Рішення

від 18.04.2012 по справі 12/019-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2012 р. Справа № 12/019-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

секретар: Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСПЕЦМОНТАЖ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»

про стягнення заборгованості у розмірі 21 528,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСПЕЦМОНТАЖ»(далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 21 528,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору підряду №7 від 12.04.2007 року, згідно з якими позивач зобов'язувався виконати комплекс ремонтно-будівельних робіт на реконструкцію бази сільськогосподарської техніки, розташованої в с. Симонів, Гощанського р-ну, Рівненської області (далі -роботи), а відповідач зобов'язувався вказані роботи прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Відповідач роботи, виконані позивачем, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 21 528,40 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 07.02.2012 року та призначено до розгляду 22 лютого 2012 року.

22 лютого 2012 року представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача направив на адресу суду відзив на позовну заяву, у задоволенні позову просив відмовити. У судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 14 березня 2012 року.

14 березня 2012 року представник позивача направив на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом. У судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважав його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 28 березня 2012 року.

28 березня 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача направив на адресу суду заяву про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, пов'язаної з цією. В судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.

Ухвалою суду від 28.03.2012 року провадження у справі було зупинено до вирішення справи, пов'язаної з цією, Вищим господарським судом України, на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

12 квітня 2012 року представник позивача направив на адресу суду клопотання про поновлення провадження у справі, у зв'язку із закінченням розгляду справи, пов'язаної з цією, на підтвердження чого надав копію постанови Вищого господарського суду України від 28.03.2012 року, яке підлягало задоволенню судом.

Ухвалою суду від 12.04.2012 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 18 квітня 2012 року.

18 квітня 2012 року представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку:

12 квітня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСПЕЦМОНТАЖ»(далі -позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»(далі -відповідач) був укладений договір підряду №7 (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався виконати комплекс ремонтно-будівельних робіт на реконструкцію бази сільськогосподарської техніки, розташованої в с. Симонів, Гощанського р-ну, Рівненської області (далі -роботи), а відповідач зобов'язувався вказані роботи прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що договірна ціна вартості виконуваних робіт, що доручені для виконання позивачу, становить орієнтовно 90 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 15 000,00 грн., згідно об'ємів робіт і розцінок приведених в додатках або кошторисі.

Відповідач роботи, виконані позивачем, оплатив частково, а саме в сумі 54 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 18.04.2007 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.07.2011 року (далі -рішення суду від 05.07.2011 року) позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСПЕЦМОНТАЖ»до товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» про визнання безпідставною та необґрунтованою відмову і стягнення заборгованості задоволено повністю, відмову товариства з обмеженою відповідальністю „АМАКО УкраїнаВ» від підписання наданих товариством з обмеженою відповідальністю „ЗАХІДСПЕЦМОНТАЖВ» акту виконаних робіт за травень 2007 року форми №КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за травень 2007 року форми №КБ-3 згідно договору підряду від 12.04.2007 року №7 визнано необґрунтованою та безпідставною, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „АМАКО УкраїнаВ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАХІДСПЕЦМОНТАЖВ» 18 471,60 грн. основного боргу, три проценти річних у сумі 1 596,46 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 7 961,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 08.11.2011 року (далі -постанова суду від 08.11.2011 року) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»залишено без задоволення, а рішення суду від 05.07.2011 року -без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»задоволено частково, постанову суду від 08.11.2011 року та рішення суду від 05.07.2011 року скасовано в частині задоволення вимоги позивача щодо визнання необґрунтованою та безпідставною відмову товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО України»від підписання акта №КБ-2в та довідки №КБ-3 за травень 2007 року, в цій частині в задоволенні позову відмовлено.

Як вбачається з рішення суду від 05.07.2011 року, господарським судом було встановлено, що загальна вартість виконаних позивачем підрядних робіт, відповідно до умов договору №14 від 23.04.2007 року, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 06.08.2011 року №10322/1_ФМ, становить 94 252,00 грн. Будь-яких зауважень або претензій щодо якості виконаних позивачем робіт від відповідача не надходило.

Так, на підставі рішення суду від 05.07.2011 року з відповідача на користь позивача була стягнута лише частина боргу за виконані ним роботи в розмірі 18 471,60 грн.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача решту боргу в сумі 21 528,40 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 317 Господарського кодексу України, господарські відносини у сфері матеріально-технічного забезпечення капітального будівництва регулюються відповідними договорами підряду, якщо інше не передбачено законодавством або договором сторін. За згодою сторін будівельні поставки можуть здійснюватися на основі договорів поставки.

Частиною 1 ст. 318 Господарського кодексу України встановлено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Згідно ч. 2 цієї статті, договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 цієї статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Представник відповідача документів, що підтверджують оплату боргу відповідачем перед позивачем у повному обсязі, суду не надав.

22 лютого 2012 року представник відповідача направив на адресу суду відзив на позовну заяву, вважав, що строк позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення заборгованості за виконані позивачем роботи сплив, тому просив суд у позові відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з рішення суду від 05.07.2011 року, 30 жовтня 2007 року позивач направив на адресу відповідача претензію №44 з вимогою оплатити заборгованість за виконані позивачем роботи, яка була отримана відповідачем 02.11.2007 року.

Проте відповідач борг перед позивачем не оплатив.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Оскільки відмова відповідача оплатити виконані позивачем роботи є свідомим ухиленням боржника від виконання свого обов'язку, що підтверджується матеріалами справи, а також рішенням суду від 05.07.2011 року, суд визнає поважними причини пропущення позовної давності позивачем та вважає, що порушене право підлягає захисту.

Так, враховуючи, що вартість виконаних позивачем робіт, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 06.08.2011 року №10322/1_ФМ, становила 94 252,00 грн., відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 54 000,00 грн., відповідно до рішення суду від 05.07.2011 року на користь позивача з відповідача стягнуто частину боргу в розмірі 18 471,60 грн., то розмір боргу відповідача перед позивачем становить 21 780,40 грн.

Враховуючи те, що позивачем борг визначений у розмірі 21 528,40 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 3 ст. 317, ч. ч. 1, 2 ст. 318, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 256, ст. 257, ч. 1 ст. 261, ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСПЕЦМОНТАЖ» до товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»про стягнення заборгованості у розмірі 21 528,40 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»(Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Броварська, 2, код 21665011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСПЕЦМОНТАЖ»(Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Колгоспна, 2, код 32863595) 21 528,40 грн. (двадцять одну тисячу п'ятсот двадцять вісім грн. 40 коп.) боргу; 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 20.04.2012 року.

Суддя С. Грабець