Постанова

від 19.11.2008 по справі 15/344-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/344-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2008 р.                                                           Справа № 15/344-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., судді Афанасьєв В.В. ,  Бухан А.І.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників:

позивача          -Несторової І.В.

відповідача

-

Жупинського М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 2428С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 30 вересня 2008 року у справі № 15/344-08

за позовом Дочірнього підприємства "Хадлер", м. Київ

до  Відкритого акціонерного товариства "Буринський завод продтоварів", м. Буринь

про стягнення 39741,18 грн.,

встановила:

Рішенням господарського суду Сумської області від 30 вересня 2008 року у справі № 15/344-08 (суддя Резниченко О.Ю.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ВАТ "Буринський завод продтоварів" на користь ДП "Хадлер" 24487,80 грн. основного боргу, 13125,46 грн. інфляційних збитків, 2127,92 грн. 3% річних, 397,41 грн. витрат по держмиту, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 30 вересня 2008 року у справі № 15/344-08, залишити без задоволення позов ДП "Хадлер" до ВАТ "Буринський завод продтоварів".

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить прийняте по справі рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. При цьому він зазначає, що господарський суд Сумської області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору.

       Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторони, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Сумської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що між позивачем та відповідачем 14.06.2005р. був укладений договір купівлі-продажу №34/2005, за умовами п. 1.1. якого позивач продає, а відповідач купує та оплачує пектин та іншу харчову сировину (товар) на умовах, викладених в даному договорі. Ціна, кількість, асортимент, строки поставки, визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата за товар (якщо інше не обумовлене в специфікації) здійснюється на протязі 21 календарного дня з дня поставки.

Поставка товару проводиться у строки та в обсязі згідно заявок покупця. Датою поставки є дата виписки видаткової накладної (п.4.2 договору).

Представник позивача в судових засіданнях пояснював, що 14.06.2005р. позивачем та відповідачем було узгоджено та підписано специфікацію №1 (додаток №1) до договору купівлі-продажу №34/2005 від 14.06.2005р., згідно до умов якої позивач зобов‘язався на протязі червня-вересня 2005р. поставити відповідачеві пектин Classic CS-401 в кількості  2 500 кг за ціною  69,99 грн. з ПДВ, всього на суму 174 990 грн. 00 коп. з ПДВ.

По видатковим накладним у червні 2005 року позивач поставив відповідачу за договором продукцію, за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок не провів, а саме борг  відповідача станом на день розгляду справи в суді по видатковій накладній №РН-115 від 14.06.2005р. та випадковій  накладній №РН-128 від 21.06.2005р. склав 24 487 грн. 80 коп.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме накладними, на яких міститься підпис відповідача та довіреностями на отримання товару на ім‘я Філонцевої Р.Я. (копії вказаних документів долучені до матеріалів справи). Крім цього, факт поставки товару відповідачем в судових засіданнях не заперечувався.

Таким чином, оскільки відповідач розрахунки з позивачем за поставлений товар не провів, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

       Тобто, на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу склала  24 487 грн. 80 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 24 487 грн. 80  коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,  527 Цивільного кодексу України. Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору №34/2005 від 14.06.2005р. позивач просить стягнути з відповідача 13125 грн. 46 коп. інфляційних збитків та  2127 грн. 92 коп. 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 13125 грн. 46 коп. інфляційних збитків та  2127 грн. 92 коп. 3% річних  за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  не надана правильна  та належна  правова оцінка, через що наявні   підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Сумської області не забезпечив  додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно не дослідив  фактичні обставини справи та  не оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.  

Задовольняючи  вимоги позивача суд першої інстанції виходив з  невиконання відповідачем   умов укладеного між ним та позивачем договору  № 34/2005 від 14червня 2005 року. Разом з тим надані  позивачем  в обґрунтування своєї правової  позиції  документи, в насамперед бухгалтерсько-фінансових документах послався на видання ним   доданих  до позовної заяви  видаткових накладних, за якими він нібито здійснив  передачу відповідачу  вказаної  в них продукції.  

Проте системний аналіз матеріалів справи  дає підстави вважати, що взаємовідносини між сторонами по даній справі не засновувалися на умовах укладеного між ними договору, оскільки  позивачем у наданих копіях видаткових накладних на передачу  довіреній особі  відповідача зазначеної у ній продукції не зазначені реквізити   договору  № 34/2005 від 14 червня 2005 року.  Ні під час  вирішення спору господарським судом області, ні в ході розгляду апеляційної скарги  позивач не надав доказів відсутності  у нього інших договірних відносин з відповідачем в період дії вказаного вище договору, повного виконання  ним  прийнятих на себе по цьому договору зобов'язань, вжиття  заходів про врегулюванню спірних правовідносин стосовно  передачі лише  350  пектину  замість 2500 кг, які зазначені у специфікації № 1  до вказаного вище договору,   протягом його  дії до 31 грудня 2005 року. Відсутність належно оформлених   фінансово – бухгалтерських  документів стосовно   фактичних  обставин взаємовідносин між сторонами, які відбувалися  у 2005 році  при неповному виконанню саме  позивачем свідчить про необґрунтованість  заявлених позивачем  вимог.

За таких обставин  заявлені позивачем вимоги не можуть підлягати задоволенню, оскільки позивач на надав належних та допустимих доказів настання у нього права на  стягнення з відповідача вказаних у позовній  заяві грошових сум та сум штрафних санкцій.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103,  пунктом 1,3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 30 вересня 2008 року по справі № 15/344-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ДП "Хадлер"( 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 23-А, код 31902329) на користь ВАТ  "Буринський завод продтоварів" (41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Піонерська, буд. 7, код 00380600) понесені витрати по сплаті державного мита у розмірі 198,70 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Шевель О. В.  

                                 Судді                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                                                                                               Бухан А.І.