.

Як вбачається зі змісту спірного рішення АМКУ, питання щодо наявності в діях чи становищі ТОВ "Лук Авіа Ойл" ознак ринкової влади в розумінні п.10.3 Методики, відповідачем не досліджувалося та будь-яких, передбачених вище, доказів ринкової влади ТОВ "Лук Авіа Ойл" на ринку реалізації авіапального в спірному рішенні АМКУ не наведено.

Крім того, відповідно до п.10.3 Методики вважається, що суб'єкт (суб'єкти) господарювання не зазнає (зазнають) значної конкуренції, зокрема, коли: у нього (у них) на ринку немає жодного конкурента; частки на ринку, які належать конкурентам, порівняно невеликого розміру; можливості доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів (товарних груп) суттєво обмежені; бар'єри доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявні пільги чи інші обставини суттєво обмежують вступ на ринок нових суб'єктів господарювання.

Викладене в спірному рішенні АМКУ твердження про те, що ТОВ "Лук Авіа Ойл" не зазнавало значної конкуренції на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден спростовується рядом встановлених у самому рішенні та досліджених судом вище обставин, пов'язаних, зокрема, з тим, що у вересні 2008 року на ринок реалізації авівапального вийшов новий учасник -АТ "Укртатнафта", частка якого на ринку майже відразу склала 56,51%, а в грудні 2008 року на ринок увійшло також ТОВ "ТНК-Авіа", та після виходу на ринок нових учасників частка ТОВ "Лук Авіа Ойл" зменшилася на 12,3%.

У спірному рішенні АМКУ зазначено, що частки ЗАТ СП "КРЕБО" та ТОВ "Лук Авіа Ойл" на ринку послуг із заправки авіапальним повітряних суден на території ДП "МА "Бориспіль" у період з вересня по грудень 2008 року становили: ЗАТ СП "КРЕБО" - 98,36%, ТОВ "Лук Авіа Ойл" - 1,64%.

За висновком відповідача, викладеним у спірному рішенні, порівняно невеликий розмір частки ТОВ "Лук Авіа Ойл" свідчить про те, що компанія не могла відчутно впливати на умови конкуренції на ринку послуг із заправки авіапальним.

Також в рішенні АМКУ встановлено, що з 26.12.2007 до кінця 2008 року ДП "МА "Бориспіль" надавало ТОВ "Лук Авіа Ойл" послуги з перекачки авіапального зі складу ПММ на склад ЦЗС аеропорту, вартість яких була в 2,5 рази вищою, ніж для ЗАТ СП "КРЕБО". Як наслідок, ТОВ "Лук Авіа Ойл" було змушене понести додаткові витрати при реалізації пального.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не враховано, що певний досліджуваний період позивачем закупка палива взагалі не проводилась (що вбачається з графіку закупки пального позивачем), а отже, позивач був позбавлений можливості реалізації пального нижче ціни його закупки.

Наведені вище обставини не були враховані Антимонопольним комітетом України в спірному рішенні при констатації факту зайняття ТОВ "Лук Авіа Ойл" монопольного становища на ринку та не прийняті до уваги при оцінці дій ТОВ "Лук Авіа Ойл" щодо формування ціни на авіапаливо та послуги з заправки повітряних суден.

Відповідно до п.15.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 № 15 господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Таким чином, встановлення обставин, що свідчать про зайняття суб'єктом господарювання монопольного становища на ринку, є виключною компетенцією Антимонопольного комітету України і не входить до повноважень суду під час розгляду господарської справи.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до Господарського суду міста Києва (ч.2 ст.60 названого Закону).

Згідно ч.1 ст.59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Антимонопольним комітетом України при прийнятті оскаржуваного рішення не доведено та не повністю з'ясовано обставини, які мають значення для встановлення факту зловживання ТОВ "Лук Авіа Ойл" монопольним становищем на ринку, не доведено наявності ряду умов, необхідних для констатації порушення ТОВ "Лук Авіа Ойл" п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а тому місцевим судом підставно та обґрунтовано визнано недійсним спірне рішення в частині, що стосується ТОВ "Лук Авіа Ойл".

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2011 у справі № 14/259-32/295-9/173.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Києва від 01.12.2011 у справі № 14/259-32/295-9/173 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл» до Антимонопольного комітету України - без змін.

2. Матеріали справи № 14/259-32/295-9/173 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Борисенко І.В.

Судді Остапенко О.М.

Шипко В.В.