Постанова

від 27.06.2012 по справі 4/539

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2012 р. Справа № 4/539

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Лізингова компанія "Контрактова"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011р. та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р.

у справі № 4/539

за позовом Приватного підприємства "Дідович О.Я."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія

"Контрактова"

3-тя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

ОСОБА_2

про визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 -довіреність у справі,

від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 -довіреності у справі,

від 3-тьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Дідович О.Я." звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Контрактова" і просило суд визнати виконавчий напис, який вчинено 08.06.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за №3036 про звернення стягнення на автотранспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER PRADO, 2.7, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу транспортних засобів №008 від 14.08.2007р., з метою погашення заборгованості у сумі 19 224,44 грн. на користь ТОВ "Лізингова компанія "Контрактова", таким, що не підлягає виконанню, як вчиненого з порушенням діючого законодавства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2011р. (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. (головуючий, суддя Яковлєв М.Л., судді Жук Г.А., Тарасенко К.В.), позов задоволено повністю з тих підстав, що у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 були відсутні правові підстави вважати заборгованість позивача, через наявність якої відповідач вимагав повернути предмет лізингу за виконавчим написом нотаріуса, безспірною у розмінні ст.88 Закону України "Про нотаріат".

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 14.08.2007р. між сторонами укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів №008, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання набути у власність транспортний засіб згідно визначеної позивачем в пункті 2.1 цього договору специфікації, і передати його у користування позивачу на строк не меншого одного року за встановлену плату.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що предметом лізингу є транспортний засіб TOYOTA PRADO 6792, 2007 року випуску, у кількості однієї одиниці, ціна предмету лізингу становить 225 735,0 грн.

Згідно п.2.2.1 договору, лізингові платежі за користування предметом лізингу нараховуються щомісячно, починаючи з дати підписання сторонами акту прийому-передачі такого транспортного засобу, що укладається за формою, наведеною у додатку 2 до цього договору.

Відповідно до пунктів 2.2.2 договору лізингові платежі сплачуються позивачем щомісячно, в термін до 25 числа місяця, наступного за місяцем, в якому сторонами підписано акт прийому-передачі, в розмірі та в порядку, визначених Графіком сплати лізингових платежів.

На виконання умов договору відповідач передав позивачу предмет лізингу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно пункту 3 ч.2 ст.11 та ч.1 ст.16 названого Закону, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст.7 Закону, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалась або могла довідатися про таку відмову.

У пункті 8.2 договору передбачено, що відповідач має право відмовитися від договору та вимагати повернення предмета лізингу від позивача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо позивач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Пунктом 8.4 договору визначено, що відмова від договору є вчиненою з моменту отримання однією із сторін повідомлення від іншої сторони про мотивовану відмову від договору.

Відповідно до пункту 11.6 договору надання будь-якої інформації відповідно до договору сторони здійснюють рекомендованим листом або наручним під розпис про отримання листа з такою інформацією.

Відповідач стверджує, що у зв'язку з порушенням позивачем зобов'язання за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів у визначений строк, відповідач своїм листом №15-03/4 від 15.03.2011р. повідомив позивача про відмову від договору.

08.06.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис за реєстровим №3036, яким позивачу запропоновано за невиплачену в строк до 25.12.2010р. заборгованість у розмірі 7732,56 грн., в строк до 25.01.2011р. заборгованість у розмірі 7753,98 грн., в строк до 25.02.2011р. заборгованість у розмірі 7737,92 грн., що загалом становить 19224,44 грн., повернути на користь відповідача предмет лізингу, який був переданий за умовами договору фінансового лізингу.

Предметом даного позову є вимога позивача про визнання вказаного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, запропонував позивачу за невиплачену заборгованість у розмірі 19 224,44 грн. повернути на користь відповідача предмет лізингу, що був переданий за договором, чим порушив вимоги ст.88 Закону України "Про нотаріат", п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Також позивач стверджує, що на дату вчинення виконавчого напису договір фінансового лізингу діяв, оскільки належні документальні докази, що підтверджують виконання відповідачем свого рішення про дострокове припинення договору, відсутні. Тому на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису у відповідача не виникло права вимагати у позивача повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить, між іншим, встановлення моменту вчинення відповідачем відмови від договору лізингу.

Встановлення вказаної обставини має суттєве значення з огляду на те, що відсутність відмови від договору фінансового лізингу, вчиненої у відповідності до пункту 8.4. договору, позбавляє відповідача права вимагати у позивача повернення предмету лізингу.

Оцінивши подані відповідачем докази в підтвердження виконання ним свого зобов'язання щодо повідомлення позивача про відмову від договору у зв'язку з несплатою останнім лізингових платежів, а саме: у строк до 25.12.2010р. заборгованість у розмірі 7 753,54 грн., у строк до 25.01.2011р. заборгованість у розмірі 7 753,98 грн., у строк до 25.02.2011р. заборгованість у розмірі 7 737,92 грн., суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що на адресу позивача відповідачем було направлено тільки рахунок та лист від 15.03.2011р. №15-03/4 про існуючу прострочену заборгованість зі сплати лізингових платежів (а.с.106-108 т.1). Належних доказів направлення на адресу позивача повідомлення про односторонню відмову від договору відповідачем не надано. Відтак, судами встановлено, що позивачу не було відмово про відмову відповідача від договору лізингу.

Наведене підтверджується й тим, що після вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису позивач продовжував сплачувати, а відповідач приймати лізингові платежі, передбачені договором та додатками до нього.

Враховуючи наведені обставини, суди дійшли правильного висновку про те, що на момент вчинення виконавчого напису у відповідача не виникло право вимагати у позивача повернення предмету лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки на дату вчинення останнього договір лізингу діяв.

Відповідно до ст.88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року.

Пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.04р., нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.99р., визначено, що для одержання виконавчого напису за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, подаються оригінал договору лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Отже, як вірно зазначено судами, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності суми боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання.

Оскільки обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника, то поряд із з'ясуванням правильності вчинення нотаріусом виконавчого напису має перевірятися правильність вимог, зазначених у виконавчому написі. У зв'язку з чим, при розгляді спору про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за позовом боржника до кредитора, суд повинен встановити наявність у кредитора права на звернення стягнення на майно в сумі, яка визначена у виконавчому написі.

При цьому, правильність визначення дійсної суми боргу покладається на суд, який за наслідками перевірки і визначає дійсність виконавчого напису.

Матеріалами справи доведено, що після направлення відповідачем позивачу рахунку-фактури №15-03/4К від 15.03.2011р. на загальну суму 19 224,44 грн. та на дату вчинення нотаріусом виконавчого напису, тобто станом на 08.06.2011р., позивач сплатив невиплачену у строк до 25.12.2010р. заборгованість у розмірі 7 753,54 грн., у строк до 25.01.2011р. заборгованість у розмірі 7 753,98 грн., у строк до 25.02.2011р. заборгованість у розмірі 7 737,92 грн., що не заперечується відповідачем й у касаційній скарзі.

Наведене свідчить про те, що приватний нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, чим порушив вимоги ст.88 Закону України "Про нотаріат", п.284 Інструкції та пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що у приватного нотаріуса були відсутні правові підстави вважати заборгованість позивача, через наявність якої відповідач вимагав повернення предмету лізингу за виконавчих написом нотаріуса, безспірною у розмінні ст.88 Закону України "Про нотаріат".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалили оскаржувані рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Контрактова" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. у справі №4/539 -без змін.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.