Постанова

від 24.04.2012 по справі 4/539

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2012 № 4/539

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлева М.Л.

суддів: Тарасенко К.В.

Жук Г.А.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.04.2012 року по справі № 4/539 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Контрактова», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 11.01.2012 року) у справі № 4/539 (суддя -Борисенко І.І.)

за позовом приватного підприємства ОСОБА_3, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова

компанія «Контрактова», м. Київ

третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

ОСОБА_5

про визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису, який вчинений 08.06.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 3036 про звернення стягнення на автотранспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER PRADO, 2.7, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за Договором фінансового лізингу транспортних засобів № 008 від 14.08.2007 року, з метою погашення заборгованість в сумі 19 224,44 грн. на користь ТОВ «Лізингова компанія «КОНТРАКТОВА», таким, що не підлягає виконанню, як вчиненого з порушенням діючого законодавства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року позов задоволено повністю. Визнано виконавчий напис, який вчинено 08.06.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 3036 про звернення стягнення на автотранспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER PRADO, 2.7, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за Договором фінансового лізингу транспортних засобів № 008 від 14.08.2007 року, з метою погашення заборгованість в сумі 19 224,44 грн. на користь ТОВ «Лізингова компанія «КОНТРАКТОВА», таким, що не підлягає виконанню, як вчиненого з порушенням діючого законодавства. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «КОНТРАКТОВА» на користь приватного підприємства «ОСОБА_3.» 85,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Контрактова», м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини справи.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року по справі № 4/539 відновлено строк на подання апеляційної скарги товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Контрактова», м. Київ та було прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 24.04.2012 року.

Приватним підприємством «ОСОБА_3.» заперечень на апеляційну скаргу не надано.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник третьої особи надав свої пояснення, в яких підтримав позицію відповідача та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника позивача, проти чого також не заперечують представники відповідача та третьої особи, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року по справі № 4/539 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України регламентовано, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Судом першої інстанції було встановлено, що 03.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Контрактова» (лізингодавець) та приватним підприємством «ОСОБА_3» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № 008, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання набути у власність транспортні засоби згідно визначеної позивачем в пункті 2.1 такого правочину специфікації, і передати його у користування позивачу на строк та на умовах, визначених Договором.

У п. 2.1 договору зазначено, що предметом лізингу за договором є транспортний засіб TOYOTA PRADO 6792, 2007 року випуску, у кількості однієї одиниці, ціна предмету лізингу становить 225 735,00 грн.

Розділом 2 Договору визначено склад лізингових платежів, порядок їх сплати та можливість коригування.

Лізингові платежі за користування предметом лізингу, нараховуються щомісячно, починаючи з дати підписання сторонами акту прийому-передачі такого транспортного засобу, що укладається за формою, наведеною в додатку 2 до цього договору.

Лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем щомісячно, в термін до 25 числа місяця, наступного за місяцем, в якому сторонами підписано акт прийому-передачі, в розмірі та в порядку, визначених графіком сплати лізингових платежів.

На виконання умов договору ТОВ «Лізингова компанія «Контрактова» передала ПП «ОСОБА_3» предмет лізингу.

Однак, у зв'язку з порушенням позивачем зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів у визначений строк, відповідач своїм листом № 15-03/4 від 15.03.2011 року повідомив позивача про відмову від договору фінансового лізингу.

08.06.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 3036, яким позивачу було запропоновано за невиплачену в строк до 25.12.2010 року заборгованість у розмірі 7 732,56 грн., в строк до 25.01.2011 року заборгованість у розмірі 7 753,98 грн., в строк до 25.02.2011 року заборгованість у розмірі 7 737,92 грн., що загалом становить 19 224,44 грн., повернути на користь ТОВ «Лізингова компанія «КОНТРАКТОВА» предмет лізингу, який був переданий за умовами договору фінансового лізингу.

Позивач вважає, що даний виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки порушені вимоги Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, в частині щодо безспірності заборгованості боржника як підстави вчинення виконавчого напису нотаріусу. Також, за твердженням позивача оскаржуваний виконавчий напис не відповідає приписам ст. 89 Закону України «Про нотаріат», п. 284, 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5.

Крім того, за твердженням позивача на дату вчинення виконавчого напису договір діяв, тому у ТОВ «Лізингова компанія «Контрактова» на момент вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 оскаржуваного виконавчого напису не виникло права вимагати повернення предмета лізингу від Позивача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки були відсутні належні документальні докази, що підтверджують виконання ТОВ «Лізингова компанія «Контрактова» рішення про дострокове припинення Договору внаслідок розірвання його в односторонньому порядку. Тобто, Позивач вважає, що у ТОВ «Лізингова компанія «Контрактова» відсутні належні докази направлення позивачу вимоги про повернення предмету лізингу до вчинення спірного виконавчого напису.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу, одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг ", за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а відповідно до ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови вчинення виконавчого напису визначені ст. 88 Закону України "Про нотаріат", відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. При цьому, якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

В зв'язку з порушенням позивачем зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів у визначений строк, відповідач своїм листом повідомив позивача про відмову від договору фінансового лізингу транспортних засобів № 008.

Пунктом 11.6 договору передбачено, що надання будь-якої інформації сторони здійснюють рекомендованим листом або наручним під розпис про отримання листа з такою інформацією.

Однак, а ні до суду першої інстанції а ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано належних доказів направлення на адресу ПП «ОСОБА_3.» повідомлення від ТОВ «Лізингова компанія «Контрактова» про односторонню відмову від договору.

Наданий в копії опис вкладення не може бути належним доказом, оскільки з відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку від 05.03.09 року № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Разом з тим, 08.06.2011 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «КОНТРАКТОВА», приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис № 3036 на договорі фінансового лізингу транспортних засобів № 008 від 14.08.2011 року про повернення ПП «ОСОБА_3.» на користь ТОВ «Лізингова компанія «КОНТРАКТОВА» транспортний засіб, який переданий у користування на умовах договору фінансового лізингу транспортних засобів № 008 від 14.08.2007, транспортний засіб TOYOTA PRADO 6792, 2007 року випуску, у кількості однієї одиниці, ціна предмету лізингу становить 225735,00

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Згідно п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.99. визначено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.04., встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Таким чином, обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника.

Необхідним є з'ясування не лише правильності вчинення виконавчого напису, а і перевірки правильності вимог, зазначених у виконавчому написі, оскільки при розгляді спору про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за позовом боржника до кредитора, суд має встановити наявність у позивача права на звернення стягнення на рухоме майно в сумі, яка визначена в виконавчому написі.

Правильність визначення дійсної суми боргу покладається на суд, який за наслідками перевірки і визначає дійсність виконавчого напису (п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні»).

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували заборгованість позивача за вказаним вище договором, а саме: за листопад 2010 року в розмірі 3 732,54 грн., за грудень 2010 року в розмірі 7 753,98 грн. та за січень 2011 року в розмірі 7 737,92 грн., яка була зазначена в рахунку-фактурі № 15-03/4К від 15.03.2011 року.

Згідно п. 19 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.07. вказано, що відповідно до ч. 7 ст. 50 Закону України «Про нотаріат», спір про право, оснований на вчиненні нотаріальної дії, вирішується судом у позовному порядку. При вирішенні питань підвідомчості такого спору слід крім суб'єктного складу спору виходити з того, що виконавчий напис нотаріального органу не є актом державного чи іншого органу. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса вирішується господарським судом за позовом боржника до стягувача, якщо суб'єктний склад сторін спору відповідає приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності заборгованості приватного підприємства «ОСОБА_3.» перед відповідачем за договором фінансового лізингу в сумі, яка визначена у вказаному вище рахунку-фактурі, а тому заборгованість в даному випадку не може вважатись безспірною.

Відповідачем не доведено суду безспірності його майнових вимог до приватного підприємства «ОСОБА_3.».

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача погодився, що на момент виникнення виконавчого напису заборгованість у приватного підприємства «ОСОБА_3.» не існувала.

В обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності суми боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання.

Однак, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 при вчиненні виконавчого напису № 3036 від 08.06.2011 року не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 284 Інструкції та п.п. б ч. 2 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 були відсутні правові підстави вважати заборгованість позивача, через наявність якої відповідач вимагав повернення предмету лізингу за виконавчим написом нотаріуса, безспірною, в розумінні ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Інші доводи апеляційної скарги у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю не можуть бути підставами для скасування рішення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року у справі № 4/539 - слід залишити без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Контрактова», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року у справі № 4/539 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року у справі № 4/539 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 4/539 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлев М.Л.

Судді Тарасенко К.В.

Жук Г.А.