Постанова

від 31.05.2012 по справі 12/019-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2012 № 12/019-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Мальченко А.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Камінської Т.О.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 - дов. від 01.07.2011 року № 01-07/2011

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Амако Україна" на рішення господарського суду Київської області від 18.04.2012 року

у справі № 12/019-12 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Західспецмонтаж" (с. Зоря Рівненського району Рівненської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амако Україна" (с. Проліски Бориспільського району Київської області)

про стягнення заборгованості у розмірі 21 528 грн. 40 коп.

встановив:

До господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Західспецмонтаж" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амако Україна" про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 21 528 грн. 40 коп.

Рішенням від 18.04.2012 року господарський суд Київської області позов задовольнив. Стягнув з ТОВ „Амако Україна" на користь ТОВ „Західспецмонтаж" 21 528 грн. 40 коп. боргу та 1 609 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Амако Україна" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 18.04.2012 року у справі № 12/019-12 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року апеляційна скарга ТОВ „Амако Україна" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 12/019-12 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судове засідання 31.05.2012 року повноважні представники відповідача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважених представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 31.05.2011 року представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області має залишено без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 12.04.2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Західспецмонтаж" (підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Амако Україна" (замовник) уклали договір підряду № 7 відповідно до умов якого замовник доручав, а підрядник зобов'язувався виконати на свій ризик комплекс ремонтно-будівельних робіт на реконструкцію бази сільськогосподарської техніки ТОВ „Амако Україна", розташованої в с. Симонів, Гощанського р-ну, Рівненської області за переліком, встановленим кошторисом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ГК України у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення. Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

В п. 3.1 договору від 12.04.2007 року № 7 сторони узгодили, що договірна ціна вартості виконуваних робіт, що доручені для виконання позивачу, становить орієнтовно 90 000 грн., в тому числі ПДВ -15 000,00 грн., згідно об'ємів робіт і розцінок приведених в додатках або кошторисі.

Відповідач роботи, виконані позивачем, оплатив частково, а саме в сумі 54 000 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 18.04.2007 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.07.2011 року (позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Західспецмонтаж" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амако Україна" про визнання безпідставною та необґрунтованою відмову і стягнення заборгованості задоволено повністю, відмову товариства з обмеженою відповідальністю „Амауо Україна" від підписання наданих товариством з обмеженою відповідальністю „Західспецмонтаж" акту виконаних робіт за травень 2007 року форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за травень 2007 року форми № КБ-3 згідно договору підряду від 12.04.2007 року № 7 визнано необґрунтованою та безпідставною, стягнуто з ТОВ „Амако Україна" на користь ТОВ „Західспецмонтаж" 18 471 грн. 60 коп. основного боргу, три проценти річних у сумі 1 596 грн. 46 коп. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 7 961 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 08.11.2011 року апеляційну скаргу ТОВ „Амако Україна" залишено без задоволення, а рішення господарського суду від 05.07.2011 року - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2012 року касаційну скаргу ТОВ „Амако Україна" задоволено частково, постанову суду від 08.11.2011 року та рішення суду від 05.07.2011 року скасовано в частині задоволення вимоги позивача щодо визнання необґрунтованою та безпідставною відмову товариства з обмеженою відповідальністю „Амако Україна" від підписання акта № КБ-2в та довідки № КБ-3 за травень 2007 року, і в цій частині в задоволенні позову відмовлено.

Як вбачається з рішення господарського суду Київської області від 05.07.2011 року, місцевим господарським судом було встановлено, що загальна вартість виконаних позивачем підрядних робіт, відповідно до умов договору від 12.04.2007 року № 7, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 08.06.2011 року за №10322/1_ФМ, становить 94 252 грн. Будь-яких зауважень або претензій щодо якості виконаних позивачем робіт від відповідача не надходило.

Так, на підставі рішення суду від 05.07.2011 року з відповідача на користь позивача була стягнута лише частина боргу за виконані ним роботи в розмірі 18 471 грн. 60 коп.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача решту боргу в сумі 21 528 грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Так як відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості по договору від 12.04.2007 року № 7 у розмірі 21 528 грн. 40 коп., то колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.

22.02.2012 року відповідач направив місцевому господарському суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у позові відмовити, оскільки строк позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення заборгованості за виконані позивачем роботи сплинув.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено в рішенні господарського суду Київської області від 05.07.2011 року - 30.10.2007 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 44 з вимогою оплатити заборгованість за виконані позивачем роботи, яка була отримана відповідачем 02.11.2007 року.

Проте відповідач борг перед позивачем не оплатив.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки відмова відповідача оплатити виконані позивачем роботи є свідомим ухиленням боржника від виконання свого обов'язку, що підтверджується матеріалами справи, а також рішенням суду від 05.07.2011 року, суд визнає поважними причини пропущення позовної давності позивачем та вважає, що порушене право підлягає захисту.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

п о с т а н о в и в :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Амако Україна" на рішення господарського суду Київської області від 18.04.2012 року по справі № 12/019-12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 18.04.2012 року по справі № 12/019-12 залишити без змін.

3. Справу № 12/019-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набуває законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано___4.06.2012 р.__

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Мальченко А.О.

Майданевич А.Г.