Постанова

від 26.04.2012 по справі 4/608

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2012 № 4/608

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: не з'явилися

Від відповідача: Букова Ю.В. - юрист

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета-Міст»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2012

у справі № 4/608 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета-Міст»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

про визнання додаткової угоди № 1 до договору фінансового лізингу № 255-LD

від 10.10.2007 недійсною.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2012 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета-Міст» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» про визнання додаткової угоди № 1 до договору фінансового лізингу № 255-LD від 10.10.2007 недійсною.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2012.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що при винесенні даного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції позивача та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

В судове засідання, призначене на 27.03.2012, повноважні представники сторін не з'явилися.

Ухвалою суду від 17.04.2012 розгляд справи відкладено у зв'язку з поданим клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета-Міст» про відкладення розгляду справи.

26.04.2012 представники позивача в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомив.

Представником позивача особисто була отримана ухвала від 06.03.2012, підтвердженням чого є підпис про її отримання. Таким чином, Товариству з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета-Міст» було відомо про розгляд справи, а отже у позивача була можливість забезпечити явку свого представника у судове засідання для надання пояснень стосовно предмету спору.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, строк розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегією встановлено наступне:

10.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст» (далі - позивач) укладено договір фі нансового лізингу № 255-LD.

Згідно з п. 1.5. додаткової угоди № 1 від 31.08.2009 до договору не відшкодована вартість предмету лізингу за договором становить суму у гривнях, що є еквівалентом 123527,56 дол. США, що становить 986861,68 грн.

На дату укладення додаткової угоди № 1 від 31.08.2009 до договору позивач діяв на підставі статуту, затвердженого Загальними зборами учасників 01.08.2008 та затвердженого Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 05.08.2008.

Пунктом 9.6 Статуту позивача встановлено, що виконавчим органом товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства, є Директор.

Відповідно до п. 9.3.16. Статуту Позивача до виключної компетенції загальних зборів Учасників Товариства належить надання попередньої згоди на укладення договорів з банками та іншими фінансовими установами, учасниками фондового ринку та ринку цінних паперів, чи на видання від імені Товариства будь-яких фінансових документів, що породжують для Товариства грошові або інші зобов'язання на суму, яка перевищує 10000 доларів США або еквівалент цієї суми в будь-якій іншій валюті.

Позивач вважає, що за своїм змістом зазначений пункт статуту має на меті встано вити для керівника обмеження у розпорядженні грошовими коштами та майном товарист ва, що укладення договору мало відбуватись за наявністю волевияв лення на те загальних зборів учасників позивача, оскільки вартість предмету лізингу становить 123527,56 дол. США.

На думку позивача, сукупність приписів ЦК України та статуту позивача стосовно по рядку укладання товариством договору вказують на те, що можливість існування право мірного юридичного факту з придбання предмету лізингу позивачем, виходячи з дійсної вартості вчиненого правочину, пов'язана з наявністю попереднього рішення загальних зборів учас ників позивача на предмет можливості цього придбання. Наявність такого попереднього рішення загальних зборів учасників товариства є невід'ємною частиною волевиявлення учасника правочину - Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст» - на його вчинення, належність якого (волевиявлення) є необхідною умовою чинності пра вочину.

Серед іншого позивач посилається на ст. 241 ЦК України, відповідно до якої вчинення представником правочину із перевищенням повноважень не створює жодних юридичних наслідків для довірителя за виключенням випадку наступного схвалення правочину. Такого схвалення з боку уповноваженого орга ну - загальних зборів учасників позивача не відбулося. Факт виконання спірних договорів його сторонами не доводить та не виражає волевиявлення товариства в особі компетент ного органу на схвалення спірних правочинів.

Неможливість створення діями неуправненої особи юридичних наслідків для іншої особи, від імені якої діє перша, випливає із недотримання умови чинності правочину, встановленої ч. 2 ст. 203 ЦК України - необхідність наявності у особи, яка вчиняє правочин достатнього обсягу цивільної дієздатності.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета-Міст» зводяться до визнання недійсною з моменту укладення Додаткової угоди № 1 до договору фінансового лізингу № 255-LD від 10.10.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Планета - міст» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг». За твердженням позивача зміст договору не відповідає як приписам ЦК України, так і вимогам, встановле ним іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У відповідності до п. 2.18 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» розглядаючи справи про визнання недійсними правочинів, вчинених керівником товариства з перевищенням повноважень, господарським судам необхідно виходити з положень частини третьої статті 92 ЦК України, якою передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не мас юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідач стверджує, що договір підписано зі сторони ТОВ «БМК Планета-Міст» директором товариства, а ТОВ «УніКредит Лізинг» не знало та не могло знати про наявність обмежень повноважень на укладення договору, а тому посилатися на наявність таких обмежень позивач не має права або повинен довести, що ТОВ «УніКредит Лізинг» було відомо про такі обмеження повноважень директора.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач зобов'язаний довести, що відповідач знав про наявність обмеження повноважень керівника позивача на укладення договорів від імені позивача. Натомість позивач не надав суду доказів того, що відповідач до укладення оспорюваного договору отримав від позивача належним чином завірену копію Статуту ТОВ «БМК Планета-Міст» в редакції, що діяла на дату укладення оспорюваного договору та містила обмеження повноважень керівника ТОВ «БМК Планета-Міст», на які посилається позивач у цій справі. Позивачем не подано суду доказів, що на момент укладення договору не існувало попередньої згоди учасників товариства.

Як визначено п. 9.3.16 Статуту, копія якого надана позивачем та знаходиться в матеріалах справи, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить надання попередньої згоди на укладення договорів з банками та іншими фінансовими установами, учасниками фондового ринку та ринку цінних паперів, чи видання від імені товариства будь-яких фінансових документів, що породжують для Товариства грошові або інші зобов'язання на суму, яка перевищує 10000 (десять тисяч) доларів США або еквівалент цієї суми в будь-якій іншій валюті.

Однак відповідач не належить до переліку осіб, визначених в п. 9.3.16 Статуту позивача, а саме: відповідач не є банком чи іншою фінансовою установою або учасником фондового ринку та ринку цінних паперів.

Відповідно до п. 9.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» за загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 та ч. 4 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг є фінансовою послугою, а можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» належить до переліку осіб, на укладення договорів з якими необхідна попередня згода загальних зборів учасників позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду міста Києва про те, що позивачем не обгрунтовано, яке його право було порушено відповідачем шляхом укладення між сторонами у справі додаткової угоди до договору фінансового лізингу, за яким позивач отримав у користування майно, яким користується вже протягом двох з половиною років.

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 № 02-5/111, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правої позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави для задоволення позовної заяви в повному обсязі.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2012 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета-Міст» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2012 у справі № 4/608 залишити без змін.

Матеріали справи № 4/608 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Тищенко А.І.

Михальська Ю.Б.