Постанова

від 26.06.2012 по справі 14/259-32/295-9/173

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р. Справа № 14/259-32/295-9/173 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого,

Акулової Н.В.,

Кочерової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Антимонопольного комітету України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2012 року

у справі № 14/259-32/295-9/173

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

за участю прокуратури міста Києва

за участю представників

позивача -Пхайко Ю.Л.

відповідача -не з'явився

прокуратури -Томчук М.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" у червні 2009 року звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 147-р від 28.04.2009р.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог від 16.06.2010р., у якій він просив суд: визнати недійсним п.6 рішення Антимонопольного комітету України № 147-р від 28.04.2009р. в частині визнання дій TOB "Лук Авіа Ойл" щодо встановлення в період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне з заправкою повітряних суден у межах території ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" порушенням п.2 ст.50 та п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах території ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку; визнати недійсним п.11 рішення Антимонопольного комітету України № 147-р від 28.04.2009р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01 грудня 2011 року (судді: Бондаренко Г.П., Бойко Р.В., Спичак О.М.) у справі № 14/259-32/295-9/173, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2012 року (судді: Борисенко І.В., Остапенко О.М., Шипка В.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним п.6 рішення Антимонопольного комітету України № 147-р від 28.04.2009р. в частині визнання дій товариства з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" щодо встановлення в період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне з заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" порушенням п.2 ст.50 та п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах території державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку; визнано недійсним п.11 рішення Антимонопольного комітету України та стягнуто з Антимонопольного комітету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" 85,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Антимонопольний комітет України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду від 01.12.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.04.2009 р. Антимонопольним комітетом України було прийнято рішення № 147-р у справі № 28-26.13/44-09 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", згідно якого акціонерне товариство "Укртатнафта", закрите акціонерне товариство "Спільне українсько-голландське підприємство "КРЕБО", товариство з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" визнано такими, що займали у період з вересня по грудень 2008 року монопольне (домінуюче) становище на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (п.1).

Згідно п.6 рішення № 147-р від 28.04.2009р. дії ТОВ "Лук Авіа Ойл" щодо встановлення у період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне із заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" визнано такими, що порушують п.2 ст.50 та п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку реалізації авіапального з заправкою повітряних суден в межах території державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які не можливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 11 спірного рішення Антимонопольного комітету України встановлено, що за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлене в п.6 цього рішення на товариство з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" накладено штраф у розмірі 20000000,00 грн.

У рішенні також зазначено, що дії позивача стосовно встановлення у період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне є порушенням п.2 ст.50 та п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах ДП "МА "Бориспіль" шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності встановлені Законом України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2011р. № 2210-III.

Частиною 2 ст. 4 зазначеного закону передбачено, що суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ч.1 ст.13 названого Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п.1. ч.2 ст.13 цього ж закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Порядок визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку регулюється ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. № 49-р.

Положеннями статті 12 закону, зокрема, передбачено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається також становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам. Крім того, вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

Проте з матеріалів справи вбачається та як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, під час винесення спірного рішення відповідач не визначив за якою з вищенаведених ознак позивача було визнано таким, що займає монопольне становище на ринку реалізації авіапального із заправки повітряних суден.

Документи, які б свідчили про те, що ЗАТ СП "Кребо" та ТОВ "ТНК-Авіа" не чинило значної конкуренції для товариства з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" у матеріалах справи не міститься. А твердження заявника касаційної скарги про те, що саме позивач зобов'язаний довести те, що зазнавав значної конкуренції на ринку не ґрунтується на нормах права, оскільки обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002р. N 49-р. Водночас, господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Відповідно до п.10.1.6 Методики у випадку, коли визначається монопольне (домінуюче) становище кількох суб'єктів господарювання, для установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає, зокрема, встановлення ознак того, що: між зазначеними суб'єктами господарювання немає конкуренції або є незначна конкуренція; зазначені суб'єкти господарювання разом узяті не зазнають значної конкуренції або не мають жодного конкурента.

Згідно п.10.3 Методики суб'єкт (суб'єкти) господарювання не зазнає(ють) значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі має (мають) здатність не допускати, усувати чи обмежувати конкуренцію, зокрема, обмежувати конкурентоспроможність інших суб'єктів господарювання, чи утискати інтереси інших суб'єктів господарювання чи споживачів.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що Антимонопольним комітетом України не досліджувалось питання про наявність в діях позивача ознак ринкової влади у розумінні п.10.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

Судами також встановлено, а заявником касаційної скарги не спростовано, що товариство з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" зазнавало значної конкуренції на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден, оскільки у вересні 2008 року на ринок реалізації авівапального вийшов новий учасник -АТ "Укртатнафта", частка якого на ринку майже відразу склала 56,51%, а в грудні 2008 року на ринок увійшло також ТОВ "ТНК-Авіа", та після виходу на ринок нових учасників частка ТОВ "Лук Авіа Ойл" зменшилася на 12,3%.

Проте вищенаведені обставини не були враховані відповідачем у спірному рішенні під час встановлення факту зайняття товариством з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" монопольного становища на ринку та не прийняті до уваги під час оцінки дій позивача стосовно формування ціни на авіапаливо та послуги з заправки повітряних суден.

Згідно ч.1 ст.59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, недотримання органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або під час проведення ним перевірки дотримання суб'єктом господарювання конкурентного законодавства, може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що Антимонопольним комітетом України під час прийняття оскаржуваного рішення не доведено та не повністю з'ясовано обставини, які мають значення для встановлення факту зловживання товариством з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" монопольним становищем на ринку, тому спірне рішення в частині, що стосується позивача підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

Частиною 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази. Ці обмеження обумовлюються метою касаційного перегляду, яка полягає в перевірці застосування норм матеріального і процесуального права.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2012 року зі справи №14/259-32/295-9/173 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. В. Акулова

Н. О. Кочерова